Справа № 357/14832/15-к
1-кп/357/1001/15
27.10.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі судового засідання №2 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Узин, Білоцерківського району, Київської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, працюючого на посаді машиніста насосної станції «Узин водоканал», зареєстрованого: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,(Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
11 вересня 2015 року, близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою незаконного привласнення чужого майна, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими власником та іншими сторонніми особами, перебуваючи між першим та другим поверхом, під'їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу викрав велосипед бувший у використанні марки «Fine & Fine», чорного кольору.
Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1500 ( одна тисяча п'ятсот) гривень, 00 копійок.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України, (крадіжку), тобто таємне викрадення чужого майна.
Між сторонами кримінального провадження - потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 досягнуто та підписано угоду про примирення від 08 жовтня 2015 року, яку подано з обвинувальним актом, за змістом якої сторони погодили, що ОСОБА_4 понесе покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., на що сторони дають свою згоду. Потерпіла до обвинуваченого не має претензій майнового та морального характеру. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення йому суті обвинувачення визнав свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України. Також пояснив суду, що він розуміє права, надані йому законом, угоду укладає добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, готовий виконати умови угоди та понести визначене в ній покарання. Просив затвердити зазначену угоду.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 просила затвердити угоду про примирення та заявила, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, зазначену угоду укладено добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджену в угоді міру покарання.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про примирення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468, ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода між потерпілим та обвинуваченим.
Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 471 КПК України,
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України віднесений до злочину середньої тяжкості, а отже угода відповідає вимогам закону.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Крім того, обвинуваченому роз'яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 К ПК України обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження угоди.
Потерпілій відповідно до умов угоди роз'яснено та нею усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження її права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення. Виходячи з умов угоди наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України потерпілому зрозумілі.
Також в даній угоді відсутні підстави для відмови в її затвердженні, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, сторони та інші учасники процесу не заперечують проти затвердження даної угоди.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає вимогам і загальним засадам призначення покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження потерпілою та обвинуваченим та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і ухвалення обвинувального вироку.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 468, 471, 473, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду від 8 жовтня 2015 року про примирення, між сторонами судового провадження потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не застосовувати.
Речовий доказ велосипед марки «Fine & Fine» залишити потерпілій.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому, потерпілому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1