ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 жовтня 2015 року № 2а-13667/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна»
до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників
провизнання протиправним скасування податкового повідомлення - рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року справу прийнято до провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність податкового повідомлення - рішення №0000174050 від 10.04.2012р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В період з 16.03.2012 по 19.03.2012 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві на підставі наказу № 170 від 15.03.2012 проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" за період з 01.06.2010 по 31.12.2011.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 183.3, 183.6 статті 183 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 270 590,01 грн. та завищення суми від'ємного значення за червень 2011 року в розмірі 270 590,01 грн. та порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що привело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року на суму ПДВ в розмірі 270 590,01 грн.
На підставі встановлено порушення відповідачем 10.04.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000174050, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 270 590,01грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» (правонаступник ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)") не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №№0000174050 від 10.04.2012р., вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" відповідно до договорів №510/1-57378 від 14.06.2011, № 510/1-57381 від 15.06.2011, № 510/1-57388 від 17.06.2011, № 510/1-57395 від 20.06.2011, № 400/1-57394 від 20.06.2011, № 510/1-57416 від 22.06.2011, № 400/1-57432 від 23.06.2011 та № 400/1-57464 від 24.06.2011, які є аналогічними за свої змістом та предметом, яких є здійснення поставки сої українського походження.
Відповідно до пункту 2.4 зазначених договорів, кінцева якість товару визначається згідно результатам аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.
Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договорів укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" встановлено, що кожен автомобіль супроводжується оригіналами товарно - транспортної накладної, а також те, що карантинний та/або ветеринарний сертифікат на товар оформлюється за рахунок покупця.
Згідно з пунктом 5.1 зазначених договорів покупець здійснює оплату товару після отримання оригіналів рахунку - фактури, видаткової та податкової накладних.
Отже, відповідно до умов договорів укладених позивачем з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" здійснення поставки товару, має підтверджуватись наступними первинним документами: товарно - транспортною накладною, видатковою накладною, рахунком - фактурою, податковою накладною, документами складеними за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару, карантинним та/або ветеринарним сертифікатом.
Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про карантин росли" встановлено, що особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням, торгівлею рослинами і рослинними продуктами, зобов'язані: виконувати фітосанітарні правила та здійснювати фітосанітарні заходи; виконувати розпорядження органів Державної служби з карантину рослин України щодо проведення відповідних карантинних заходів; зареєструватися у відповідній інспекції з карантину рослин, якщо це вимагається згідно із статтею 27 цього Закону.
Наказом Міністерства аграрної політики України № 414 від 23.08.2005 "Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах, країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.09.2005 за № 1121/11401 визначається порядок перевезення підкарантинних матеріалів в межах країни.
Відповідно до пункту 5.1 зазначених Правил - перевезення під карантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 12.05.2007 року "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" соєві боби, подрібнені або не подрібнені (що і було предметом договорів купівлі-продажу товару) - включено до переліку під карантинних матеріалів і об'єктів - код згідно з УКТЗЕД - 1201 00.
Таким чином, перевезення сої в межах України здійснюється виключно у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, та який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та їх упаковку.
Позивачем на підтвердження факту здійснення перевезення товару надано суду копії товарно - транспортних накладних, відповідно до яких товар для позивача було поставлено та отримано ПАТ "Укрелеваторпром", а на підтвердження факту отримання ПАТ "Укрелеваторпром" за зазначеними накладними товару надано суду "Реестр прийнятого ПАТ "Укрелеваторпром" груза на квоту Альфред С.Топфер Украина за период с 14.06.11 по 30.06.11".
Крім того, позивачем в якості доказу зберігання товару були надані до суду: Довіреність №898/ОД від 14.06.2011р., №931/ОД від 24.06.2011р., Складські квитанції на зерно №220667 від 26.06.2011р., №220663 від 25.06.2011р., №220651 від 23.06.2011р., №220646 від 22.06.2011р., №220582 від 14.06.2011р., №220584 від 15.06.2011р., №220618 від 19.06.2011р., №220644 від 22.06.2011р., №220649 від 23.06.2011р., №220661 від 25.06.2011р., №220672 від 27.06.2011р., №220679 від 29.06.2011р. та платіжні доручення з оплати за сою та ячмінь.
На вимогу суду щодо надання карантинних сертифікатів позивачем було надано суду договір укладений з ТОВ "Пальміра Агро" предметом якого є надання послуг по забезпеченню проведення карантинного та ветеринарного догляду зернових вантажів та проведення оформлення карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв та здійснення їх реєстрації, а також додатки та акти приймання - передачі до зазначеного договору, водночас безпосередньо карантинних сертифікатів надано не було.
Також позивачем на підтвердження реальності та товарності взаємовідносин з ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не було надано суду рахунків та рахунків - фактур виписаних ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та документації складеної за результатами аналізу, проведеного акредитованою лабораторією ПАТ "Укрелеваторпром" під час приймання товару.
Разом з тим, матеріали справи містять виписані ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" податкові та видаткові накладні, а також товарно - транспортні накладні.
Судом на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015р. в даній адміністративній справі встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" анульовано 30.06.2011, ГВПМ ДПІ у Оболонському районі міста Києва надано службову записку № 814/26-05 від 23.02.2012 "щодо наявності ознак "фіктивності" ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" та від Одеського обласного центру зайнятості отримано копію відповіді № 3147/15/18 від 15.09.2012 в якій зазначено про те, що ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не має дозволу на працевлаштування громадянки Росії ОСОБА_3, якою була підписана податкова звітність.
Відповідно до висновків акту №187/23-63/37113986 від 07.03.2012 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників за період з 07.06.2011 по 31.12.2011 в розумінні статей 134, 138, 185 та 198 Податкового кодексу України, що в свою чергу свідчить про відсутність у ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" адміністративного - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також про відсутність наміру створення правових наслідків, з огляду на що угоди укладені ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" носять фіктивний характер.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, первинні фінансово-господарські документи від ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" підписано її директором ОСОБА_3, яка є громадянкою Російської Федерації та засновником вказаного товариства. Державна реєстрація товариства відбулась 26.05.2010р.
При цьому, операції з поставки товару від вказаного контрагента позивача відбулись в період з 14.06.2011р. по 22.06.2011р.
У той же час представником відповідача надано суду копію письмової заяви ОСОБА_3 в якій заперечувалася причетність останньої до фінансово-господарської діяльності та реєстрації ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", а також підписання будь-яких документів.
Вказані пояснення узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, а саме листом ДПС України №0.64-10702/0/15-15 від 17.07.2015р. відповідно до якого ОСОБА_3 в день реєстрації товариства та на час здійснення господарських операцій, які досліджувалися у даній адміністративній справі на території України не перебувала.
Окрім цього, листом №ДЦ-19/4919/0/6-15 від 10.07.2015р. Державна служба зайнятості повідомила, що дозвіл на застосування праці громадянки Російської Федерації ОСОБА_3 на території України не видавався.
Листом №2904/9/28-10-10-2-09 від 30.09.2015р. Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України повідомив, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 на території України зареєстрованою/знятою з реєстрації місця проживання не значиться, з питання надання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на постійне або тимчасове проживання, продовження строку перебування в Україні не зверталась, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалася.
Таким чином, з наданих позивачем первинних документів неможливо встановити осіб які їх підписали у зв'язку із чим суд їх вважає складеними з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також з метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності в судове засідання викликався директор ТОВ "Дельта Плюс ЮГ", втім останній не прибув, відповідних пояснень та їх документального підтвердження не надав, що підтверджує, на переконання суду, висновки контролюючого органу щодо неможливості постачання товарів та надання послуг саме цим контрагентом, оплата за які врахована позивачем при визначенні податку на додану вартість.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відтак, надані позивачем документи за вказаних обставин, не можуть вважатися неналежними доказами реальності зазначених правочинів.
У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.
Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Дельта Плюс ЮГ" не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000174050 від 10.04.2012р., а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» вважається таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко