Справа № 2-1740/10р.
Іменем України
28.10.2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючого судді Левченка А.В.,
при секретарі Банасько І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,
встановив:
31.03.2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що згідно умов договору № 179 від 11.09.2002 року підприємство ВАТ «Укртелеком» в особі центру електрозв'язку № 3 Київської обласної філії надав телекомунікаційні послуги абоненту ОСОБА_1 ВАТ «Укртелеком» належним чином виконував свої обов'язки перед абонентом ОСОБА_1, забезпечуючи якісний та безперебійний зв'язок, однак ОСОБА_1 не вносить плату за надані йому послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 9154,09грн. Представник позивача зазначив, що у відповідача ОСОБА_1 з'явилася така заборгованість по оплаті за надані послуги в результаті підключення до мережі Інтернет з виходом до Швейцарії, шляхом укладення публічного договору. В зв"язку з чим представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ВАТ "Укртелеком" заборгованість за надані послуги електрозв"язку в сумі 9154,09 грн. та понесені ними судові витрати в розмірі 211,54 грн. Представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі та пояснив, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в сумі 9154,09грн. необґрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи. ОСОБА_1 дійсно користувався послугами електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», але розмов з абонентом Швейцарії не вів. За надані йому послуги зв'язку, в тому числі послуги Інтернету, він вчасно та в повному обсязі сплатив, що підтверджується платіжними документами. Оскільки позивачем не доведено, що саме діями ОСОБА_1, а не інших осіб, появилась вказана заборгованість, просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що між відповідачем та позивачем укладено типовий договір № 179 від 11.09.2002 року про надання послуг електрозв'язку, згідно якого відповідач-споживач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих йому телекомунікаційних послуг до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1 користувався послугами електрозв'язку ВАТ «Укртелеком» в особі центру електрозв'язку № 3 Київської обласної філії на підставі типового договору № 179 від 11.02.2002 року. За надані йому послуги електрозв"язку вчасно та в повному проводив оплату, з абонентами із Швейцарії не з"єднувався.
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до ч.1 статті 11 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі».
Нормою ст. 10 ЦПК України передбачено здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Згідно поданої до суду розшифровки по міжміським розмовам вбачається, що з телефону відповідача проводилися дзвінки до Швейцарії, але представник позивача в свою чергу пояснив, що дане підключення пройшло не шляхом прямого набору телефонного номеру, а через мережу Інтернет без відома абонента. Зазначені обставини доводять необґрунтованість позову.
Згідно довідки про публічний договір, абонент за номером телефону 6-03-27 був підключений до мережі Інтернет, але з неї не вбачається, якими правами та обов'язками наділені сторони.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, із абонентом ОСОБА_1 письмовий договір про надання полуг інтернету через телефонну мережу укладений не був.
Вимогами ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, вказані вимоги законодавства позивачем дотримані не були.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 при підключенні до мережі інтернет не мав можливості в повному обсязі та належним чином ознайомитися з умовами публічного договору, а тому підключення(переадресація) до Швейцарії із т.6-03-27 абонента ОСОБА_1 відбулося без його згоди. З цих підстав, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. ст.ст.6, 7, 8, 10, 11, 212, 213, ЦПК України, суд
вирішив:
в задоволенні позову ВАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 9154,09грн.- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Левченко