Справа № 357/15087/14-ц
2-о/357/272/14
Категорія 9
10 листопада 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Л. М. ,
при секретарі - Вангородська О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Білоцерківська міська рада, про встановлення факту належності правоустановлюючого документу,
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності заповіту, складеного на її користь батьком ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори 01.07.2000 р., посилаючись на те, що при виготовленні даного правоустановлюючого документу нотаріусом було допущено помилку в написанні її прізвища , замість вірного« Сінкович» записано « Синкович» .
Заявниця та її представник в судове засідання не з»явилися про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, представник заявниці направила до суду заяву в якій просила справу розглядати у її відсутності, підтримала вимогу заявниці.
Заінтересована особа направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що заява обгрунтована і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правоустановлюючих документів особі, прізвище, ім”я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з ім”ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.
В судовому засіданні було встановлено, що 01 липня 2000 року державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт ОСОБА_2, що мешкав в м.Біла Церква, вул. Свердлова, 23, на користь доньки ОСОБА_1.
Встановлено, що 17 вересня 2002 року ОСОБА_2 - помер. У відповідності до ст.1220 ЦК України в день смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
Заявниця по справі ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_2, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність документів, що підтверджують належність заповіту на її користь, а саме, в зв»язку із розбіжностями в написанні прізвища заявниці у заповіті та паспорті.
З матеріалів справи встановлено, що померлий ОСОБА_2 є батьком заявниці ОСОБА_1.
Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що заповіт, посвідчений 01.07.2000 р. державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 3-2060, складений ОСОБА_2, який помер 17 вересня 2002 року, на користь доньки ОСОБА_1. На думку суду, помилка в заповіті виникла внаслідок неправильного перекладу прізвища з російської мови на українську . Встановлення даного факту необхідно заявниці для оформлення своїх спадкових прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256-259 ЦПК України, ст.ст.10,1160,61,88,209,213-215,294,296 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що заповіт, посвідчений 01.07.2000 р. державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 3-2060, складений ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, дійсно належить дочці спадкодавця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_4