19 жовтня 2015 року (об 11 год. 30 хв.) Справа № 808/7755/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Амброскіна В.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати неправомірними дії відповідача щодо недоплати позивачу суми у розмірі 9 717,54 грн., як суми компенсації втраченого доходу у зв'язку з утриманням податку на доходи з фізичних осіб з грошового забезпечення, належного позивачу як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби;
зобов'язати відповідача доплатити позивачу суму у розмірі 9 717,54 грн., як суму компенсації втраченого доходу у зв'язку з утриманням податку на доходи з фізичних осіб з грошового забезпечення, належного позивачу як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Посилається на приписи Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Податкового кодексу України та вважає, що відповідач протиправно не доплатив йому суму у розмірі 9 717,54 грн. як компенсацію втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення податку на доходи з фізичних осіб, виплата якого належала позивачу під час проходження військової служби у статусі військовослужбовця. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 21.09.2015 №296/05-П (вх. №43758). Зокрема, зазначає, що на момент доплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, яка здійснена 10.09.2015 на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 по справі №808/651/15, останній вже втратив статус військовослужбовця, а отже, відповідач не мав законної можливості застосувати вимоги пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та здійснити компенсацію суми утриманого податку з грошового забезпечення. Крім того, зазначає, що з метою уникнення непорозумінь у подібних спірних правовідносинах Міністерство оборони України було направлено звернення до Державної податкової служби України, та у відповідності до змісту письмової консультації Державної податкової служи України від 02.08.2012 №10980/5/17-1116 було роз'яснено, що підстав для здійснення відповідної компенсації, що утримується з будь-яких доходів за раніше відпрацьованих час, не має, в зв'язку з відсутністю у таких осіб на момент виплати статусу військовослужбовця. Зазначене роз'яснення було доведено вказівкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06.09.2012 №248/3/9/1/44 з вимогою його застосування у подальшій роботі. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з 1974 по 30.12.2014 безперервно проходив військову службу у Збройних силах СРСР та України та перед звільненням займав посаду - військовий комісар Запорізького обласного військового комісаріату, військове звання перед звільненням - полковник.
Наказом Міністра оборони України від 23.12.2014 №835 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Наказом відповідача від 30.12.2014 №276 «По стройовій частині» з 30.12.2014 позивача виключено зі списків особового складу відповідача та усіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя.
Відповідно до наказу від 30.12.2014 №1302 наказано виплатити позивачу: щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 90% місячного грошового забезпечення, за період з 01.12.2014 по 30.12.2014; надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.12.2014 по 30.12.2014; надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 20% до посадового окладу; щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% від грошового забезпечення з 01.12.2014 по 30.12.2014. Виплатити позивачу грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної відпустки за 2014 рік. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за 40 повних календарних років. Вислуга позивача на момент звільнення з військової служби складала 40 повних календарних роки.
У зв'язку із звільненням з військової служби відповідачем перераховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 95 270,00 грн.
Позивач, не погодившись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся із позовом до суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі №808/651/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015, адміністративний позов задоволено, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за 40 повних календарних роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплачених сум.
На виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 у справі №808/651/15 відповідач 10.09.2015 здійснив позивачу доплату одноразової грошової допомоги шляхом перерахування коштів у сумі 46 587,01 грн. на банківський картковий рахунок позивача.
Позивач не погоджуючись з сумою, яку фактично отримав, звернувся до відповідача з вимогою надати письмовий розрахунок вказаного грошового забезпечення.
Із отриманої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.09.2015 №630/ф позивачу стало відомо, що з нарахованої суми доплати відповідач утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 15%, що дорівнює сумі 9 717,54 грн., та не компенсував його у цій сумі.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набрав законної сили 01.01.2011.
За приписами пункту 18.1 статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Пунктами 168.1.1 та 168.1.2 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Натомість, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян..
Однак, як вже зазначалося вище, 30.12.2014 позивач був виключений із списків особового складу, а доплата одноразової грошової допомоги за рішенням суду була здійснена позивачу 10.09.2015, тобто під час виплати позивачу вказаного доходу останній вже не мав статусу військовослужбовця, а отже Запорізький обласний військовий комісаріат не мав законної можливості застосувати вимоги пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та здійснити компенсацію суми утриманого податку з грошового забезпечення.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно пунктів 52.1 та 52.2 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Судом встановлено, що з метою уникнення непорозумінь у подібних спірних правовідносинах у липні 2012 року Міністерство оборони України було направлено звернення до Державної податкової служби України.
У відповідності до змісту письмової консультації Державної податкової служи України від 02.08.2012 №10980/5/17-1116 було роз'яснено, що підстав для здійснення відповідної компенсації, що утримується з будь-яких доходів за раніше відпрацьованих час, не має, в зв'язку з відсутністю у таких осіб на момент виплати статусу військовослужбовця. Зазначене роз'яснення було доведено вказівкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06.09.2012 №248/3/9/1/44 з вимогою його застосування у подальшій роботі.
Так, пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача стосовно визнання неправомірними дій Запорізького обласного військового комісаріату необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Разом цим, стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання Запорізького обласного військового комісаріату доплатити 9 717,54 грн., як суму компенсації втраченого доходу у зв'язку з утриманням податку на доходи з фізичних осіб з грошового забезпечення, належного позивачу як військовослужбовцю на день звільнення з військової служби суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із частиною дев'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Вимогами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
Доказів того що позивач дав згоду на його виключення зі списків особового складу без проведення з ним усіх необхідних розрахунків суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 доплатити ОСОБА_1 суму компенсації втраченого доходу у зв'язку із утриманням з грошового забезпечення , належного йому як військовослужбовцю у розмірі 9717,54 грн (дев'ять тисяч сімсот сімнадцять гривен п'ятдесят чотири копійки).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Суддя І.В. Батрак