31 серпня 2015 року ( 12 год. 35 хв.)Справа № 808/540/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.
та представників
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.04.2013
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 24 від 14.01.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_3, м. Запоріжжя
до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про: скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач (з урахуванням уточненого адміністративного позову) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» про застосування штрафних санкцій від 31.08.2012 № НОМЕР_1 на суму 64 569,54 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що посадові особи контролюючого органу як при підготовці до перевірки, так і під час її проведення діяли всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ПК України та наказам ДПА України, оскільки підстав для проведення останньої згідно вимог п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України у податкового органу не було. По суті виявленого порушення зазначає, що в акті перевірки були зроблені висновки тільки у відповідності до норм ПК України, хоча перевищення суми 300 000 грн. було взято в період з 01.03.2010 по 27.02.2011, а ПК України набрав чинності з 01.01.2011. Тому, фактично основна частина періоду діяльності, а це 10 місяців, який взято податковим органом для розрахунку, була здійснена при чинному Законі України «Про податок на додану вартість», тобто в 2010 році. Вказує, що при порівнянні норм ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та положень ст.ст. 181, 183 ПК України, які стосуються вимог до реєстрації як платником ПДВ та нарахування ПДВ є суттєва різниця, зокрема у розумінні періоду в якому сталось таке перевищення. У зв'язку із цим, позивач вважає неможливим в силу положень ч. 1 ст. 58 Конституції України застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності. Враховуючи викладене, просить скасувати податкове повідомлення рішення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, наполягає на задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В судовому засіданні 31.08.2015, за ініціативою суду, у зв'язку із припинення підприємницької діяльності позивача, що підтверджується повідомленням Державного реєстратора Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції від 08.06.2015 б/н, протокольною ухвалою здійснено процесуальне правонаступництво ФОП ОСОБА_3 на ОСОБА_3
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 17.07.2015 вх. № 27720 посилається на те, що документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 55 960,01 грн. Зокрема з'ясовано, що за період з 01.03.2010 по 27.02.2011 загальна сума від здійснення операцій роздрібної торгівлі в магазинах з перевагою продовольчого асортименту складає 300 099,60 грн. А тому, в силу положень п. 183.2 ст. 183 ФОП ОСОБА_3 мав зареєструватись платником ПДВ з моменту перевищення. Однак, позивач заяву щодо реєстрації платником ПДВ не надіслав, у зв'язку із чим має нести відповідальність за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. На підставі викладеного, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень контролюючого органу, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 31.08.2015 представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.
За клопотанням представника контролюючого органу, судом на підставі ст. 55 КАС України протокольною ухвалою здійснено процесуальне правонаступництво відповідача з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
У судовому засіданні 31.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що на підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до направлення від 26.03.2012 № 37, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 26.03.2012 № 75 ОСОБА_4 старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору податкового контролю фізичних осіб відділу оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби ІІ рангу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за період з 01.03.2010 по 29.02.2012, про що складено акт від 06.04.2012 № 2/17-214/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 58 500,22 грн.
04.05.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, про визначення ФОП ОСОБА_3 грошового зобов'язання з ПДВ на за основним платежем - 58 500,22 грн. та 8 613,53 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
ФОП ОСОБА_3, скориставшись правом на адміністративне оскарження, подав до ДПС у Запорізькій області скаргу від 06.06.2012, яка рішенням ДПС у Запорізькій області від 08.08.2012 № 388/14/10-420 скасувала податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 в частині 2 540,21 грн. надмірно нарахованого податку на додану вартість та в частині 4,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі рішення ДПС у Запорізькій області, 31.08.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ФОП ОСОБА_3 нараховано грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 64 569,54 грн., в т.ч. 55 960,01 грн. за основним платежем та 8 609,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012 № НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011.
До 01.01.2011 питання щодо оподаткування податком на додану вартість регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 (далі - Закон № 168).
Так, відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
При цьому абзацом другим пункту 9.4 ст. 9 зазначеного Закону якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Згідно з пп. «а» п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.
Аналогічні норми закріплені і в Податковому кодексі України.
Так, згідно з п. 181.1 ст. 181 зазначеного Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до п. п. 183.1, 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість (п. 183.10 ст. 183 ПК України).
Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що платник податків, сума доходу якого за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 000 грн. підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість.
Таким чином, для виникнення такого обов'язку у платника податку, як до 1 січня 2011року, так і після 1 січня 2011 року необхідна наявність двох умов у сукупності: перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг сукупно 300 тис. грн. та обрахування цієї загальної суми сукупного доходу протягом останніх 12 календарних місяців.
В акті перевірки від 06.04.2012 № 2/17-214/НОМЕР_2 зазначено, що ФОП ОСОБА_3 займається підприємницькою діяльністю та здійснює операції з роздрібної торгівлі продуктами харчування в магазині.
Перевіркою встановлено, що за період з 01.03.2010 по 27.02.2011 загальна сума від здійснення операцій з роздрібної торгівлі в магазинах з перевагою продовольчого асортименту складає 300 099,60 грн.
Тобто, матеріалами справи встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у період з березня 2010 року по лютий 2011 року включно отримав сукупну виручку від господарської діяльності, яка перевищує 300 000 грн.
Сума отриманого доходу за вказаний період позивачем не оскаржується.
Проте, як вбачається із наведеної в акті перевірки таблиці-розрахунку загальної суми отриманого доходу, при здійснені розрахунку перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя не було проведено вирахування ПДВ із суми отриманого підприємцем за вказаний вище період доходу.
З огляду на це, доводи податкового органу про наявне з боку підприємця перевищення 300 000 грн. протягом послідовних останніх 12 календарних місяців є необґрунтованим та не підтвердженим документально.
Посилання позивача на те, що в даному випадку порушено вимоги ст. 58 Конституції України суд дослідивши відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.
При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).
Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).
Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.
Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.
Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.
Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.
Як зазначалося вище, оскільки як і норма п. п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР так і п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ передбачають однакові умови для обов'язкової реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ. Тому, приймання у розрахунок останніх 12 календарних місяці що припадають на дію як Закону України «Про податок на додану вартість» так і Податкового кодексу України є цілком правомірним.
Тому, порушень вимог ст. 58 Конституції України в даному випадку допущено не було.
Щодо посилань позивача на допущені контролюючим органом порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведені перевірки суд зазначає наступне.
Як свідчать долучені до матеріалів справи документи, ФОП ОСОБА_3 не погоджуючись із діями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя стосовно проведення перевірки на підставі направлення №37 від 26.03.2012 та наказу № 75 від 26.03.2012, оформленої актом від 06.04.2012 № 2/17-214/НОМЕР_2, та видання податкового повідомлення рішення форми «Р» від 04.05.2012 №0000391702 звернувся із адміністративним позовом до суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за період з 01.03.2010 по 29.02.2012. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 0.06.2015 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 09.01.2014 залишена без змін.
Таким чином, судове рішення в адміністративній справі № 0870/10941/12 набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судовими рішеннями у справі № 0870/10941/12 встановлено, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. ПК України (в редакції на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначений статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України (на який посилається відповідач як на підставу для проведення перевірки позивача) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Враховуючи отримання позивачем запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження №35/14/172 19.03.2012, то визначені п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України правові підстави для призначення позапланової документальної перевірки у відповідача могли виникнути не раніше 29.03.2012.
Відповідно, у керівника органу державної податкової служби були відсутні підстави (ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту) для прийняття рішення, що оформлено наказом № 75 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 26.03.2012.
Таким чином, відповідач, склавши наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача діяв не на підставі, що визначена Податковим кодексом України, чим порушив закріплений в частині 2 статті 19 Конституції України принцип, відповідно до якого орган державної влади зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством.
Також, судом зроблено висновок про те, що податковим органом в акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась документальна позапланова виїзна, а фактично перевірка була невиїзною, в приміщенні Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя.
З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 27.01.2015 дійшов висновку про те, що аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Враховуючи те, що судовими рішеннями у пов'язаній справі № 0870/10941/12 встановлена протиправність дій контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за період з 01.03.2010 по 29.02.2012, то така перевірка є незаконною і не тягне за собою правових наслідків, зокрема, у вигляді винесення податкового повідомлення-рішення.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи по суті контролюючим органом не доведено наявність обставин, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно спірного податкового повідомлення-рішення, а висновки податкового органу знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.
Також, судом прийнято до уваги встановлені судовими рішеннями у справі №0870/10941/12 факти протиправності дій ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за період з 01.03.2010 по 29.02.2012, яка згідно позиції Верховного Суду України не може створювати будь-яких правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність вимог позивача, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 31.08.2012 № НОМЕР_1 про визначення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64 569,54 грн., в т.ч. 55 960,01 грн. за основним платежем та 8 609,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слід визнати протиправним та скасувати.
У зв'язку із цим, адміністративний позов суд задовольняє повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 31.08.2012 № НОМЕР_1 про визначення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 64 569,54 грн., в т.ч. 55 960,01 грн. за основним платежем та 8 609,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 645,70 (шістсот сорок п'ять гривень 70 коп.) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко