28 вересня 2015 року справа № 823/4353/15
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Каліновської А.В.,
при секретарі судового засідання - Литвинчук В.М.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасинафтосервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.07.2015 №0001572301 та №0001582301.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2015 року на загальну суму 256723 грн. та завищено від'ємне значення за квітень 2015 на суму 31952 грн. по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «Капітал Х», оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі із зазначених вище підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмове заперечення проти позову, в якому посилається на те, що проведеною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Петроль» встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2015 року на загальну суму 256723 грн. та завищено від'ємне значення за квітень 2015 на суму 31952 грн. по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «Капітал Х», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. Також представник відповідача зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки використано акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 30.06.2015 №2127/20-38-22-01-04/37365100 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Капітал Х» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2015 по 30.04.2015», яким встановлено безпідставне формування податкового кредиту по ланцюгу придбання паливно-мастильних матеріалів. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з нижчевикладеного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасинафтосервіс» зареєстроване як юридична особа 11.11.2008 Черкаською міською радою за №10261020000009630, ідентифікаційний код 36262526.
На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 19.06.2015 № 749, згідно із п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 24.06.2015 по 25.06.2015 посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасинафтосервіс» (код ЄДРПОУ 36262526) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Капітал Х» за період з 01.04.2015 по 30.04.2015.
За результатами вищезазначеної перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області складено акт від 03.07.2015 №151/23-01-22-07/36262526.
В акті перевірки встановлено порушення ТОВ «Черкасинафтосервіс» вимог п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позивачем податку на додану вартість за квітень 2015 року у сумі 256723 грн. та завищено від'ємне значення за квітень 2015 на суму 31952 грн.
На підставі вказаного акта перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001572301 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 385085 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 256723 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 128362 грн. та від 21.07.2015 №0001582301 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного податку на додану вартість у сумі 31952 грн.
Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України)
Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Необґрунтованим є посилання відповідача на акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 30.06.2015 №2127/20-38-22-01-04/37365100 «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Капітал Х» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2015 по 30.04.2015», яким встановлено безпідставне формування податкового кредиту по ланцюгу придбання паливно-мастильних матеріалів - як на підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки порядок та спосіб виконання контрагентом позивача (ТОВ «Капітал Х») своїх договірних зобов'язань, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта господарювання - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між ТОВ «Капітал Х» та позивачем укладено договір поставки нафтопродуктів №КХ04-0073 від 23.04.2015, за умовами якого ТОВ «Капітал Х» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти і оплатити їх вартість.
За умовами вказаного договору, поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору (підпункт 4.1). Ціна товару є договірною та вказується в тому числі з ПДВ та визначається в додаткових угодах до договору (пункт 5.5).
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, між позивачем та ТОВ «Капітал Х» підписано додаткову угоду №150430000000073 від 23.04.2015 до договору №КХ04-0073 від 23.04.2015 на загальну суму 1732050 грн. 24 коп., в т.ч. ПДВ 288675 грн. 04 коп. про поставку: палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ у кількості 69,487 тон; бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду І класу С у кількості 3,832 тон.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Капітал Х» та позивачем 24.04.2015, 25.04.2015, 29.04.2015 та 30.04.2015 підписано акти приймання-передачі нафтопродуктів №., №2, №3, №4 та №150430000000073.
ТОВ «Капітал Х» виписало позивачу податкову накладну від 30.04.2015 №33115.
Позивачем надано докази подальшої реалізації нафтопродуктів ТОВ «Приват-Агро-Білозір'я» та СПП «Біле Озеро».
Відповідно до видаткових накладних ПММ СПП «Біле Озеро» від 24.09.2015, від 29.04.2015 №0000006, №0000008, та видаткової накладної ТОВ «Приват-Агро-Білозір'я» від 25.04.2015 №0000007, позивач реалізував вказаним товариствам нафтопродукти 24.04.2015, 29.04.2015 та 29.04.2015, однак згідно акту приймання-передачі від 30.04.2015 №150430000000073 позивач придбав вказані нафтопродукти у ТОВ «Капітал Х» лише 30.04.2015.
Разом з цим, суб'єкт господарювання, який придбаває бензин чи дизельне пальне для його подальшої реалізації роздрібним споживач зацікавлений у здійсненні перевірки кількості придбаного товару, його якісних характеристик, оскільки фактичне надходження товару меншої кількості та неналежної якості ніж обумовлено умовами договору тягне за собою одержання збитків та відсутність прибутку.
Пунктом 6.1 згаданих договорів поставки позивач та ТОВ «Капітал Х» визначено, що покупець здійснює приймання товару за кількістю та згідно умов Договорів та Додаткових угод до них.
Згідно пункту 4.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року (далі - Інструкція №281/171/578/155), для забезпечення достовірності і єдності вимірювань маси та об'єму нафти і нафтопродуктів підприємства зобов'язані користуватися засобами вимірювальної техніки, що мають чинні відбитки повірочних тавр та/або свідоцтва про їх повірку чи державну метрологічну атестацію.
Пунктом 4.1.3 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що повірці згідно із Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність” підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК і ОРК, об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші засоби вимірювальної техніки, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів.
Відповідно до пункту 4.2.1 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.
Згідно пункту 4.3.1 Інструкції №281/171/578/155 об'єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, залізничних цистернах, танках суден, мірах повної місткості та технологічних трубопроводах, градуйованих відповідно до вимог чинних нормативних документів Держспоживстандарту України, та/або за допомогою об'ємних та масових лічильників.
Як передбачено пунктом 5.1.1 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.
Підрозділами 5.2-5.5 вказаної Інструкції №281/171/578/155 передбачено порядок приймання нафти і нафтопродуктів, яка транспортується різними видами транспорту.
Обов'язковими умовами прийняття нафти і нафтопродуктів за кількістю та якістю є перевірка цілісності пломб, об'єму, густини, якісних характеристик, у разі якщо транспортування здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом, а також спеціальними пристроями - у разі якщо транспортування здійснюється водним чи нафтопровідним транспортом.
Згідно відомостей, які містяться в листі ТОВ «Капітал Х» №77/04-К Х від 23.04.2015, останнє повідомило позивача про те, що придбані за вищевказаним договором нафтопродукти знаходяться на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт».
Всупереч наведеному позивач не надав будь-яких доказів перевірки кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, які згідно наведеного листа ТОВ «Капітал Х» повинні зберігатись у ПАТ «Дніпронафтопродукт».
Крім того, позивач взагалі не мав відомостей про місцезнаходження цих нафтопродуктів, оскільки ні вказаний лист, ні акти приймання-передачі, ні договір зберігання №2858 від 01.03.2015, укладений між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт», не містять відомостей про адреси резервуарів нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», де повинні зберігатись придбані позивачем у ТОВ «Капітал Х» нафтопродукти.
Натомість наявність у товарно-транспортних накладних відомостей про місця зберігання нафтопродуктів, їх кількісні та якісні характеристики не є свідченням прийняття нафтопродуктів від ТОВ «Капітал Х» згідно Інструкції №281/171/578/155, оскільки вказані товарно-транспортні накладні надані позивачем у якості доказу ніби то подальшого транспортування нафтопродуктів для їх продажу, після передачі на зберігання до нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт».
Також, пунктами 1.1, 1.2 договору зберігання №2858 від 01.03.2015, укладеного між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт» передбачено, що останнє зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються позивачем, і повернути їх у схоронності за його першою вимогою. ПАТ «Дніпронафтопродукт» має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою позивача.
Однак, вказаним договором не передбачено право ПАТ «Дніпронафтопродукт» передавати свої обов'язки за договором третім особам.
Всупереч наведеним умовам договору, товарно-транспортні накладні, які надані позивачем на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «Капітал Х» нафтопродуктів, не містять підписів уповноважених осіб та печаток ПАТ «Дніпронафтопродукт» про їх відпуск із резервуарів ТОВ «Еквіта». Натомість, вищезгадані ТТН містять відтиски печаток ТОВ «Еквіта», з яким позивач не укладав договорів зберігання нафтопродуктів.
Крім того, здійснення господарської діяльності з торгівлі нафтопродуктами зумовлює необхідність здійснення контролю надходження та руху, кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, як того вимагають положення Інструкції №281/171/578/155.
Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом врегульовано пунктом 5.4 розділу 5 Інструкції №281/171/578/155.
Згідно вказаного пункту з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі -ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Згідно з положеннями пункту 7.5 Інструкції №281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.
Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.
У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.
На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів врегульовано розділом 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 (далі - Інструкція №271/121).
Так, перед поданням транспортних засобів під зливання товарний оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний проконтролювати справність і чистоту технологічного обладнання, якість підготовки (зачищення) резервуарів, призначених для приймання нафти або нафтопродуктів. Приймання нафтопродукту на однойменний залишок у резервуарі, що не відповідає вимогам нормативних документів, заборонено. Приймання дизельного палива різних марок і видів (за масовою часткою сірки) проводиться в окремі резервуари. У разі приймання дизельного палива на залишок дизельного палива іншої марки та/або виду (за масовою часткою сірки) проводяться лабораторні випробування проби суміші дизельних палив. За результатами випробувань приймається рішення стосовно необхідності проведення перерахування залишку або прийнятого дизельного палива в іншу марку або вид дизельного палива, про що складається акт, у якому вказується причина перерахування.
Указана господарська операція повинна бути відображена в бухгалтерському і складському обліку суб'єкта господарювання у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.
З прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.
У разі виявлення будь-яких порушень під час огляду транспортних засобів і тари, що надійшли, та перевірки супровідних документів і якості доставлених нафти та/або нафтопродуктів товарний оператор або інша відповідальна особа зобов'язаний повідомити про це негайно керівника підприємства або вповноважену ним особу. За відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.
Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та п.4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.
Для участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю мають призначатись особи, компетентні за родом діяльності, освітою, досвідом роботи з питань контролювання їх якості. У представника вантажовідправника має бути доручення, оформлене у відповідності до чинного законодавства України (підп. 6.1.15-6.1.16 п.6.1 розділу 6 Інструкції №271/121).
До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, згідно з підп.6.1.22 п.6.1 розділу 6 Інструкції №271/121 мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.
Згідно з вимогами пункту 6.1 розділу 6 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.
Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.
Суд звертає увагу, що розділ 14 Інструкції №281/171/578/155 регулює облік руху нафти і нафтопродуктів на усіх без виключення підприємствах.
Згідно пункту 14.3 Інструкції №281/171/578/155 облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.
Відповідно до пункту 14.4 Інструкції №281/171/578/155 матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.
Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.
Позивачем не надано довіреностей матеріально відповідальних осіб, які здійснювали приймання пального від ПАТ «Дніпронафтопродукт» для транспортування на АЗС позивача; наказів позивача про призначення матеріально відповідальних осіб за приймання пального на АЗС для подальшої роздрібної реалізації; наказів про прийняття вказаних осіб на роботу, а також договорів про повну матеріальну відповідальність, які з ними укладались; документів, які містять відомості про виміри об'єму залишку палива у резервуарах для зберігання на АЗС до його заливу та після такого заливу з транспортних засобів ТОВ «Гарант ресурс»; документів відбору проб, визначення густини та температури пального, яке залито в резервуари АЗС позивача із транспортних засобів ТОВ «Гарант ресурс»; журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів із транспортних засобів ТОВ «Гарант ресурс»; книг кількісного руху нафтопродуктів на АЗС позивача.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку.
Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Капітал Х».
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.
Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Капітал Х», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області 21.07.2015 №0001572301 та №0001582301 - є правомірними та скасуванню не підлягають.
Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.
Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасинафтосервіс» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Каліновська
Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2015 року.