Справа № 375/484/15-ц
2/357/2668/15
Категорія 29
(ЗАОЧНЕ)
21 жовтня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Кириченко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом 06.04.2015 року мотивуючи тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 04.01.2002 року йому належить земельна ділянка площею 0,192 га за адресою АДРЕСА_1 На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок , який належить відповідачу ОСОБА_2, відповідно до договору дарування від 24.03.2004 року. На даний час у відповідача відсутнє право власності на земельну ділянку, що знаходиться під будинком. 22.12.2013 року ОСОБА_2 без його дозволу потрапила на земельну ділянку та самовільно спиляла належні йому багаторічні насадження, зокрема дев'ять дерев яблунь, троє дерев слив та двоє дерев груш. Вказані насадження, що розміщені на його земельній ділянці мали вік понад 30 років, з яких він щорічно збирав врожай та використовував його для власних потреб та потреб своєї сім'ї. Своїми протиправними діями відповідач заподіяла йому значної шкоди, адже середня вартість, зокрема яблунь віком 5-6 років становить 700 грн. Враховуючи, що вік належних йому багаторічних насаджень становив більше 20 років, то середня вартість одного багаторічного насадження становила близько 2000 грн. таким чином, загальний розмір заподіяної йому шкоди становить 30000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні подав уточнену позовну заяву в які зазначив, що крім матеріальної шкоди в розмірі 30 000 грн., відповідач завдала, ще і моральну шкоду, яка полягає в тому, що він тривалий час знаходиться в постійному стресовому стані, щоразу відвідуючи земельну ділянку спостерігає відсутність багаторічних насаджень, які приносили щорічно плоди, ОСОБА_2 постійно своєю поведінкою та словами підтверджує можливість уникнення будь - якої відповідальності за свої вчинки, що призвело до появи у нього постійних головних болів, підвищення тиску та серцевих нападів, в результаті чергової зустрічі з відповідачем у нього стався серцевий напад і його було госпіталізовано до лікарні, де він проходив лікування з 06.08.2015 року по 14.08.2015 року. Тому, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 30 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
Представник позивача, за довіреністю у справі, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суд не повідомила, заперечень на позов чи заяв до суду не надала.
В порядку ст.ст.224-226 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справив суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної немайнової шкоди.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд( присадибна ділянка), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_4, виданого 04.01.2002 року Рокитнянською селищною радою народних депутатів, належать на праві власності ОСОБА_1, а домоволодіння за вказаною адресою належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 542 від 24.03.2004 року, посвідчений Рокитнянським приватним нотаріусом Ганжа О., що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ( а.с.105-110).
Згідно з актами ( а.с.46-49), узгоджувальною комісією встановлено, що на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 знаходились фруктові дерева, які були зрізані ОСОБА_2.
Також, з даних матеріалів вбачається, що згідно рішення Рокитнянської селищної ради відповідачу було наділено земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та згідно рішення районного суду від 12.05.2006 року, дана земельна ділянка під житловим будинком по АДРЕСА_1 та 0,07 га для його обслуговування належать ОСОБА_2 та на якій вона вирізала фруктові дерева.
Однак, зазначені обставини щодо права власності відповідача на земельну ділянку не узгоджуються з відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно та відповіді Рокитнянської селищної ради від 24.04.2015 року за № 3-13-197 ( а.с.51) з якої вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 0,14 га, згідно рішення виконавчого комітету Рокитнянської селищної ради від 30.12.1997 року № 763 була наділена ОСОБА_1, а рішення щодо передачі у приватну власність землі за вказаною адресою ОСОБА_2 Рокитнянською селищною радою не приймались.
Висновками Рокитнянського РВ ГУМВС України в Київській області від 24.12.2013 року та 25.01.2014 року було встановлено, що 22.12.2013 року ОСОБА_1 прийшовши близько 10:30 год. на свою земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 виявив зрізані фруктові дерева, які він насаджав протягом 1987 -1993 років. В скоєному запідозрив свою колишню дружину ОСОБА_2, яка пояснила, що вона 21.12.2013 року зрізала неплодоносні фруктові дерева на своїй земельній ділянці площею 0,0700 га, яка розташована за вказаною адресою. Суму збитків ОСОБА_1 оцінив в розмірі 14000 грн.
Згідно із нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 ( а.с.65 -68, 126,127) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 дійсно знаходився фруктовий сад, який належав ОСОБА_1 та знищений 22.12.2013 року.
Відповідно до ст. 78 Земельного Кодексу України ( станом на час виникнення спору) встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.( ст.79 Земельного Кодексу України)
Відповідно до ст. 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Отже, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, смт. Рокитне належить позивачу тому і розміщені на ній багаторічні насадження належали йому.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка за вказаною адресою належить їй на праві власності, а зрізані нею дерева були розміщені на даній земельній ділянці та були не плодоносними.
Відповідно до ст.95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.2, ч.3 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У відповідності до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Позивач обгрунтовуючи вимоги щодо відшкодування майнової шкоди визначає її розмір виходячи із витягу з інтернета ( а.с.5), однак суд вважає, що даний доказ є не належним, оскільки не містить відомостей про вартість втрачених багаторічних насаджень.
Так, з позову та матеріалів справи вбачається, що відповідач вирубала 10 дерев яблунь, троє дерев слив та двоє дерев груш, а у витягу зазначено вартість різних сортів садженців дерев яблунь станом на 03.04.2015 року.
Отже, суд приходить до висновку, що розмір шкоди завданої позивачу відповідає розміру завданих збитків встановлених позивачем після завдання даної шкоди та який зафіксовано у висновку Рокитнянського РВ ГУМВС України в Київській області , а сам в розмірі 14000 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 ЦК України. Так моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд вважає, що позивачу неправомірними діями відповідача спричинена моральна шкода, позивач зазнав душевних страждань, які полягають у знищенні належних йому багаторічних насаджень, він тривалий час був змушений чекати відшкодування збитків та в судовому порядку стягувати їх з відповідача, витратив для цього час, порушився звичний для нього ритм життя, крім того, все це потребувало додаткових матеріальних затрат та моральних зусиль.
Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди.
Відповідач не надала до суду заперечень протии позову та належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 14000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., всього 15000 грн.
В порядку ст.88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, суд стягує ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.78, 79, 79-1, 95, 152, Земельного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-215, 224-228, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 14000 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., всього 15000 грн.( п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О. В. Бондаренко