Справа № 357/10874/15-ц
2/357/3537/15
Категорія 29
21 жовтня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Кириченко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених сум допомоги,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом 04.08.2015 року мотивуючи тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.11.2005 року перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Білоцерківської міської ради та отримує компенсацію за пільгове забезпечення продуктами харчування відповідно до п.6 ч.1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за нормами встановленими МОЗ. Також, відповідач щорічно отримував допомогу на оздоровлення відповідно до ст.48 вказаного закону в розмірі 100 грн. У 2005 році отримав компенсацію за невикористану санаторно - курортну путівку в розмірі 86 грн. 27.08.2014 року відповідач звернувся до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради з вимогою повідомити про підстави визнання його посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2А безпідставно виданим, на які посилається УПФУ в м. Біла Церква в своєму листі від 15.08.2014 року. Повноваження щодо встановлення громадянам статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи делеговані виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Управлінню соціального захисту населення. 02.08.2014 року за вих.. № 6699 управлінням було направлено запит до департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації з проханням надати інформацію про визнання посвідчення гр. ОСОБА_1 безпідставно виданим. У відповідь на зазначений запит 01.09.2014 року за вих.. № 05-49-2162 було надіслано витяг з протоколу № 84 засідання комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році від 15.12.1999 року., де зазначено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 2 видане ОСОБА_1 безпідставно та підлягає вилученню. Внаслідок зловживань з боку відповідача, за період з 2005 року по 2014 рік ним було отримано неправомірно допомоги і компенсації в розмірі 16464,78 грн. Враховуючи дану обставину,14.10.2014 року за вих.. № 7920 та 03.12.2014 року за вих.. № 9466 відповідача було повідомлено про необхідність повернення коштів отриманих незаконно та запропоновано повернути їх поступово протягом року, однак станом на 01.07.2015 року належні суми на рахунок управління від відповідача не надходили. Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 неправомірно отримані ним суми допомоги за період з 2005 по 2014 роки на загальну суму 16464,78 грн. на користь держави.
Представник позивача, за довіреністю у справі, ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідач перебуває в управлінні на обліку з 2005 року шляхом подання оригіналу посвідчення та заяви, тому були призначені пільги та допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Про існування висновку комісії 1999 стало відомо після звернення відповідача в 2014 році та отримання витягу з протоколу № 84 засідання комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році від 15.12.1999 року, де зазначено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 2 видане ОСОБА_1 безпідставно та підлягає вилученню. Даний висновок направлявся відповідачу та у виконавчий комітет БМР, однак на той час облік осіб 1-2 категорій вівся по місцю роботи, пенсіонерів в УПФ, а не працюючих осіб в ЖЕК, загального обліку не було і дане рішення до УСЗН не передавалося.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що на ЧАЕС призваний був через військомат, з 21.02.1988 року по 17.06.1988 року працював в 30 км. зоні в лабораторії ветеринарного контролю. Посвідчення видав військомат, потім замінили через чорнобильський фонд. В травні 2014 року в УПФ повідомили, що посвідчення видано безпідставно. Він з адвокатом витребував усі необхідні довідки і подав до департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, на що йому повідомили, що направлення його справи на доопрацювання. Він вважає, що посвідчення було видано правомірно, він працював в чорнобильській зоні та втратив здоров'я. Кошти, відповідно до Закону, отримував до травня 2014 року.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 30.11.2005 року ОСОБА_1 подав до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради заяву про призначення компенсаційних виплат згідно ст.ст. 20,21,48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додав, крім інших документів, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 , категорії 2 виданого 25.03.1997 року. В період з 2005 року по 2014 рік ним було отримано допомоги і компенсації в розмірі 16464,78 грн., що підтверджено матеріалами справи ( а.с.3 -8,12,13) та не заперечується відповідачем.
Також, судом встановлено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 , категорії 2 видане 25.03.1997 року ОСОБА_1 було вилучено на підставі ксерокопії витягу з протоколу № 84 від 15.12.1999 року засідання комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році.
З копії даного витягу ( а.с.11) вбачається, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» категорії 2 видане ОСОБА_1 безпідставно.
Однак, до суду не надано жодних доказів про вручення даного протоколу відповідачу в 1999 року і як наслідок зловживання ним правом на отримання допомоги та компенсацій відповідно до вказаного Закону.
Згідно із довідкою № 155 від 17.06.1988 року та № 164 від 17.06.1988 року виданих Військовою частиною НОМЕР_3 ( а.с.14,15), вбачається, що ОСОБА_1 з 20.02.1988 року по 17.06.1988 року виконував службові обов'язку по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З відповіді УПФУ в м. Біла Церква від 15.08.2014 року № 661/У-01,659-У-01 ( а.с.18) слідує, що пенсія відповідачу була призначена на підставі довідки від 17.11.2004 року № 957, виданої Білоцерківським ОМВК, про те, що він був направлений Білоцерківським ОМВК з 01.08.1987 року по 20.12.1987 року для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 серії А було видано на підставі довідки Київського обласного державного підприємства ветеринарної медицини № 76 від 22.12.1992 року за поданням Білоцерківського міськвиконкому відповідно до п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1997 року № 51.
Відповідно до витягу з протоколу № 177 засідання комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, від Київської обласної державної адміністрації 03.03.2015 року ( а.с.28), вирішено направити справу ОСОБА_1 на доопрацювання та повернутись до розгляду питання підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС після надання додаткових документів.
Відповідно до витягу з протоколу № 178 засідання комісії від 15.05.2015 року ( а.с.26), вирішено направити на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Мінсоцполітики матеріали справи ОСОБА_1 .
Станом на час розгляду справи до суду не надано остаточне рішення Мінсоцполітики про визначення статусу ОСОБА_1 , як особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи відмові у наданні такого статусу.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, враховуючи, що питання про визначення статусу відповідача остаточно не вирішено, суд приходить до висновку, що позивачем передчасно заявлено вимоги та не доведено, що внаслідок подання відповідачем заяви про призначення компенсаційних виплат згідно Чорнобильського закону та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А, яке було видано за поданням Білоцерківського міськвиконкому відповідно до п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1997 року № 51, безпідставно отримав кошти.
Керуючись ст.1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61,88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених сум допомоги відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Бондаренко