Справа №2-336/2010
Провадження №б/н
12.04.2010року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого судді Масюк Л.О.
при секретарі Івасюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з належними господарським будівлями і спорудами , -
Позивач в січні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 ідеальну чвстку житлового будинку з належними господарським будівлями і спорудами.
Зазначає, що в 1991 році познайомився з відповідачкою і з того часу почали проживати однією сім'єю разом з його дітьми від першого шлюбу та дітьми ОСОБА_2 від її першого шлюбу.
Вказує на те, що вони вели спільне господарство, разом витрачали зароблені кошти та вирішували побутові питання.
Посилається на те, що 15.12.1993 року позивач разом з відповідачкою ОСОБА_2 купили житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований в м.Кіцмань по вул.І.Франка,36 Чернівецької області, загальна вартість якого, відповідно до довідки-характеристики Кіцманського РБТІ від 21.12.2009 року № 526 становить 60957 гривень.
У зв'язку з тим, що відповідачка добровільно відмовляється визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду за захистом свої прав та просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали в повному обсязі, підтвердивши обставини викладені в заяві.
Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що з позивачем вона дійсно познайомилась 1991 року в с. Розтоки Путильського району Чернівецької області під час перебування ОСОБА_1 там на роботі. Однак, проживати разом однією сім»єю вони стали тільки з 1994 року після її приїзду з заробітків з ОСОБА_3 та придбання нею спірного житлового будинку в м. Кіцмань. На заробітки вона виїжджала саме для того, щоб заробити кошти на купівлю будинку для себе та своїх чотирьох дітей від першого шлюбу і позивачу про це було відомо.
На заробітках в ОСОБА_3 вона та позивач перебували одночасно, однак кожен заробляв кошти на свої цілі - вона на придбання житла, він для придбання автомобіля, що в подальшому і відбулося: позивач виїжджаючи з ОСОБА_3 придбав для себе автомобіль, а вона передала ОСОБА_1 зароблені нею кошти для передачі ним як плату за спірний будинок, так як сама ще залишалася за кордоном.
Спірний будинок, що розташований в м.Кіцмань по вул.І.Франка,36, був придбаний нею особисто, за власні кошти і при укладенні 15.12.1993 року договору купівлі-продажу були присутні тільки вона та продавець будинку ОСОБА_4
Позивачем ОСОБА_1 у 1994 році був придбаний інший житловий будинок по по вул.І.Франка,34 в м.Кіцмань де він прописаний.
Від спільного проживання однією сім»єю з позивачем тільки 29.10.2000року у них народилася донька ОСОБА_5, яка проживає на даний час із нею.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідачку ОСОБА_2 та її представника, покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1В та відповідачка ОСОБА_2познайомились в червні 1991 року в Путильському районі Чернівецької області де позивач працював будучи у відрядженні, а відповідачка винаймала з своїми дітьми від першого шлюбу житло.
Посилання позивача на те, що саме з часу знайомства вони стали проживати однією сім»єю з відповідачкою не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, так як позивачем не доведено факту ведення ними спільного господарства, існування спільного бюджету, який витрачався б на забезпечення потреб сім»ї та виховання дітей.
Покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свідчать тільки про те, що сторони по справі були знайомі між собою з 1991 року, однак спільне їх проживання почалось тільки в м. Кіцмань з 1994 року після придбання ОСОБА_2 будинку.
Судом встановлено та не оспорюється позивачем, що діти від перших шлюбів обох сторін почали проживати разом із ними з 1994 року, а саме: діти відповідачки переїхали в будинок №36 по вул. І.Франка в м.Кіцмань в 1994 році, діти позивача - в 1995-1996 році. Спільна донька ОСОБА_5 народилася 29.10.2000, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-МИ № 283538 від 13.11.2000 року.
Таким чином, посилання позивача на ст. ст. 60, 74 СК України не знайшли свого підтвердження в даному випадку в судовому засіданні.
В 1992 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом виїхали на заробітки до ОСОБА_3, де виконували будівельні роботи та отримували заробітну плату в однаковому розмірі.
Встановлено, що 15.12.1993 року відповідачка ОСОБА_2 придбала будинок в м.Кіцмань по вул.І.Франка,36, що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.12.1993 року посвідченого державним нотаріусом Кіцманської нотаріальної контори ОСОБА_9
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позивач підтвердив суду те, що ним на зароблені кошти в ОСОБА_3 було куплено автомобіль, а у 1994 році житловий будинок розташований в м.Кіцмань по вул.І.Франка,36, що підтверджується відповіддю наданою Кіцманським РБТІ від 18.02.2010 року про те, що за ОСОБА_1 08.04.1994 року зареєстровано право власності на вище вказаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.1994 року.
Покази свідкаДавидюк Є.М., яка являється сестрою позивача ОСОБА_1, про те, що вона неодноразово позичала кошти братові на протязі 1992-1993 року не доводять того, що дані кошти витратились ним саме на придбання спірного будинку, так як ОСОБА_1 саме в зазначений період часу займався бізнесом, а саме торгівлею, як він сам зазначив у своїх показах суду.
Так як спірний будинок був придбаний в 1993 році за кошти відповідачки, а сторони в цей час не проживали разом та не вели спільного господарства, суд вважає це майно особистою власністю відповідачки ОСОБА_2 і поділу як спільне сумісне майно не підлягає, а тому визнати за позивачем ОСОБА_1 права власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, розташованого по вул. І.Франка,36 в м.Кіцмань підстав немає.
Покази свідка ОСОБА_10 в тій частині, що сторони підтримували сімейні відносини з 1991 року, суд вважає як неправдиві, так як вона зацікавлена по справі, оскільки є сестрою позивача.
Статтею 392 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачено, що саме власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивач ОСОБА_1 в даному випадку не є власником спірного будинку № 36 по вул..І.Франкав м.Кіцмань а тому не вправі вимагати визнати за ним право власності на 1/2 ідеальну частку спірного житлового будинку з належними господарським будівлями і спорудами.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставні.
На підставі ст. ст. 316, 328, 392 ЦК України, керуючись ст.3,6,15,57,59,213-215,218,221 ЦПК суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на1/2 ідеальну частку житлового будинку з належними господарським будівлями і спорудами відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20-ти днів після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Кіцманського районного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: