Справа № 2-3021/2009 рік
Справа №2-446/2010 рік
14 червня 2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Трофімова В.С..,
при секретарі - Рало Я.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банку Форум» в особі Харківської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №0098/07/12-АЬ від 17.05.2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банку Форум» про визнання кредитного договору №0098/07/12-АЬ від 17.05.2007 року недійсним -
Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Банк Форум», в особі Харківської філії АКБ «Форум» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 224554,16 грн., що в доларовому еквіваленті за курсом НБУ станом на 18.01.2010 року складає 28065,06 доларів США, а також понесені по справі судові витрати: судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 252,00 грн.
ОСОБА_3 в свою чергу звернулася до суду з зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним кредитний договір № 0098/07/12-AL7 від 17.05.2008 року, а також визнати недійсним договір застави № 0098/07/12-AL7 (Z) від 17.05.2007 року, зобов'язати Банк провести перерахунок тіла кредиту у національну валюту згідно з офіційним курсом НБУ на момент його підписання, а також перерахунок заборгованості за Кредитним договором, враховуючи всі зроблені позивачем платежі по тілу кредиту, нарахованим процентам за користування кредитом, пені та комісії по договору та його обслугованню, перераховані у національну валюту згідно курсу НБУ на день платежу, зобов'язати банк прийняти у неї залищок за кредитом у розмірі 96996,72 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1616,61 грн.
В обґрунтування первісного позову позивач зазначав, що “17” травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», в особі Харківської філії АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0098/07/12-AL7 (надалі за текстом - Кредитний договір) відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000,00 доларів на строк по “16” травня 2014 р. включно зі сплатою 10,5 % річних в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків. В забезпечення виконання взятих ОСОБА_3 зобов'язань, між Харківською філією АКБ «Форум», ОСОБА_3 17.05.2007 р. було укладено Договір застави № 0098/07/12-AL7- (Z) (надалі - Договір застави) у відповідності до якого в заставу було передано автомобіль, а саме: марка TOYOTA, модель RAV 4, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов JTMKD31VX05018436, реєстраційний № НОМЕР_1. В зв'язку з систематичним порушенням з боку відповідача умов Кредитного договору позивач змушений звернутися до суду з проханням достроково стягнути суму заборгованості за Кредитним договором.
У ході судового розгляду, 20 травня 2010 року, представниками позивача за первісним позовом, в судовому засіданні було подано заяву про зміну найменування позивача, в зв'язку з тим, що 19.04.2010 року Акціонерний комерційний банк «Форум», отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи в зв'язку з чим змінено найменування на публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ». Просить стягнути суми заборгованості на користь ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі Харківської філії. Зміна найменування підтверджується доданими до заяви копією свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» та витягом зі статуту ПАТ «БАНК ФОРУМ».
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначала, що кредитний договір №0098/07/12-AL від 17.05.2007 року, договір застави №0098/07/12-AL (Z) від 17.05.2007 року вчинені з порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними. Кредитний договір та виконання зобов'язань по ньому визначено у доларах США. оскільки законним платіжним засобом в Україні є гривня, то такий Кредитний договір, на думку відповідача, не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності правочину. Неможливість використання іноземної валюти в кредитних правідносинах без наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Порушення принципу справедливості, в зв'язку зі зміною курсу валют відносно дня укладання кредитного договору та на сьогоднішній день як на обставину яка є несправедливою. Порушення Банком положень, зокрема п.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно умов договору кредитор та позичальник мали підписати документ, у якому кредитор зобов'язаний був проінформувати позичальника про кредитні умови, але такий документ не був створений кредитором. Також у відповідності до даного Закону, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм із захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Окрім того, відповідно до п.4.1 кредитного договору щодо несвоєчасного повного чи часткового повернення кредитних коштів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків позичальник сплачує пеню у розмірі 0,2 відсотки за кожен день просрочення, що складає 73 % річних, відповідно до платіжних квитанцій кредитор виходячи з 73 % річних нарахував та стягував пеню з позичальника, що є порушенням положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за яким розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також ОСОБА_3 звинувачує Банк в недобросовісній конкуренції та поширенні реклами що містить неправдиву інформацію.
В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом - ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють згідно довіреності, первісний позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, стягнувши з відповідача всю суму заборгованості, а також судові витрати, проти позовних вимог за зустрічною позовною заявою заперечували.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_6, проти задоволення позовних вимог АКБ «Форум» заперечували, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі. В своїх поясненнях ОСОБА_6 посилалася на обставини викладені в зустрічному позові.
Суд, заслухавши пояснення сторін та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Між Акціонерним комерційним банком «Форум» і ОСОБА_3 був укладений в письмовій формі кредитний договір № 0098/07/12-AL7 від 17.05.2007 року. За цим договором відповідачу ОСОБА_3 були надані кредитні кошти в сумі 300(XI доларів США строком по “16” травня 2014 р.
Згідно п.п. 2.3., 2.7. Кредитного договору ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок щомісячно здійснювати повернення кредиту частинами в сумі не менше 358,00 доларів США, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом. Розмір плати за користування кредитними коштами чітко визначений в п. 1.3. Кредитного договору, і складає 10,5 % річних.
Відповідно до ч. 1 с. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити послугу тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.ст. 526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за Кредитним договором з боку відповідача перед позивачем станом на 18.01.2010 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту в сумі 4654,00 доларів США.
П. 4.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує неустойку за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.
У відповідності до п. 3.2.2. Кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань Банк має право вимагати достроково повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов'язувався повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за Кредитним договором фактично не виконує з листопада 2008 року, про що свідчить відсутність платежів на повернення кредиту. В зв'язку з цим заборгованість по Кредитному договору, з урахуванням кредитних коштів, які достроково вимагає повернути позивач, станом на 18 січня 2010 року складається з наступного:
23556,00 доларів США - заборгованість за кредитом;
2088,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2421,02 доларів США - пеня згідно п. 4.1. Кредитного договору, а всього розмір заборгованості складає 28065,06 доларів США, що в гривневім еквіваленті за курсом Національного банку України (1 долар США = 8,0012 грн.) складає 224554,16 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 16 коп.)
Як зазначено в п. 7.2. Кредитного договору, умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Позичальником отримано до укладення цього договору. Підписання відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору підтверджує отримання нею умов кредитування відповідно до п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». З огляду на це, суд вважає встановленим те, що при укладенні спірного договору відвідачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили ОСОБА_3 прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» «кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Отже, отримуючи кредит в іноземній валюті, у позичальника, виникає зобов'язання повернути його у тій самій валюті у якій кредит був отриманий.
Доводи відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6 стосовно того, що порушено принцип справедливості, на зміну курсу валют відносно дня укладання кредитного договору та на сьогоднішній день як на обставину яка є несправедливою не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Надання та повернення кредитних коштів, сплата відсотків за його користування не відноситься до категорій розрахунків за послуги, позичальник має повернути від кредитора суму в тій валюті, в якій він її отримав, у тій же валюті мають бути сплачені відсотки за користування кредитними коштами.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.
Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного випливає, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все відповідач ОСОБА_3) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використанні іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на територій України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.
03.12.2001 р. за № 62 Національним банком України зареєстровано Банківську ліцензію, яка видана Акціонерному комерційному банку «Форум» на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банк і банківську діяльність», 10.06.2005 р. за № 62-3 надано Дозвіл НБУ та додаток до Дозволу № 62-3 від 10.06.2005 р. в п. 1 якого до переліку операцій, які має право здійснювати АКБ «Форум» відноситься операції з валютними цінностями, зокрема неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Використовуючи своє право, надане вищевказаною ліцензією на банківську діяльність і дозволом на здійснення операцій з валютними цінностями, банк залучає вклади в іноземній валюті, у тому числі і на міжнародних валютних ринках. По вкладах, залучених в іноземній валюті, банк має зобов'язання повернути грошові кошти і заплатити відсотки відповідно теж в іноземній валюті. Укладаючи з позичальником кредитний договір в іноземній валюті, банк від свого імені і на свій ризик розміщує залучені раніше валютні кошти. Банк, як вказано вище, розміщує залучені кошти на власний ризик, тому в кредитних договорах передбачено умови повернення кредитних коштів в тій валюті, що і кредит, - ці умови дозволяють банку належним чином виконувати свої зобов'язання перед вкладниками у відповідності до чинного законодавства України.
Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19).
Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Згідно з ч. 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.
Основним документом, що регулює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет КМУ від 19.02.93 за №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 5 Декрету встановлено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій, що видаються Національним банком України.
Згідно ч.4 ст. 5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції, на період, необхідних для здійснення такої операції.
Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ визначений в ч.4 ст. 5 Декрету.
До таких операцій зокрема відносяться:
а)вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей;
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і
суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як
застави;
д) . розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України;
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.
Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.
Пункт «в» ч.4 ст. 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, тільки за умов, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Відповідно до п. 2 ст. 6 названого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученнями і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про Національний банк України, Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
У відповідності до пункту 8.12. «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. №200 визначено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.
При цьому, згідно п. 5.3. Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за №15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Таким чином, законодавство України чітко та однозначно визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити в іноземній валюті та бути суб'єктом кредитних зобов'язань (правовідносин) в іноземній валюті.
Більш того, спеціальне законодавство в сфері банківської діяльності не містить норм, якими забороняється банкам надавати кредити в іноземній валюті.
Що стосується валютного законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Декрету, надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій.
Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Однак, на сьогоднішній день законодавством не встановлено термінів і сум кредитів в іноземний валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.
Ця обставина, з огляду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками або іншими фінансовими організаціями) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Водночас, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Так як, отримувачем за валютними операціями (зокрема, операціями щодо сплати позивачем процентів за користування кредитом та інших платежів) виступав відповідач, що має банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями, то з цього слідує, що індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу не потрібна.
Національний банк України у листі від 07.12.2009р. № 13-210/7871-22612, з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зазначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Посилання ОСОБА_3 на те, що Банком було порушено ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 року також безпідставне. Бо його положення не можуть бути застосовані до правовідносин які виникли між Позивачем та Відповідачем, оскільки згідно преамбули зазначеного закону «Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.», а кредитний договір № 0098/07/12-AL від 17.05.2007 року було укладено між Банком та фізичною особою (без статусу суб'єкта підприємницької діяльності) ОСОБА_3
Зміна обставин, на які посилається ОСОБА_3, ніяким чином не пов'язана з умовами виконання договору. Банк свої зобов'язання по договору виконав, надав кредитні кошти, позичальник в свою чергу отримав те на що розраховував - отримання коштів для купівлі автомобіля. Докази отримання коштів були досліджені та проаналізовані в судовому засіданні, було встановлено факт видачі та отримання іноземної валюти. Не існувало заборон позивачеві взяти кредитні кошти в іншій валюті, наприклад, у гривні. Відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику і виходить зі змісту положень ст.1046, 1054 Цивільного кодексу України - повернення суми позики позикодавцю. Кошти в обов'язковому порядку мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.
Відсутність у позивача необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні вимог статті 617 Цивільного Кодексу України. А стаття 625 Цивільного кодексу України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 Цивільного Кодексу України. Не є допустимими зловживання правом стороною при здійсненні своїх прав, виходячи зі змісту статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки вказана обставина є підставою для відмови судом у захисті цивільного права.
ОСОБА_3 свідомо звернулась до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті та згідно п. 7.2. договору підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов'язки за договором і погоджується з ними.
У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Щодо порушення прав ОСОБА_3 як споживача при укладенні спірного кредитного договору та необізнаності з умовами кредитування, сукупної вартості кредиту, неможливості реально ознайомитися з умовами кредитування перед укладанням договору, звинувачення Банку в недобросовісній конкуренції та поширенні реклами що містить неправдиву інформацію, несправедливості положень глави 3, глави 4, глави 5 Кредитного договору, неотримання кредитних коштів в валюті на руки, та інше, то ці доводи не заслуговують на увагу, так як на протязі практично двох років ОСОБА_3 влаштовували ці умови договору, вона виконувала його, мала цей договір на руках, але не оскаржувала його, що говорить про надуманість підстав для розірвання договору.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1.зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2.особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3.волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4.правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6.правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи те, що при укладенні спірного договору сторонами дотримано вимоги, передбачені ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, то правові підстави для визнання його недійсним -відсутні.
При таких обставинах, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі і стягненню з ОСОБА_3 за кредитним договором № 0098/07/12-AL від 17.05.2007 року підлягає сума 224554,16 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 16 коп.)
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги відсутність обставин, які б звільняли відповідача від обов'язку виконати взяті на себе обов'язки, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 суд відмовляє в повному обсязі.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати пов'язані з проведенням судових експертиз та ін.
Судові витрати у, справі визначаються судом, виходячи з положень ст. 88 ЦПК України.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір при зверненні до суду з позовом у сумі 1700 гривень, а також сплачені позивачем витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 252,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», «Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. №200, Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 за №15- 93, ст.ст. 192,526,530,533,610,612,625,1050,1049,1054 ЦК України, ст.10,11,60,61,213,215,217 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банку Форум» в особі Харківської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №0098/07/12- AL від 17.05.2007 рокуПервісний позов АКБ «Форум» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: 61044, м. Харків, вул. Немишлянська, буд. 65, на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі Харківської філії, МФО 350772, ЄДРПОУ 33298387, т/р 29097500003900, суму заборгованості за кредитним договором № 0098/07/12-АЬ7 від 17.05.2007 року в розмірі 224 554,16 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 16 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: 61044, м. Харків, вул. Немишлянська, буд. 65, на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі Харківської філії, МФО 350772, ЄДРПОУ 33298387, т/р 29097500003900, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 1700,00 грн. (тисяча сімсот гривень) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 252,00 грн. (двісті п'ятдесят дві гривні)
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банку Форум» про визнання кредитного договору №0098/07/12- AL від 17.05.2007 року недійсним - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана - після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.