04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14324/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Сітайло Л.Г.
Смірнової Л.Г.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Деркач Т.Г.,
від відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015р.
по справі № 910/14324/15 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»
про зобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015 р. по справі №910/14324/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято до провадження.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р., враховуючи перебування судді Кропивної Л.В. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Сітайло Л.Г., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. по справі № 910/14324/15 прийнято до провадження у визначеному складі.
Представником позивача усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Публічне акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
За таких обставин справа розглядається за відсутності представників відповідача, який належним чином повідомлений.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
12.06.2009 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Покупець) було укладено Договір поставки природного газу №06/09-413-Р, за якого Постачальник передає Покупцеві в 2009 році у власність природний газ власного видобутку з ресурсу IV кварталу 2006 року для виробничо - технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. /а.с. 10/.
Згідно з п.2.1. Договору Постачальник передає у власність природний газ власного видобутку з ресурсу IV кварталу 2006 року в обсязі 335 596 918 куб. м.
Згідно з п.3.4. Договору факт передачі газу підтверджується актами приймання - передачі, які підписують уповноважені представники Сторін виключно в обсязі, який зазначений у письмовому замовленні Покупця протягом 3 робочих днів з дня надання Покупцем такого замовлення. Акти приймання - передачі газу складаються у 2 оригінальних примірниках.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 535,30 грн., крім того, ПДВ - 20% - 107, грн., ціна газу разом з ПДВ - 642,36 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за газ здійснюються Покупцем грошовими коштами у гривнях шляхом перерахування на рахунок Постачальника вартості обсягу газу, що передається, протягом 20 банківських днів з дати постачання зазначеного у п.3.4 акту приймання - передачі газу.
По актах приймання-передачі природного газу №12/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р., №12/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р., №11/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р., №11/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р., №10/06-НГУ-ВТВ-2 від 26.11.2009 р., №10/06-НГУ-ВТВ від 31.08.2009 р. відповідач передав, а позивач прийняв природний газ на загальну суму в розмірі 100 073 277,89 грн. 89 коп. /а.с. 14-19/.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.2015 р. по справі №910/6860/13 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 100 073 277,89 грн. заборгованості, 17 565 177,60 грн. інфляційних та 10 223 396,37 грн. 3% річних.
04.06.2011р. набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319-VI від 12.05.2011р.
Дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».
Згідно з пунктом 2.2 статті 2 вказаного Закону підлягає списанню заборгованість, у тому числі встановлена судовим рішенням, з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року до 1 січня 2011 року, і несплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2.5 статті 2 цього ж Закону унормовано, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм списання заборгованості, у тому числі реструктуризованої, за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, визначається Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 894 (надалі - Порядок). Механізм списання, встановлений цим Порядком, передбачає вчинення учасниками процедури списання низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів, а також укладення відповідних договорів.
Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку обсяг заборгованості, у тому числі реструктуризованої, за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; - компанією «Газ України» у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.
Відповідно до пункту 5 названого Порядку учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджується актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належать 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками.
Згідно п. 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку учасники процедури списання подають упродовж 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011 кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості. Отже, протокол комісії є підставою для списання заборгованості, у тому числі і щодо пені, штрафних та фінансових санкцій.
Позивач не заперечує відсутність протоколу, а навпаки вважає, що відсутність протоколу не є підставою не списувати заборгованість.
З такими доводами апелянта суд погодитись не може, оскільки протокол комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію є єдиною та достатньою підставою для списання заборгованості. Проте у разі невизнання кредитором права боржника на списання заборгованості боржник має право вимагати її списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію». Таке право може бути захищене у судовому порядку саме обраним способом захисту (постанова ВСУ від 25.03.2015 у справі № 910/2765/14)
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду про те, що на момент набрання чинності Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» між сторонами не існувало процедури судового врегулювання спору про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних, яке набрало законної сили, а тому процедура заборгованості зі списання інфляційних та 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу за Договором поставки природного газу №06/09-413-Р від 12.06.2009 року має відбуватися без укладення відповідного договору про списання, а шляхом утворення комісії з питань списання заборгованості, складення нею відповідного протоколу, а також дотримання строків - 10 днів після затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості, але не пізніше 31.12.2011 р.
09.09.2011 р. дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» винесено наказ про організацію роботи з виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яким затверджено склад комісії з питань списання заборгованості ДК «Газ України», затверджено Положення про порядок роботи зі списання заборгованості ДК «Газ України», керівникам філій ДК «Газ України» зобов'язано утворити робочі комісії з питань списання заборгованості та до 16.09.2011 р. надати копії наказів до ДК «Газ України».
Позивач, в порушення вимог Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, не затвердив протокол комісії з питань списання та не звернувся до кредитора протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р., в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/14324/15.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2015р. у справі №910/14324/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/14324/15 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.Г. Сітайло
Л.Г. Смірнова