ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 жовтня 2015 року 08:00 № 826/20021/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач або ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.04.2015 № 39/1/-17 на суму 282 079,31 грн. і від 06.04.2015 № 49/1/-17 на суму 2 100,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.04.2015 за своїм змістом та формою не відповідають вимогам ст. 58 Податкового кодексу України. А саме в текстах цих податкових повідомлень-рішень зазначено про нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб за 2012 -2013 роки, що суперечить нормам п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (в частині приписів статті Кодексу щодо нарахування сум податкових зобов'язань виключно за поточний період), незважаючи на те, що грошові зобов'язання з названого податку попередньо вже нараховувалися податковим органом згідно інших податкових повідомлень-рішень від 26.05.2012 № 0105771700 на суму 13 301,19 грн., від 31.05.2013 № 0177601700 на суму 13 301,19 грн. і повідомлення без реєстраційних реквізитів на суму 583,71 грн., та суми по таких рішеннях податкової інспекції були сплачені позивачем в повному обсязі. Також до зазначених оспорюваних податкових повідомлень-рішень не додані розрахунки податкових зобов'язань по земельному податку, як передбачено п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та наказ Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду у судовому засіданні.
06.10.2015 в судовому засіданні у справі представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в призначеному судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на правову позицію, наведену в письмових запереченнях від 20.09.2015. Зокрема, в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень представник відповідача зазначив, що у зв'язку з введенням на територіях Білгородської та Бузівської сільських рад нової нормативної грошової оцінки землі, податкова інспекція керуючись нормами ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» та п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України провела перерахунок земельного податку позивача за 2012 - 2013 роки та в результаті сформувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.04.2015. Перерахунок сум податку було проведено виходячи з бази даних податкової інспекції відповідно до КОР платника податку - ОСОБА_1
В судовому засіданні 06.10.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів (а.с. 32 - 35, 57 - 59), та не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні, ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) протягом 2012 - 2013 року була власником земельних ділянок, що розташовані на територіях Білгородської сільської ради та Бузівської сільських рад (Києво-Святошинський район, Київської області).
Суми земельного податку за належні ОСОБА_1 земельні ділянки за звітні періоди 2012 - 2013 роки були визначені ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС відповідно до норм пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України згідно податкових повідомлень-рішень від 26.05.2012 № 0105771700 на суму 13 301,19 грн. і від 31.05.2013 № 0177601700 на суму 13 301,19 грн. та повідомлення без реєстраційних реквізитів за окрему земельну ділянку в сумі 583,71 грн. (а.с. 36 - 38). Вищезазначені грошові зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб сплачені позивачем в повному обсязі, що засвідчується наявними копіями квитанцій банківської установи та не заперечується відповідачем.
Станом 01.01.2014 у приватній власності позивача перебувало 42 земельні ділянки (в тому числі землі житлової забудови та для ведення особистого селянського господарства), перелік яких наведений в заяві ОСОБА_1 (вх. № 8772/10 від 21.10.2014), що адресована начальнику ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.
ДПІ на підставі такої отриманої заяви позивача були внесені зміни в базу АІС «Податковий блок» щодо площ та кількості земельних ділянок, які знаходяться у приватній власності платника земельного податку (ОСОБА_1,) на території Білогородської та Бузівської сільських рад.
Згідно письмових пояснень представника відповідача від 09.10.2015 (а.с. 63 - 64) та тексту рішення Головного управління ДФС у Київській області про результати розгляду скарг від 05.03.2015 № 435/14/10-36-10-01-04 (а.с. 32 - 35), у зв'язку з встановленням контролюючим органом фактів введення на територіях названих сільських рад нової нормативної грошової оцінки землі (відповідно до рішення Білогородської сільської ради від 12.01.2011 № 37/1 - з 01.01.2011 та рішення Бузівської сільської ради від 27.01.2009 № 11 - з 01.01.2009) та уточнення статусів належних позивачеві земельних ділянок як таких, що не мають житлових забудов, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено перерахунок сум податкових зобов'язань по земельному податку, що підлягають сплаті позивачем за 2012 - 2013 роки, відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України та з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.
06.04.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області згідно норми пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 цього ж Кодексу прийнято наступні податкове повідомлення-рішення (форми «Ф»):
- за № 39/1/-17, яким визначено ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2012 -2013 роки у розмірі 282 079,31 грн. (а.с. 10);
- за № 49/1/-17, яким визначено ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2012 -2013 роки у розмірі 2 100,77 грн. (а.с. 11). При цьому в тексті зазначених податкових повідомлень-рішень від 06.04.2015 дійсно відсутні посилання на наявність в якості додатку до них розрахунку сум податкових зобов'язань.
Скориставшись правом на оскарження цих податкових повідомлень-рішень від 06.04.2015 в досудовому порядку, ОСОБА_1 отримала рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.06.2015 № 1039/14/10-36-10-01-04 та Державної фіскальної служби України від 20.08.2015 № 8035/м/99-99-10-01-02-25 про залишення скарг платника податків без розгляду на підставі п. 8.4 і 8.5 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 06.04.2015 № 39/1/-17 і № 49/1/-17 протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 і 2 ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
В розумінні норми пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) «плата за землю» - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «земельний податок» - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.
Так, зокрема, у відповідності до норми ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі
Згідно із п. 270.1 ст. 271 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 цього Кодексу встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
В свою чергу відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Частиною 5 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку.
Згідно із ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Статтею 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що база оподаткування є елементом податку, тісно пов'язаним з об'єктом оподаткування, а нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика бази. При цьому процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.
Згідно з п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Порядок обчислення плати за землю встановлений статтею 286 ПК України. Зокрема, в силу приписів норми п. 286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України
У відповідності до п. 286.5 ст. 286 зазначеного Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби (контролюючими органами), які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (а саме - за формою встановленою Додатком 1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447 та був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до письмових пояснень представника відповідача, оформлених у вигляді заперечень на позов (а.с. 48 - 50), перерахунок податкових зобов'язань ОСОБА_1 по земельному податку за 2012 і 2013 роки було проведено відповідно до п. 1 ст. 286 ПК України та на підставі листа Управління держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
На підтвердження обґрунтованості проведеного перерахунку сум земельного податку у розмірах, зазначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.04.2015, представник відповідача подав 12.10.2015 до канцелярії суду лише розрахунки по земельному податку за період з 01.01.2013 по 31.1.2013 (а.с. 72 - 76) на суми податку 13 884,90 грн. і 13 301,19 грн. (тобто, суми податку, що були визначені згідно податкових повідомлень-рішень від 26.05.2012 № 0105771700 і від 31.05.2013 № 0177601700, повідомлення б/н і б/д, та які наразі погашені позивачем в повному обсязі). Водночас, розрахунки сум земельного податку в розмірах 282 079,31 грн. і 2 100,77 грн., що визначені згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 06.04.2015, відповідач суду не пред'явив та письмових пояснень щодо причин неможливості їх надання до суду не подав.
Також, судом встановлено, що відповідачем до матеріалів справи надані копії рішення Білогородської сільської ради від 12.01.2011 № 37 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Білогородка» (а.с. 52) та рішення Бузівської сільської ради від 27.01.2009 № 11 «Про затвердження технічної документації грошової оцінки землі села Любимівка з 01.01.2009 року» (а.с. 53) без відповідних додатків - затвердженої документації з нормативної грошової оцінки відповідних земель. Документальні докази про офіційне оприлюднення зазначених рішень сільських рад у відповідності до вимог п. 271.2 ст. 271 ПК України та в порядку встановленому Рішенням Київської міської ради від 04.02.1999 № 138/239 «Про порядок набуття чинності та оприлюднення нормативно-правових актів» відповідач до суду не подав.
З наявних матеріалів справи (а.с. 54) вбачається, що відповідач при розрахунку позивачу земельного податку за земельні ділянки користувався листом Управління держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області від 24.02.2015 № 01-21/1437 з питання надання інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які розташовані на території Києво-Святошинського району. Однак, даний на лист, на думку суду, не можна розцінювати як такий, що містить інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які протягом 2012 -2013 років знаходилися у приватній власності позивача. Оскільки, по-перше, він не містить жодних посилань на рішення відповідних місцевих органів про затвердження нормативної грошової оцінки земель на відповідних територіях у Києво-Святошинському районі Київської області, по-друге, не містить посилання на конкретні земельні ділянки, що можна ідентифікувати як такі, що зареєстровані за позивачем (натомість в листі зазначено наступне: «…Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельних ділянок (згідно додатків), які знаходяться в с. Білогородка надані під: землі житлової забудови становить - 47,73 грн. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К (і) станом на 2011 - 2014 рр. становив 1,00. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 належить ФОП ОСОБА_2 становить - 2382788,33 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 належить ФОП ОСОБА_3 становить - 1693686,47 грн.»).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про ненадання відповідачем жодних належних документальних доказів на підтвердження достовірності та правильності проведення розрахунків сум податкових зобов'язань ОСОБА_1 по земельному податку за 2012 -2013 роки, що визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 06.04.2015 № 39/1/-17 і від 06.04.2015 № 49/1/-17, що є підставою для визнання їх протиправними та відповідно - скасування.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 24.06.2014 № К/800/62298/13.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 06.04.2015 № 39/1/-17 і від 06.04.2015 № 49/1/-17.
3. Стягнути судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи гривень 20 копійок) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.М. Кобилянський