ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 жовтня 2015 року № 826/5948/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Руденко Наталії Вікторівни (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 жовтня 2012 року по виконавчому провадженню №34756144, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач був позбавлений можливості скористатись своїм законним правом на добровільне виконання судового рішення, оскільки не знав і не міг знати про відкриття виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Н.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 жовтня 2012 року ВП №34756144 при примусовому виконанні виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року №2-226 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 2005922,27 грн., стягнено виконавчий збір у розмірі 200592,27 грн.
Позивач вважаючи дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем не надано строк для добровільного виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року №2-226, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України "Про виконавче провадження.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У відповідності до частини першої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
На виконання Закону України "Про виконавче провадження" наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, пунктом 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що законодавець встановлює обов'язок щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі невиконання боржником рішення суду добровільно, тобто стягнення з боржника виконавчого збору за своєю правовою природою є санкцією держави за невиконання рішення добровільно у встановлений строк.
Згідно постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2012 року ВП №34756144 відкрито виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2012 року №2-226 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 2005922,27 грн. та надано боржнику семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови на добровільне її виконання.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 жовтня 2012 року №34756144 не отримано боржником, що позбавило позивача можливості добровільного виконання рішення у встановлений строк.
При цьому, як пояснив представник позивача, з матеріалами виконавчого провадження №34756144 він ознайомився 18 березня 2015 року, і лише з цього моменту позивачу стало відомо про існування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до суду доказів направлення та вручення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу, відповідні докази відсутні і в матеріалах справи.
Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту вручення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження позивачу, що свідчить про неможливість добровільного виконання рішення суду, у строк, встановлений оскаржуваною постановою.
Враховуючи викладене, на думку суду, постанова державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Руденко Н.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 29 жовтня 2012 року ВП №34756144 не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", є протиправною і підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 200592,27 грн. від 29 жовтня 2012 року ВП№34756144.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов