Справа № 357/13351/15-а
2-а/357/882/15
Категорія 3
27 жовтня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Голуб А. В.
при секретарі Куца В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про визнання дії відповідача відносно відмови видати сертифікат на право на земельну ділянку неправомірними та зобов”язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та посилався на те, що з 11.01.1996 року по 31.10.2001 року він пропрацював в ТОВ Агорофірма “Білоцерківська”. 25.01.2002 року зборами уповноважених пайщиків ПОП “Агрофірма” “Білоцерківська” було вирішено виділити ОСОБА_1 з земель резервного фонду сільської ради земельну частку (пай) в розмірі 1,92 га. 02.02.2015 року Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області видала довідку за вихідним №02-18-527 про те, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай) в розмірі 1,92 га кадастрових гектар, земельна ділянка №98 згідно схеми поділу земель колективної власності. Позивач вказував на те, що згідно до п. 5 Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08.08.1995 року №720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією, але у позивача відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) і вказаний сертифікат ніколи не виготовлявся. Позивач посилався на те, що він звернувся до Білоцерківської районної державної адміністрації на що отримав відповідь про те, що йому необхідно звертатись до Білоцерківського міськрайонного суду. Позивач просив в судовому порядку визнати неправомірними дії Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області відносно відмови видати ОСОБА_1 сертифіката на право на земельну ділянку площею 1,92 га для ведення сільськогосподарського господарства, яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради; зобов”язати Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну ділянку площею 1,92 га для ведення сільськогосподарського господарства, яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради.
Судом на обговорення учасника процесу було постановлено питання про закриття провадження у вказаній справі за вищевказаним позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з”явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 не заперечувала щодо закриття провадження по справі.
Представник Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області до суду не з”явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Представник Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області до суду не з”явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду лист в якому просив справу розглядати у його відсутності.
Заслухавши учасника процесу, суд вважає, що слід закрити провадження по вказаній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є
захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв”язку з здійсненням суб”єктом владних повноважень управлінських функцій.
Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ”, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
В п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ” зазначено, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року №1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ”, ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
В даному випадку позивачем ставиться питання про зобов”язання Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області видати позивачу сертифікат на право на земельну ділянку площею 1,92 га для ведення сільськогосподарського господарства, яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради, таким чином позивачем ставиться фактично питання про визнання права на земельну частку (пай), оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), тобто спір виник не щодо оскарження дії суб”єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, а спір виник із відносин пов”язаних зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Відповідно до ч.1 п.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу слід звертатися до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, а не з адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Згідно до ст. 157 ч.1 п.1 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про визнання дії відповідача відносно відмови видати сертифікат на право на земельну ділянку неправомірними та зобов”язати вчинити певні дії.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 157 ч. 1 п. 1 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, третя особа Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про визнання дії відповідача відносно відмови видати сертифікат на право на земельну ділянку неправомірними та зобов”язати вчинити певні дії.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п”яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_3