Справа № 2-а/1970/3418/12
"12" жовтня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Данилевич Н.А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду в Лановецькому районі Тернопільської області до фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, суд -
Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на суму 908,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області в сумі 908,34 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
В позовній заяві позивач - Управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області, просить розглядати дану справу без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем проживання.
Отже, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
На час виникнення спірних правовідносин, порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулювався Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі -Закон №1058-IV) та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи норми пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»до правовідносин, що є предметом розгляду в зазначеній адміністративній справі, повинно застосовуватися законодавство, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, тобто Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської та є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відтак, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону Закону № 1058-IV, зобов'язаний самостійно нараховувати (обчислювати) страхові внески.
Згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону №1058-IV відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 6 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 Закону №1058-ІV, є квартал.
Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.003 року (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.
За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Так, згідно статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн., з 1 грудня 2010 року - 922 грн.
У відповідності до абз. 6 п. 4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.
Тобто, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 1 липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010 році по 30 листопада 2010 році у сумі 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010 році у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).
В першому кварталі 2011 року відповідач подав до органів Пенсійного фонду України звіт про суми нарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2010 рік, згідно якого фізичній особі -суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 належала до сплати сума страхових внесків в розмірі 1852,80 грн.(а.с.7). Фактично ним було сплачено внесків на суму 944,46 грн., згідно даних картки особового рахунку фізичної особи -підприємця (а.с.4). Відтак, загальна сума заборгованості заявлена до стягнення в даному позові складає 908,34 грн..
Управлінням Пенсійного фонду в Лановецькому районі Тернопільської вживались заходи щодо погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, зокрема, згідно ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464-VІ від 08.07.2010 року, відповідачу надсилалась вимога про сплату боргу №129 від 26.07.2012 р.(а.с.5).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості на день розгляду справи, суду сторонами не надано.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (вул. Винниченка, 6, м. Ланівці, Тернопільська області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплаті страхових внесків в сумі 908,34 грн. (дев'ятсот вісім гривень 34 копійки) на користь Управління Пенсійного фонду в Лановецькому районі Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.