ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 жовтня 2015 року 09:00 № 826/19629/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
про стягнення заборгованості на суму 25 308,98 грн., -
Київський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (надалі - відповідач або Виконавча дирекція Фонду) заборгованості в сумі 25 308,98 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка перебувала на обліку в Святошинському районному центрі зайнятості в місті Києві (надалі - Святошинський РЦЗ) як безробітна, незаконно отримувала протягом періоду з 01.12.2014 по 05.05.2015 допомогу по безробіттю на загальну суму 25 308,98 грн., оскільки вона була поновлена на роботі на підставі наказу Виконавчої дирекції Фонду від 06.05.20105 № 21-к. В свою чергу даний наказ відповідача був виданий на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 26.02.2015 по цивільній справі № 22-ц/796/2831/2015. Таким чином, у відповідності до приписів норми частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та з урахуванням встановленого в судовому порядку факту незаконного звільнення працівника з посади, відповідач (як останній роботодавець) мав повернути Київському міському центру зайнятості суму виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Наразі кошти в сумі 25 308,98 грн. на виконання письмового повідомлення Святошинського РЦЗ від 14.05.2015 № 01-28/1641 відповідач досі не повернув.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.
Копію даної ухвали про відкриття скороченого провадження відповідач отримав 11.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах судової справи.
Від Виконавчої дирекції Фонду через канцелярію суду надійшли заперечення на позовну заяву. В своїх письмових запереченнях відповідач визнав заявлені позовні вимоги в частині стягнення допомоги по безробіттю на суму 14 872,73 грн., що сплачувалася ОСОБА_1 за період з 01.12.2014 по 26.02.2015 (тобто, по день винесення рішення суду апеляційної інстанції). Щодо повернення решти суми коштів, то відповідач заперечує з наступних відстав: відсутність документального підтвердження виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, оскільки в трудовій книжці останньої відсутні записи про призначення та зупинення виплати такої допомоги; затримка в поновлені ОСОБА_1 на посаді відбулося безпосередньо з вини останньої, а саме - громадянка не з'являлася до Виконавчої дирекції Фонду для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. Також ОСОБА_1 повинна була особисто повідомити відповідний орган державної служби зайнятості про факт прийняття судового рішення для припинення виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.
Крім того, до суду 18.09.2015 через канцелярію від представника відповідача надійшло письмове клопотання про призначення даної справи до розгляду в судовому засіданні. Вказане клопотання судом, відповідно до частини 4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, залишено без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, а також у зв'язку з достатністю повідомлених позивачем та відповідачем обставин.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон № 1533-III).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону № 1533-III (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
При цьому, втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин згідно із п. 9 ст. 1 Закону № 1533-III є, зокрема, припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.
У відповідності до частини 1 статті 22 Закону № 1533-III право на допомогу по безробіттю (як одного з видів матеріального забезпечення на випадок безробіття) залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно частини 1 статті 23 цього Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
В силу норми пункту 2 частини 1 статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Також, згідно з пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту початку зайнятості особи, зокрема, у випадку поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, наказом Виконавчої дирекції Фонду від 27.10.2011 № 70-к ОСОБА_1 звільнено з посади, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю.
На час свого безробіття ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) була зареєстрована у Святошинському РЦЗ згідно персональної картки (а.с. 5 - 6), отримала статус безробітної, та їй виплачено матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 25 308,98 грн. за період з 01.12.2014 по 05.05.2015, що підтверджується витягами з наказів Святошинського РЦЗ, довідками-розрахунками Святошинського РЦЗ (а.с. 8 - 9, 74).
Факти здійснення Святошинським РЦЗ виплати допомоги по безробіттю та отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 25 308,98 грн. засвідчується також наданими позивачем до матеріалів справи витягами з відомостей виплат за видами забезпечення за місяці грудень 2014 року, лютий-травень 2015 року, копіями виписок Філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 320649) по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.05.2015 (а.с. 75 - 139, 144 - 148).
При цьому, підставою для припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 06.05.2015 та зняття її з реєстрації як безробітної відповідно до положень пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», абз. 10 пп. 1 п. 37 Порядку надання допомоги по безробіттю стало поновлення роботодавцем (відповідачем) безробітної на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 26.02.2015 по цивільній справі № 22-ц/796/2831/2015 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, позовні вимоги позивача задоволено повністю. А саме, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на роботі у Виконавчій дирекції Фонду на посаді головного спеціаліста відділу організації доступу до публічної інформації та звернень громадян управління забезпечення документообігу, контролю виконання документів та організації доступу до публічної інформації Виконавчої дирекції Фонду з 27.10.2014 (а.с. 66 - 69). Докази скасування цього рішення суду в порядку процедури оскарження сторони до суду не подали.
На виконання цього рішення суду наказом Виконавчої дирекції Фонду від 06.05.2015 № 21-к ОСОБА_1 поновлено на роботі на відповідній посаді з 27.10.2014 (з дати звільнення)(а.с. 32).
Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється в порядку, визначеному частиною 4 статті 35 Закону № 1533-III. За приписами частини 4 цієї статті Закону № 1533-III із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Згідно із положеннями пунктів 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 (надалі - Порядок № 60/62), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 за N 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
При цьому пунктом 2 частини 2 статті 35 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.
Частиною 2 статті 36 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Також, згідно пункту 6.14, 6.15 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок № 307), якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
У трудовій книжці безробітного посадова особа центру зайнятості робить запис про початок, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до підпункту "е" пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 р. N 58 і зареєстрованої в Мін'юсті 17 серпня 1993 р. за N 110.
13.05.2015 Святошинським РЦЗ прийнятий наказ за № 184 «Про відшкодування роботодавцем незаконно виплачених коштів» (а.с. 10), а 14.05.2015 - направлено на адресу Виконавчої дирекції Фонду письмове повідомлення від 14.05.2015 № 01-28/1641 про повернення у встановлений строк (15 календарних днів з дня отримання наказу від 13.05.2015 № 184) коштів у розмірі 25 308,98 грн., виплачених ОСОБА_1 в якості допомоги по безробіттю (а.с. 11).
Дане повідомлення від 14.05.2015 з доданою до нього копією наказу від 13.05.2015 № 184 отримано відповідачем 18.05.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та не заперечується відповідачем (а.с. 11, див. на звороті аркуша).
В порядку п. 9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним зазначене рішення Святошинського РЦЗ про повернення коштів роботодавцем (наказ від 13.05.2015 № 184) Виконавчою дирекцією Фонду в досудовому та/або судовому порядку не оскаржувалося, та до цього часу кошти органу державної служби зайнятості не повернуті.
Статтею 39 Закону № 1533-III встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Аналогічно пунктом 8 Порядку № 60/62 визначено, що у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Таким чином, враховуючи те, що Апеляційним судом міста Києва встановлений факт незаконного звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу Виконавчої дирекції Фонду від 27.10.2014, який в свою чергу став підставою для втрати нею заробітної плати та в подальшому ця подія стала підґрунтям для призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, суд вважає що позивач правомірно звернувся до відповідача з претензією, а в подальшому до суду, з метою стягнення на підставі ст. 35 Закону № 1533-III суми виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) у розмірі 25 308,98 грн. з Виконавчої дирекції Фонду.
Суд відхиляє посилання відповідача на обставини не внесення посадовою особою центру зайнятості записів до трудової книжки ОСОБА_1 про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю (які в даному випадку дійсно мало місце. Копії аркушів такої трудової книжки ОСОБА_1 наявні в матеріалах справи, а.с. 55 - 61), та неповідомлення особисто ОСОБА_1 Святошинського РЦЗ про її поновлення на роботі за рішенням суду, оскільки:
- по-перше, допущення посадовою особою районного центру зайнятості порушення вимог п. 6.15 Порядку № 307 не спростовує в даному випадку підтверджений іншими належними документальними доказами факт виплати та отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 25 308,98 грн.;
- по-друге, нормами Закону № 1533-III передбачено як обов'язок безробітного, що перебуває на обліку в центрі зайнятості, своєчасно повідомляти останній про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, так і обов'язок роботодавця повідомляти центр зайнятості про прийнятих на роботу працівників й відшкодовувати виплачену грошову допомогу по безробіттю у разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду та незаконно виплачену безробітному суму забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 № К/800/50123/13).
При цьому, згідно з вимогами частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Водночас, виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 1 статті 76 Закону України від 21.04.1999 N 606-XIV «Про виконавче провадження»).
В даному випадку наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі був виданий роботодавцем (відповідачем) 06.05.2015, та саме станом на 05.05.2015 районним центром зайнятості було припинено нарахування безробітній допомоги по безробіттю.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, в тому числі докази щодо оскарження вищевказаних рішень та дій працівників органів державної служби зайнятості у встановленому законодавством порядку, а також доказів повернення коштів в сумі 25 308,98 грн. як допомоги по безробіттю відповідач суду не подав.
Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.
2. Стягнути з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 25 308,98 грн. (двадцять п'ять тисяч триста вісім гривень 98 копійок).
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.М. Кобилянський