07 жовтня 2015 рокусправа № 804/2792/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 р. у справі № 804/2792/15 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко Олени Володимирівни за №19159799 від 06.02.2015 року про відмову в державній реєстрації права власності на житловий будинок за адресою м. Дніпропетровськ, провул. Червоної Балки, 4;
- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року по справі №2-9480/2011.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко Олени Володимирівни за №19159799 від 06.02.2015 року про відмову в державній реєстрації права власності на житловий будинок за адресою м. Дніпропетровськ, провул. Червоної Балки, 4.
Зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року по справі №2-9480/2011.
Не погодившись з постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.
Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, 11.10.2011 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі №2-9480/2011 визнано за позивачем право власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами загальної площею 38,5 кв.м. житловою площею 27,3 кв.м. розташованому у м. Дніпропетровськ, провул. Червогої Балки, 4, що складається з літ. А-1, сараю літ. Б та споруд літ. №1-3. Зазначене судове рішення набрало законної сили 24.10.2011 року.
22.01.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним №9886838 для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, провул. Червогої Балки, 4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року.
29.01.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко О.В. було прийнято рішення №18949126 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з неподанням усіх необхідних документів.
29.01.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко О.В. був надісланий запит начальнику КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» з вимогою надати додаткові документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
04.02.2015 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» була надана відповідь на вищезазначений запит, якою повідомило, що в інвентаризаційній справі за адресою: м. Дніпропетровськ, провул. Червогої Балки, 4 відсутні відомості щодо наявності арештів, заборон та самочинного будівництва, переобладнання.
06.02.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко О.В. було прийнято рішення №19159799 про відмову у державній реєстрації права власності.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо скасування рішення Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області № 19159799 від 06.02.2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV), постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Порядок № 703).
Пункт 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.
В силу п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952 державний реєстратор: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону № 1952-IV, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.
Утім, слід мати на увазі, що така відмова має бути прийнята у відповідності до ст. 2 КАС України яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, посилаючись на ст. 24 Закону, підставою для відмови позивачці у державній реєстрації зазначено, що рішення Жовтневого районного суду від 19.11.2011 року прийнято з порушенням вимог законодавства та не внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Такий висновок пояснюється, зокрема, приписами імперативної норми ч. 4 ст. 9 Закону № 1952, в якій вказано, що Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Проте, відмовляючи у державній реєстрації права на нерухоме майно відповідачем фактично надана правова оцінка судовому рішенню, на підставі якого у позивача виникло право власності на нерухоме майно, що само по собі суперечить ст. 9, 24 Закону України № 1952.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко Олени Володимирівни за № 19159799 від 06.02.2015 року про відмову в державній реєстрації права власності на житловий будинок за адресою м. Дніпропетровськ, пров. Червоної Балки, 4, оскільки оскаржуване рішення прийнято необґрунтовано та з порушенням вимог Закону.
В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року по справі №2-9480/2011, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не може бути виправдане з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Таким чином, вимога про зобов'язання зареєструвати право не підлягає задоволенню. Оскільки під час вирішення справи судом частково допущені порушення норм процесуального та матеріального права, то судове рішення підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року по справі №2-9480/2011.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 р. у справі № 804/2792/15 в частині зобов'язання Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2011 року по справі №2-9480/2011 - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 р. у справі № 804/2792/15 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай