20 жовтня 2015 року справа № 823/5027/15
15 год. 40 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав позов, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” № НОМЕР_1 від 09.09.2015, прийняте Христинівською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 214062 грн. 50 коп., з яких 171250 грн. - за основним платежем та 42812 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” № НОМЕР_2 від 09.09.2015, прийняте Христинівським ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 285416 грн. 69 коп., у тому числі 228333 грн. 35 коп. основного платежу та 57083 грн. 34 коп. - штрафних санкцій;
- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-0002381700, видану Христинівською ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, про сплату ОСОБА_4 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 396158 грн. 33 коп.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Христинівської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області № НОМЕР_3 про застосування до ОСОБА_4 штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 19807 грн. 92 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення форми “Р” № НОМЕР_1 від 09.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 214622 грн 50 коп. та форми “Р” № НОМЕР_2 від 09.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 285460 грн. 69 коп., вимога № Ф-0002381700 від 09.09.2015 про сплату боргу в сумі 396158 грн 33 коп. рішення № НОМЕР_3 від 09.09.2015 про застосування штрафних санкцій в сумі 19807 грн 92 коп. винесені неправомірно і безпідставно, у зв'язку з тим, що відповідач дійшов невірного висновку в ході проведеної перевірки, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та оформлені належним чином. Крім того, викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких винесені оскаржувані рішення, є необґрунтованими, безпідставними, не відповідають дійсності.
Додатково позивач зазначив, що відповідачем 12.12.2014 проводилася документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами перевірки складено акт № 136/23-24-17-01/НОМЕР_4. Донараховані суми коштів позивачем перераховані до бюджету в повному обсязі. На думку позивача, повторно проводити перевірку за той самий період з тим самим контрагентом відповідач не мав права.
Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили заниження позивачем: податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, податку на додану вартість, єдиний соціальний внесок при взаємовідносинах з ПП “Сервіс - Дорбуд”.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, зареєстрований як фізична особа - підприємець 03.02.2003, взятий на облік як платник податків 03.02.2003 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 85170765 від 25.07.2005.
На підставі наказу Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 170 від 27.07.2015, направлення на перевірку № 4 від 30.07.2015, на виконання постанови старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Вінницької області від 06 травня 2015 року, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ПП “Сервіс-Дорбуд” за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.
Перевіркою встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податок на додану вартість в розмірах, відповідно, 171250 грн та 228333 грн, а також пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI, в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок в розмірі 396158 грн 33 коп.
За результатами проведеної перевірки складено акт Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області №7/23-24-17-01/НОМЕР_4 від 21.08.2015.
Відповідач, не погоджуючись з висновками вищевказаного акту перевірки, відповідно до статті 86 Податкового кодексу України 10.02.2015 подав заперечення до Христинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області.
Відповідач, листом № 977/23-24-17-014 від 08.09.2015, повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, що заперечення не підлягають задоволенню та висновок акту перевірки залишено без змін.
На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми “Р”: № НОМЕР_1 від 09.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 214062 грн 50 коп., в тому числі за основним платежем 171250 грн 00 коп та за штрафними санкціями 42812 грн 50 коп.; № НОМЕР_2 від 09.09.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 285416 грн 69 коп., в тому числі за основним платежем 228333 грн 35 коп. та штрафними санкціями 57083 грн 34 коп.; рішення № НОМЕР_3 від 09.09.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску і як наслідок вимога № Ф-0002381700 від 09.09.2015 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 396158 грн 33 коп.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу (в редакції станом на час здійснення спірних господарських операцій) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Абзацом першим пункту 138.2 вищевказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІ.
Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ-це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит та віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є реальне здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначеної операції необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні дані про обсяг та зміст господарської операції.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП “Сервіс-Дорбуд” укладений договір підряду № 04/06 від 04.06.2012. Згідно даного договору ПП “Сервіс-Дорбуд” на свій ризик власними силами і засобами зобов'язується виконати усі роботи по вказаному договору щодо виконання робіт по будівництву елеватора в с. Севастянівка Христинівського району Черкаської області, у встановлений строк, а позивач зобов'язується прийняти їх і оплатити.
Проте на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем до перевірки не було надано довідок у формі № КБ-3, що передбачені пунктом 4 вказаного договору; документів, обов'язковість яких визначена пунктами 3.2 та п. 3.3 вказаного договору; проектної документації відповідно до пункту 5.2 зазначено договору підряду; акту прийому-передачі майданчику, що визначено пунктом 8.1 договору № 04/06, а також відсутні документи, визначені пунктом 13.1 Договору підряду № 04/06 від 04.06.2012. Окрім того, акт здачі-прийому виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року не містить дати підписання.
Що стосується поставки асфальтобетону слід зазначити наступне. На поставку вказаної продукції між позивачем та ПП “Сервіс-Добробуд” заключений договір постачання від 27.06.2013 № 27/06, однак вказаним договором не додержана істотна умова, як ціна товару. Відповідно до наданих документів позивач в подальшому реалізовував товар на адресу ТОВ “Крижопільський Елеватор” та ДП ДГ “Олександрівське” ІК УААН, однак відсутні докази транспортування товару від ПП “Сервіс-Дорбуд” на адресу позивача. У випадку купівлі товару без поставки - відсутні докази зберігання товару.
Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.
Також судом досліджено довідку №1080/22/34004702 від 23.04.2015 Віннницької ОДПІ про результати проведення зустрічної звірки ПП “Сервіс-Дорбуд” щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4 за період серпень, листопад 2012 року, серпень-жовтень 2013 року на підставі наданих до звірки документів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 228333 грн 00 коп. Згідно даних, що містяться в довідці “…господарські операції між ПП “Сервіс-Дорбуд” та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.
Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП “Сервіс-Дорбуд” господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями.
В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Таким чином, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Тому в даному випадку наявність у платника податку (ФОП ОСОБА_4Л.) виданих йому податкових накладних (ПП “Сервіс-Дорбуд”) не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.
Беручи до уваги вказані обставини, суд дійшов до висновку, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентом (ПП “Сервіс-Дорбуд”) - лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення.
За період з 01.01.2012 по 31.12.2013 позивачем задекларовано чистий оподаткований дохід в сумі 52863 грн 04 коп., в т.ч.: за 2012 рік - 24001 грн 87 коп., за 2013 рік - 28861 грн17 коп.
Перевіркою повноти визначення оподатковуваного доходу за період з 01.01.12 по 31.12.13 встановлено його заниження всього у сумі 1141666 грн 67 коп. за 2012-2013 роках в результаті допущених порушень податкового законодавства по вище переліченим господарським операціям.
Відповідно до вимог пункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності.
Отже, в порушення пункту 177.2 ст.177 Податкового кодексу України позивачем занижений оподаткований дохід за перевірений період в сумі 1141666 грн 67 коп. за 2012-2013 роки.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач обґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення від 09.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
Відповідно до пункту 4 части 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці. Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, згідно пункту 2 части 1 статті 7 вказаного Закону України, отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу в місяць, у якому отримано дохід.
Частина 11 статті 9 цього Закону передбачає, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 1 статті 25 вказаного Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Частина 4 цієї статті передбачає, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Первинними документами, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, є книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, платіжні відомості нарахування та виплати заробітної плати, трудові договори між працівником і фізичною особою, банківські документи, звіти про суми нарахованого доходу зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.
Перевіркою, яку провів відповідач, встановлено порушення встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, що призвело до заниження оподатковуваного чистого доходу в сумі 20666 грн 65 коп. за 2012 рік. Будь-які дані щодо спростування вказаного порушення позивач не надав.
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено, що ФОП ОСОБА_4 задекларував єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в сумі 18343 грн 47 коп.., в тому числі: за 2012 рік в сумі 8328 грн 65 коп., за 2013 рік в сумі 10014 грн 82 коп. При перевірці правильності нарахування та утримання єдиного внеску встановлено його заниження в сумі 396158 грн 33 коп. за 2012-2013 роки у зв'язку з відображенням господарських операцій з ПП “Сервіс-Дорбуд”, які фактично не відбулися.
Отже, рішення відповідача від 09.09.2015 № НОМЕР_3 та вимога № Ф-0002381700 від 09.09.2015 є обґрунтованими.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк
Постанова складена в повному обсязі 26.10.2015.