01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.11.2011 № 9/415-13/188
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Суліма В.В.
ОСОБА_1
при секретарі: Зайцевій А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю
від відповідача 3: ОСОБА_4 - за довіреністю
від відповідача 4: не з'явились
від прокуратури: ОСОБА_5
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лагуна» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р.
по справі № 9/415-13/188 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Приватного підприємства «Лагуна»
до 1. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»,
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву;
3. Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад»;
4. Національного космічного агентства України
за участю прокуратури Святошинського району міста Києва
про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії
У вересні 2010 року Приватне підприємство «Лагуна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом, враховуючи заяву про уточнення та доповнення до позовної заяви від 18.11.2010р., до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державного підприємства „Виробниче об'єднання „Київприлад” та Національного космічного агентства України в якому просило: визнати за Приватним підприємством «Лагуна» право власності на нежиле приміщення площею 331,70 кв. м. - цех промислового виробництва по переробці риби, розміщений за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3; зобов'язати КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за позивачем право власності на нежиле приміщення площею 363,90 кв. м - цех переробки риби, розміщений за адресою м. Київ, вул. Якутська,3 на першому поверсі двоповерхової будівлі корпусу №2; поновити строк позовної давності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року у справі №9/415, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2011 року судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
В постанові від 26.05.2011 року Вищий господарський суд України вказав на те, що під час нового розгляду справи господарському суду слід встановити, чи доведені позовні вимоги по суті, після чого у цьому випадку розглянути застосування строку давності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Лагуна» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. по справі № 9/415-13/188 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
На підставі апеляційної скарги Приватного підприємства «Лагуна» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 07.09.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Київприлад» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 3 просить рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 9/415-13/188 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідачі 1,2,4 письмового відзиву на апеляційну скаргу не надали.
Розпорядженням Секретаря палати від 02.11.2011р. в зв'язку з зайнятістю судді Кондес Л.О. в іншій судовій колегії та знаходженням судді Нєсвєтової Н.М. на лікарняному змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Сулім В.В., Рєпіна Л.О.
Представники відповідачів 1,4 в судове засідання 07.11.2011р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до п.3.6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України», передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без її участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представників відповідачів 1,4 в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає, що неявка представників відповідачів 1,4 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
В судовому засіданні 07.11.2011р. представником позивача заявлене клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та клопотання про зобов'язання відповідачів надати докази, які судовою колегією залишені без задоволення з огляду на приписи ст. 101 ГПК України відповідно до якої у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представники відповідачів 2,3 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів 2,3, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Лагуна" як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву як орендодавцем було укладено ряд договорів оренди майна, а саме:
- Договір оренди №623 від 19.05.2004р. нерухомого майна, що належить до державної власності загальною площею 198,3кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ вул. Якутська, 3, що знаходиться на балансі Виробничого об'єднання "Київприлад". Майно передавалося в оренду з метою розміщення організації цеху по виготовленню копченої риби. ОСОБА_6 п. 10.1 договору строк дії становить 11 місяців. В подальшому строк дії договору було продовжено до 19.12.2008р. ОСОБА_6 приймання-передачі від 19.05.2004р. майно було передане позивачу в день укладення договору оренди;
- Договір оренди №1136 від 29.10.2004 р. нерухомого майна, що належить до державної власності загальною площею 72,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3, що знаходиться на балансі ВО "Київприлад", було передане в оренду з метою офісного приміщення. ОСОБА_6 п.10.1 строк дії договору становив 11 місяців. В подальшому строк дії договору було продовжено до 29.05.2009р. ОСОБА_6 приймання-передачі від 29.10.2004р. майно було передане позивачу в день укладення договору оренди;
- Договір оренди №2287 від 21.10.2005р. нерухомого майна, що належить до державної власності загальною площею 286,00 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад". Майно передано в оренду з метою розміщення складу 121,2кв.м. та цеху засолу та копчення риби 165,6кв.м.
ОСОБА_6 з п.10.1 договору, строк його дії становить 11 місяців. Строк дії договору було пролонговано до 21.06.2009 р.
ОСОБА_6 акта приймання-передачі орендоване майно було передане позивачу в день укладення договору оренди.
Предметом оренди згаданих договорів було державне нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Виробничого об'єднання «Київприлад» (балансоутримувач).
Після закінчення строку дії зазначених вище договорів оренди, 09.11.2009р. між Приватним підприємством "Лагуна" (орендарем) та Регіональним відділенням ФДМУ у м. Києві (орендодавцем) було укладено договір оренди нерухомого майна № 4555, що належить до державної власності ( далі -Договір оренди).
ОСОБА_6 предмету договору оренди №4555, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 570,52 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3 на першому та другому поверсі двоповерхової будівлі корпусу № 2, що перебуває на балансі Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2009р. і становить 1638072,00 грн.
Відповідно до п.1.2 договору оренди сторони визначили, що майно передається в оренду з метою розміщення: офісу на другому поверсі площею 85,42 кв. м; промислового виробництва риби на першому поверсі площею 363,9 кв. м; господарського двору на першому поверсі (навіс) площею 121,2 кв. м.
ОСОБА_6 акта приймання-передачі від 09.11.2009 майно було передано в користування позивачу.
Строк дії договору встановлений сторонами в 2 роки 11 місяців, та вступає в дію з 09.11.09р. по 09.10.2012 року включно (п.10.1 договору оренди).
Як вбачається з матеріалів справи даний договір оренди є чинним, орендоване майно перебуває в користуванні орендаря (позивач), який здійснює своєчасну оплату орендних платежів.
Позивач просить визнати право власності на нежиле приміщення площею 331,70 кв. м. - цех промислового виробництва по переробці риби, розміщений за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3, оскільки ним здійснено будівництво за власний рахунок цього цеху з дозволу та згодою керівництва ДП «ВО «Київприлад».
Відповідно до тверджень позивача цех загальною площею 331,70 кв. м. було побудовано за його грошові кошти Приватним підприємством «Союз-Універ» на підставі договору № 15 від 08.09.2004 р. На підтвердження зазначеної обставини позивачем зокрема надано рахунки-фактури, накладні, видаткові накладні, акт приймання-передачі.
Відповідачі проти позову заперечують та зазначають, що майно, яке є предметом спору у справі є державною власністю, яка знаходиться у сфері управління Національного космічного агентства України, передано на баланс Державного підприємства «ВО «Київприлад» та було надано в оренду позивачеві, Регіональним відділенням ФДМУ у м. Києві за згодою Національного космічного агентства України як державне майно, про що свідчать наявні у справі договори оренди, проти чого позивач не заперечував.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази прийняття цеху промислового виробництва по переробці риби, розміщений за адресою: м. Київ, вул. Якутська, 3 до експлуатації та його державної реєстрації.
Позивач посилається на обґрунтованість проведення будівельних робіт, здійснення поліпшень об'єкту, в зв'язку з отриманням відповідного дозволу керівництва ДП ВО «Київприлад».
ОСОБА_6 положень п.2.2 договору оренди №4555 спірного майна сторони визначили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Крім того, умови здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна орендарем також регламентовано положеннями договору оренди, зокрема:
- для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає письмовий дозвіл органу, уповноваженому управляти об'єктом оренди, заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 03.10.2006р. №1523 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2006р. за №1123/12997 (п.4.4. договору);
- у разі, якщо орендар подає заяву на погодження орендодавцем здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, погоджену з органом, уповноваженим управляти об'єктом оренди, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень (п.5.7. договору).
Як встановлено судом першої інстанції, позивач як орендар майна не звертався до власника чи органу уповноваженого управляти майном та орендодавця з приводу проведення поліпшення орендованого майна (реконструкції), відповідного дозволу на проведення робіт власником майна не надавалося.
Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Київприлад» не є власником спірного майна та орендодавцем за договором оренди, укладеним з позивачем, а є лише балансоутримувачем цього майна. Натомість Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Київприлад» та Національне космічне агентство України відповідного дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна Приватному підприємству не надавалося, позивач не довів суду наявність у нього таких дозволів.
Крім того, п.10.8 договору оренди сторонами було передбачено, що в разі припинення або розірвання договору вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем як за згодою, так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна , компенсації не підлягає, ці поліпшення визнаються власністю держави.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети , за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
ОСОБА_6 витягу з бази даних Держаного земельного кадастру станом на 22.11.2010 р. вбачається, що земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно з приводу якого виник спір, обліковується за Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Київприлад».
Доказів того, що земельна ділянка, на якій збудований спірний об'єкт нерухомості по вул. Якутська,3 в місті Києві знаходиться у власності чи в користуванні Приватного підприємства «Лагуна» чи була відведена йому у встановленому порядку для будівництва цеху з переробки рибної продукції, суду під час розгляду справи надано не було.
Позивач посилається на придбання у ТОВ «Базіс Інвест» об'єктів нерухомості - двох печей для обробки та копчення риби відповідно до договору купівлі-продажу від 03.06.2003р., проте доказів того, що придбані ним печі з копчення риби є нерухомим майном позивачем не надано.
Доводи скаржника, що при укладенні договору оренди майна на цех по переробці риби мав місце удаваний правочин, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори оренди майна, укладені між Приватним підприємством "Лагуна" як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву як орендодавцем у встановленому законом порядку недійсними не визнавались. Визнання вказаних договорів недійсними не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_6 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт.
Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необгрунтованістю самої вимоги.
З огляду на зазначене, в зв'зку з недоведеністю позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в зв'язку з відсутністю порушеного права позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лагуна» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. у справі №9/415-13/188 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі №9/415-13/188 залишити без змін.
3.Матеріали справи №9/415-13/188 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Сулім В.В.
ОСОБА_1