25 вересня 2015 рокум. Ужгород№ 807/998/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Шмфдзен І.Ю.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 17.01.2011 року)
відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність від 15.01.2015 року № 01-6/16)
відповідача 2: ОСОБА_3 (довіреність від 01.09.2015 року № 6-100/15)
третіх осіб: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, треті особи - Публічне акціонерне товариства "ОСОБА_5 Аваль", Публічне акціонерне товариства Комерційний банк "Приватбанк", про зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 9 жовтня 2015 року.
ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4В.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.5-6) до реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції (ухвалою суду від 09.07.2015 року (протокольно) замінено на належного відповідача - Мукачівське міськрайонне управління юстиції, далі - відповідач 1, управління юстиції), районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області (далі - відповідач 2, РВ ДВС), якою просить (у зміненому згідно заяви ОСОБА_6 від 09.07.2015 року предметі позову) суд зобов'язати районний відділ ДВС зняти арешт на будинковолодіння (Мукачівський район, с. Горонда, вул. Духновича, 228) та зобов'язати реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію вказаного будинковолодіння із ОСОБА_7 та зареєструвати його за ОСОБА_6
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.04.2010 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду було задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, згідно якого за ОСОБА_7 було визнано право власності на будинок, що розташований за адресою: вул. Духновича, 228 в с. Горонда, Мукачівсього району, разом з надвірними спорудами та прилеглою земельною ділянкою. Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_6 була подана апеляційна скарга на дане рішення. 08.09.2010 року рішенням Апеляційного суду Закарпатської області було скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 01.04.2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 було відмовлено повністю. На підставі вказаного рішення, позивач звернувся в Реєстраційну службу Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про реєстрацію власності, однак йому було відмовлено, оскільки, за час розгляду апеляційним судом справи ОСОБА_7 , останній зареєстрував за собою вищевказаний будинок, а виконавча служба Мукачівського району наклала арешт на будівлю в рахунок погашення гр. ОСОБА_7 кредитів перед банками. При таких обставинах, позивач вважає, що дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови у вчиненні реєстраційної дії пов'язаної із внесенням змін до відомостей про власника будівлі за адресою: вул. Духновича, 228, с. Горонда, Мукачівського району є незаконними.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд зобов'язати районний відділ ДВС зняти арешт на будинковолодіння (Мукачівський район, с. Горонда, вул. Духновича, 228) та зобов'язати реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію вказаного будинковолодіння із ОСОБА_7 та зареєструвати його за ОСОБА_6
Відповідач 1 надав суду заперечення проти позову, згідно яких не погоджується із позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного: Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, тому державним реєстратором Департаменту державної реєстрації МЮУ 22.04.2015 року було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
В судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечив, з підстав, наведених у запереченнях проти позову, просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача 2 (РВ ДВС) в судовому засіданні заперечив проти позову, просить відмовити у задоволенні в повному обсязі, з мотивів, наведених у письмових запереченнях проти позову.
Ухвалою суду від 14 липня 2015 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Публічне акціонерне товариства "ОСОБА_5 Аваль", на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - треті особи), представники яких в судове засідання не з'явилися, не повідомили суд про причини неприбуття в судове засідання, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, а відтак, справу розглянуто за відсутності представників третіх осіб, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
01.04.2010 року рішенням Мукачівського міськрайонного суду було задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, згідно якого за ОСОБА_7 було визнано право власності на будинок, що розташований за адресою: вул. Духновича, 228 в с. Горонда, Мукачівсього району, разом з надвірними спорудами та прилеглою земельною ділянкою. Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_6 була подана апеляційна скарга на дане рішення. 08.09.2010 року рішенням Апеляційного суду Закарпатської області було скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 01.04.2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 було відмовлено повністю. На підставі вказаного рішення, позивач звернувся в Реєстраційну службу Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області про реєстрацію власності, однак йому було відмовлено, оскільки, за час розгляду апеляційним судом справи ОСОБА_7, останній зареєстрував за собою вищевказаний будинок, а виконавча служба Мукачівського району наклала арешт на будівлю в рахунок погашення гр. ОСОБА_7 кредитів перед банками.
В зв'язку з наведеним, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Мукачівського міськрайонного управління юстиції, районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, яким просить суд зобов'язати районний відділ ДВС зняти арешт на будинковолодіння (Мукачівський район, с. Горонда, вул. Духновича, 228) та зобов'язати реєстраційну службу скасувати державну реєстрацію вказаного будинковолодіння із ОСОБА_7 та зареєструвати його за ОСОБА_6
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.2 ст.3 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень(крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження) та згідно п.2 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори з приводу проходження публічної служби, якою є, зокрема, служба в органах внутрішніх справ.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 29 листопада 2012 року державним виконавцем районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 винесено постанову (ВП № 35294735) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (про накладення арешту на будинковолодіння № 228 по вул. Духновича в с. Горонда Мукачівського району, що належить ОСОБА_7).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Як встановлено матеріалами справи та підтверджено поясненнями сторін, у відповідності до Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.11.2012 року державним реєстратором районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 накладено арешт на будинковолодіння № 228 по вул. Духновича в с. Горонда Мукачівського району, що належить ОСОБА_7.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України № 606-XIV у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Згідно до ч. 2 ст. 57 Закону України № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відтак, з вище викладено вбачається, що арешт може бути накладено на майно боржника (в даному випадку, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.11.2012 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_7), при цьому, у відповідності до рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 08.09.2010 року (тобто, більш ніж за два роки до арешту майна) було визнано право власності позивача на вказане майно за ОСОБА_4, який не є боржником за виконавчим документом.
Відповідно до ч 3 ст. 60 Закону 606, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, РВ ДВС Мукачівського МУЮ листом від 15.04.2015 року за № 07-47/15/1596 відмовлено в знятті арешту на будиковолодіння, що належить на праві власності ОСОБА_4, не дивлячись на ту обставину, що арешт на будинковолодіння № 228 по вул. Духновича в с. Горонда Мукачівського району, не належить ОСОБА_7, а належить ОСОБА_4, який не є стороною виконавчого провадження, відповідно, не є боржником за виконавчим документом.
10 квітня 2015 року ОСОБА_4 до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції було подано заяву про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (щодо права власності) на домоволодіння за адресою: вул. Духновича, 228 в с. Горонда, Мукачівського району та копії документів необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. 10 квітня 2015 року державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції було передано заяву для подальшого розгляду до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 року, який передбачає, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа-підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування) рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-VІ (далі - Закон 1952) регулюються відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.
Пунктом 5 ст. 24 Закону 1952 встановлено, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
Відповідно до ч. 13 ст. 15 Закону 1952 порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 17 жовтня 2013 року за № 868 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), пунктом 15 якого передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у ході розгляду заяви ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на будинковолодіння № 228 по вул. Духновича в с. Горонда Мукачівського району державним реєстратором встановлено наявність арешту на будинковолодіння., в зв'язку з чим та у відповідності до п. 5 ст. 24 Закону 1952 державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Мінюсту України 22 квітня 2014 року прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Виходячи з наведених приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд констатує, що алгоритм дій і загальна логіка реєстрації передбачає неможливість реєстрації речових прав на майно, щодо якого є обтяження, зумовлене накладенням арешту на спірне майно постановою державної виконавчої служби, оскільки державний реєстратор не має правових підстав для реєстрації, а тому єдине законне рішення, яке він може прийняти, - відмовити у реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем 2 не доведено правомірність арешту майна згідно постанови державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 29 листопада 2012 року (ВП № 35294735) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (про накладення арешту на будинковолодіння № 228 по вул. Духновича в с. Горонда Мукачівського району, що належить ОСОБА_7), в зв'язку з чим вказану постанову слід скасувати, відтак, позов слід задовольнити частково, відмовивши при цьому в задоволенні вимоги до відповідача 1 про зобов'язання зареєструвати будинковолодіння за позивачем.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_4 до Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, треті особи - Публічне акціонерне товариства "ОСОБА_5 Аваль", Публічне акціонерне товариства Комерційний банк "Приватбанк", про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Скасувати постанову державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 29 листопада 2012 року (ВП № 35294735) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (про накладення арешту на будинковолодіння № 228 по вул. Духновича в с. Горонда Мукачівського району, що належить ОСОБА_7).
3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя ОСОБА_9