ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
06 січня 2012 року № 2а-129/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з позовною заявою
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання незаконними дій, скасування акту про результати планової виїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 13 грудня 2011 року, -,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання незаконними дій щодо нарахування грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 86 311,95 грн. та податку на додану вартість у розмірі 523 357,50 грн., скасування акту № 58/1704-2825606070 про результати планової виїзної перевірки від 06 грудня 2011 року, скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 13 грудня 2011 року.
Відповідно до п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.
У той же час, як вбачається з поданих позивачем документів, ним не додано до позовної заяви усіх копій доданих документів для направлення відповідачу, зокрема, копії постанови Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 року по справі № 11/73-А, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року по справі № 22-а-1903/08, постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 року по справі № 2а-14920/11/2670.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В той же час, позовні вимоги про скасування акту № 58/1704-2825606070 від 06 грудня 2011 року про результати планової виїзної перевірки не відповідає визначеному ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України переліку вимог, які може містити адміністративний позов.
Суд зазначає, що справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно - правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що правовий акт індивідуальної дії є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень. Особливою відмінністю правового акту індивідуальної дії від інших актів управлінської діяльності є наявність у ньому змісту - управління поведінкою певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.
У той же час, акт про результати планової виїзної перевірки № 58/1704-2825606070 від 06 грудня 2011 року лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки додержання позивачем вимог законодавства з питань дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій.
Таким чином, акт перевірки, який містить висновки перевіряючого органу щодо її результатів, не є актом державного чи іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єкта, який перевірявся, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 року № 1619/10/13-09 «акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору».
В спірних правовідносинах актом, що має для особи певні правові наслідки, є податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 13 грудня 2011 року, винесені відповідачем на підставі вказаного акту перевірки, на скасуванні якого наполягає позивач.
Таким чином, виходячи з вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що вимога про скасування акту № 58/1704-2825606070 від 06 грудня 2011 року про результати планової виїзної перевірки потребує уточнення, оскільки така вимога не передбачена статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, позивачу слід уточнити позовні вимоги в частині вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 86 311,95 грн. і податку на додану вартість у розмірі 523 357,50 грн., враховуючи те, що правовий аналіз податкових повідомлень-рішень включатиме дослідження правомірності висновків ДПІ стосовно донарахування податкових зобов'язань. Відтак, позивачу слід вказати, яке окреме правове значення мають такі дії податкового органу та в чому вони мали вираз, окрім прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки в строк до 23 січня 2012 року включно шляхом подання до суду уточненої позовної заяви в частині позовних вимог про визнання незаконними дій податкового органу та скасування акту перевірки, що відповідатиме вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України; належним чином засвідчених копій документів, поданих позивачем разом із позовною заявою, для вручення відповідачу.
Керуючись ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків до 23 січня 2012 року включно.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.В. Патратій