Справа № 175/4019/15-к
Провадження № 1-кп/175/165/15
Ухвала
Іменем України
23 жовтня 2015 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у смт. Ювілейне обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12013210020000307 відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Кишинів, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з вищою освітою, вдівця, інваліда 1 групи, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України,
встановив:
29 вересня 2015 року на розгляд Дніпропетровського районного суду з Теребовлянського районного суду Тернопільської області, на підставі Ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2015 року, надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210020000307 від 22 грудня 2013 року, по якому ОСОБА_11 14 серпня 2014 року повідомлено про підозру, а 04 червня 2015 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
30 вересня 2015 року ухвалою судді обвинувальний акт призначений до попереднього розгляду.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд, заперечував проти клопотання захисника ОСОБА_8 про долучення експертизи і надав письмове клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що по-перше, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років; по-друге, упродовж 16 років перебуває на службі в органах внутрішніх справ і, являючись працівником правоохоронного органу, знайомий з працівниками інших правоохоронних органів, керівниками їх структурних підрозділів, а також зі службовими особами органів державної влади в області; по-третє, за допомогою погроз і своїх службових зв'язків може незаконно впливати на свідків та потерпілих; по-четверте, під час досудового розслідування на неодноразові виклики у прокуратуру Тернопільської області, у тому числі на виконання ухвали слідчого судді про привід, не з'явився жодного разу; по-п'яте, із сюжету, показаному по телебаченню, при перегляді якого видно, що ОСОБА_10 самостійно, без допомоги сторонніх осіб, рухається своїми ногами, можна зробити висновок про надання до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ недостовірних документів про стан його здоров'я.
Захисники, потерпіла ОСОБА_4 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_7 і обвинувачений погодилися з думкою прокурора щодо можливості призначення обвинувального акту до розгляду у суді, підтримали клопотання адвоката ОСОБА_8 від 12 жовтня 2015 року про долучення до матеріалів кримінального провадження клопотання про притягнення експертів для проведення експертизи (в порядку ч.2 ст.243 КПК України) і висновку автотехнічної експертизи № 7696 від 28.08.2015 року, та заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи його необґрунтованим і бездоказовим. Будь-яких інших клопотань не мали.
Потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у режимі відеоконференції з приміщення Деснянського районного суду м. Чернігів погодилися з думкою прокурора і підтримали його клопотання про застосування запобіжного заходу, яке вважали обґрунтованим, заперечували проти клопотання сторони захисту, оскільки висновок автотехнічної експертизи № 7696 від 28.08.2015 року вважають необ'єктивним, будь-яких клопотань не мали.
Вивчивши обвинувальний акт з додатками, обсудивши клопотання сторін, суд дійшов до наступного.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ч.3 ст.314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Частиною 9 статті 290 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.
За приписом п.1 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування (далі Реєстр), який має відповідати вимогам ст.109 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.109 КПК України Реєстр повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Однак, зазначені вимоги закону не виконані.
Так, з обвинувального акта вбачається, що під час досудового розслідування постановами слідчого визнані потерпілими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , яка також є законним представником потерпілих ОСОБА_12 , 2002 року народження і ОСОБА_13 , 2011 року народження (а.п.8). У пунктах 3, 4, 5, 23, 25 і 26 розділу І «Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії» Реєстру зазначено про допит потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 (а.п.10,11).
У пунктах 4 і 5 розділу ІІ «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення» є посилання на постанови від 15.05.2014 року про залучення потерпілого та законного представника неповнолітніх потерпілих і як потерпілого та законного представника потерпілих (без зазначення прізвищ), а у пунктах 7 і 8 цього розділу - посилання на постанови від 16.01.2014 року про визнання ОСОБА_5 потерпілою, ОСОБА_6 - потерпілою та законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_14 (а.п.11,12), а також у пункті 32 цього ж розділу - посилання на постанову від 17.10.2014 року про залучення представника потерпілої (без зазначення прізвища) (а.п.13).
Частиною 1 статті 58 КПК України передбачено, що потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 КПК України повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються … документами, передбаченими ст.50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
З огляду на ці вимоги закону та посилання у Реєстрі на постанову про залучення представника потерпілого (без зазначення його прізвища) (а.п.13), суд може припустити, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні приймав участь адвокат.
Однак, ні в обвинувальному акті, ні у Реєстрі не вказані його прізвище, адреса та засоби зв'язку, що позбавляє суд можливості визначитись з повним складом осіб, які братимуть участь у судовому розгляді кримінального провадження та своєчасно повідомити їх про дату судового засідання.
За приписом ч.1 ст.59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа…, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.
05 вересня 2015 року на адресу Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7 направила клопотання про направлення кримінального провадження з Теребовлянського районного суду Тернопільської області до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. До цього клопотання вона долучила копію постанови слідчого в ОВС СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області від 17 жовтня 2014 року про залучення її законним представником неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 (а.п.43-47). Однак, будь-які відомості про неї не зазначені у обвинувальному акті та Реєстрі.
В порушення вимог ст.109 КПК України у долученому до обвинувального акту Реєстрі не міститься даних про факт відкриття матеріалів кожною стороною протилежній стороні по закінченні досудового розслідування та письмового підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів, а потерпілими - прокурору, із зазначенням найменування таких матеріалів, зокрема у розділі ІІ «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення» не зазначено про надання такого доступу обвинуваченому, захиснику ОСОБА_15 , потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , законному представнику потерпілого ОСОБА_12 , а також представнику потерпілого (а.п.11-14).
Отже, на даній стадії процесу суд позбавлений можливості пересвідчитися у тому, що право обвинуваченого на захист не було порушено, і що він та його захисник, а також потерпілі, законний представник потерпілого та представник потерпілого реалізували своє право доступу до матеріалів кримінального провадження чи відмовилися від такого процесуального права.
Крім того, з Журналу судового засідання Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2015 року і Ухвали цього суду від 10.09.2015 року вбачається, що у судовому провадженні касаційної інстанції приймав участь потерпілий ОСОБА_16 .
Однак, будь-які відомості про цю особу не зазначені у обвинувальному акті, що не дозволяє суду встановити її правовий статус і пересвідчитись у дотриманні органом досудового розслідування вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України, який передбачає, що обвинувальний акт має містити… анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). У тому разі, якщо ОСОБА_16 визнавався потерпілим, то органом досудового розслідування у долученому до обвинувального акту Реєстрі не зазначені дані про факт відкриття йому по закінченні досудового розслідування матеріалів і про письмове підтвердження факту надання такого доступу із зазначенням найменування цих матеріалів, що знову ж таки є порушенням вимог ст.109 КПК України.
Часиною 1 статті 293 КПК України передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта… до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію Реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику…
Однак, у порушення вимог цієї статті до обвинувального акта не долучена розписка захисника про отримання зазначених документів, при тому що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12013210020000307 приймав участь адвокат ОСОБА_8 , про що прямо указано у обвинувальному акті (а.п.3).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд справи проводиться у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. Висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обов'язком органу досудового слідства та невід'ємною частиною права обвинуваченого на захист.
Вивченням обвинувального акта судом установлено, що у ньому є протиріччя і неконкретність. Так, у обвинувальному акті зазначено, що «досудовим розслідуванням зібрано достатньо доказів для обвинувачення ОСОБА_10 про те, що він обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України» (а.п.5).
Однак, при кваліфікації дій ОСОБА_10 за ч.3 ст.286 КК України, така кваліфікуюча ознака як «порушення правил експлуатації транспорту…» у обвинувальному акті не зазначена, як і не зазначені інші кваліфікуючі ознаки ст.286 КК України, а саме спричинення потерпілим ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 і ОСОБА_12 середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.п.8).
Отже вимоги закону щодо конкретності обвинувачення органом досудового слідства виконані не були.
Таким чином, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України і про необхідність його повернення прокурору для усунення перелічених недоліків, які є суттєвими і перешкоджають призначенню судового розгляду по кримінальному провадженню № 12013210020000307.
У зв'язку з поверненням обвинувального акту прокурору відсутні правові підстави для долучення документів, наданих стороною захисту, а тому клопотання захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право своєю ухвалою обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Судом установлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_11 запобіжний захід не обирався.
За приписом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів дізнання та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини другої цієї статті підставою запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Часиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону і приймаючи до уваги, що прокурором не надані докази на доведення обставин про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зазначених у клопотанні, суд не вбачає правових підстав для обрання запропонованого прокурором запобіжного заходу, а тому у клопотанні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.109,290,291,314,315,369 КПК України, суд -
ухвалив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013210020000307 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України повернути прокурору Тернопільської області для усунення недоліків у розумний строк.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_8 про долучення до кримінального провадження документів - залишити без задоволення і повернути захиснику ОСОБА_8 клопотання про притягнення експертів для проведення експертизи (в порядку ч.2 ст.243 КПК України) і висновок автотехнічної експертизи № 7696 від 28.08.2015 року.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення через Дніпропетровський районний суд.
Суддя ОСОБА_1