ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
11 жовтня 2011 року № 2а-14276/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до 1. Кабінету Міністрів України 2. Верховної Ради України
про скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року, скасування статті 81 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року та скасування пунктів 1, 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України про скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року, скасування статті 81 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року та скасування пунктів 1, 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 року позовну заяву в частині вимоги про скасування статті 81 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року було повернуто позивачу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в решті частині позовних вимог (скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року та п. 1,2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року), суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Відповідно до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для залишення її без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції від 01.09.2005 р., яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних нормативно-правових актів, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку, про що вказано, зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 р. № 945/11/13-11.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржуються Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93, який був прийнятий 21 січня 1993 року та опублікований в офіційному виданні «Урядовий кур'єр»від 11 лютого 1993 року та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» № 1258, яка була прийнята 21 грудня 2005 року та опублікована в офіційному виданні «Офіційний вісник України»від 11 січня 2006 року (2006, № 52, стор. 385).
Вказані постанова та декрет Кабінету Міністрів України є нормативно-правовими актами, оскільки ними встановлюються загальні правила поведінки (розмір і порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державного мита), їх положення поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування.
Нормативно-правовий акт вважається доведеним до відома громадськості з моменту його опублікування у друкованих засобах масової інформації.
Аналогічна провова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2011р. по справі № К-39787/10 де зазначено, що “строк оскарження нормативно-правового акту починається з дня опублікування акта, не зважаючи на те, що особа, на яку поширюється його дія, фактично ознайомилась з ним пізніше”.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом 04 жовтня 2011 року (шляхом направлення на адресу суду даної позовної заяви), тобто після закінчення встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції від 01.09.2005 р.) річного строку для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відтак, процесуальні дії вчиняються судом, в тому числі щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, чинних на час вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2453-VI) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, у разі необхідності - заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В той же час, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду позивачем подано не було.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовна заява в частині вимог про скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року та п. 1, 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки в строк до 26 жовтня 2011 року шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду.
Керуючись ст. 100, ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про скасування Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року та п. 1, 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року залишити без руху.
2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків до 26 жовтня 2011 року включно.
3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.В. Патратій