13 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4095/15
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Іваненко С.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,
01 вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким МРЦЗ (далі за текстом - позивач, ОСОБА_3 зайнятості) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі за текстом - відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 11726,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі особистого звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного та виплату допомоги у зв'язку із безробіттям наказом ОСОБА_3 зайнятості від 10 червня 2014 року гр. ОСОБА_2 визнано безробітним. Однак, за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що під час перебування відповідача на обліку в ОСОБА_3 зайнятості з 29 вересня 2014 року по 03 липня 2015 року ОСОБА_2 навчався в ДПТНЗ "Дніпродзержинський цент підготовки ат перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту" та отримував стипендію, а відтак, відносився до зайнятого населення. За таких обставин, позивач дійшов висновку, що відповідачем безпідставно отримано допомогу у зв'язку з безробіттям в розмірі 11726,93 грн., що підлягає стягненню на підставі судового рішення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с. 35/.
Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не з'явився. Ухвали та повістки суду направленні відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, 39600 повернулись до суду з відміткою поштового відділення про невручення листа адресатові через його відсутність за вказаною адресою. Відповідно до відомостей Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, наданих на запит суду, відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомостей про зміну свого місця проживання органу реєстрації не надавав.
Згідно із частиною 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Зважаючи, що доставка ухвал та повістки суду на адресу відповідача підтверджується підписом листоноші, суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Як визначено частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
При цьому, відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, а також, беручи до уваги відсутність потреби у допиті свідка чи експерта, суд, в судовому засіданні 13 жовтня 2015 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі заяви від 13 жовтня 2014 року та відповідно до наказу ОСОБА_3 зайнятості від 13 жовтня 2014 року №НТ141013 відповідачу надано статус безробітного з 13 жовтня 2014 року /а.с. 11/. Наказом від 20 жовтня 2014 року №НТ141020 призначено та розпочато виплату відповідачу допомоги по безробіттю з 20 жовтня 2014 року.
За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що під час перебування відповідача на обліку в ОСОБА_3 зайнятості з 29 вересня 2014 року по 03 липня 2015 року ОСОБА_2 навчався в ДПТНЗ "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту" та отримував стипендію відповідно до наказу від 30 серпня 2014 року № 6 /а.с. 13/.
Про вказані обставини відповідачем ОСОБА_3 зайнятості не повідомлено.
ОСОБА_3 зайнятості 04 серпня 2015 року № 327 видано наказ "Про повернення допомоги по безробіттю" /а.с. 10/, яким наказано вжити заходи щодо повернення коштів в розмірі 11726,93 грн., виплачених ОСОБА_2 як допомога по безробіттю.
На виконання даного наказу відповідачу 04 серпня 2015 року за вих. №2478 надіслано вимогу про відшкодування допомоги по безробіттю, якою встановлено строк для добровільного повернення коштів - 15 днів з дня отримання зазначеної вимоги /а.с. 14/.
Вказану вимогу та копію наказу від 14 липня 2015 року № 39 відповідачем направлено на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку.
Оскільки відповідачем кошти в передбачений законом строк не повернуто, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування /частина друга статті 43 Закону України "Про зайнятість населення"/.
Отже, безробітним може бути визнано особу працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Водночас, як передбачено частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Матеріалами справи підтверджено, що під час перебування на обліку в ОСОБА_3 зайнятості гр. ОСОБА_2 навчався в ДПТНЗ "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів будівництва та автотранспорту" та отримував стипендію /а.с. 12/.
Враховуючи викладене вище, суд погоджується з доводами позивача про те, що під час перебування на обліку в ОСОБА_3 зайнятості з 29 вересня 2014 року по 03 липня 2015 року відповідач відносився до зайнятого населення, оскільки проходив навчання та отримував стипендію.
Відповідно до положень частини третьої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Згідно з частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною третьою статті 36 зазначеного Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
При цьому, пунктом 9 означеного Порядку встановлено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Судом встановлено, що Наказ ОСОБА_3 зайнятості від 04 серпня 2014 року № 327 щодо повернення коштів відповідачем не оскаржувався.
Згідно з пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Зважаючи на те, що відповідачем станом на дату розгляду справи кошти, отримані в якості допомоги у зв'язку з безробіттям, в розмірі 11726,93 грн. добровільно не сплачено, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог. А відтак, позов належить задовольнити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса АДРЕСА_2, 39600) на користь ОСОБА_1 загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості на р/р 37175165303202, банк ГУДК у Полтавській області, одержувач Кременчуцький МРЦЗ, МФО 831019, ЗКПО 22548262, незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 11726 (одинадцять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 93 (дев'яносто три) копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.А. Іваненко