73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
20 жовтня 2015 р. Справа № 923/1467/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
до: Управління комунальної власності м.Херсона, м.Херсон
про стягнення витрат в сумі 30000,00 грн. та моральних збитків в сумі 30000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - ОСОБА_2 довіреність №01 від 05.01.2015 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Управління комунальної власності м.Херсона (відповідач) про стягнення витрат в сумі 30000,00 грн. та моральних збитків в сумі 30000,00 грн.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
17 березня 2008 року між Управлінням комунальної власності (орендодавець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, орендар) було укладено Договір №1429 оренди комунального майна міської територіальної громади (далі - договір №1429), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення цокольного поверху будинку №16 по вул..Покришева, загальною площею 25,4 кв.м., що знаходиться на балансі управління житлового господарства міської ради, для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до п.11.1. вищевказаного договору №1429 - строк дії договору до 15 березня 2011 року.
Матеріалами справи підтверджується, що орендоване згідно договору №1429 приміщення за актом приймання-передачі було прийнято орендарем 17.03.2008 р.
Також матеріалами справи підтверджується, що 2 жовтня 2010 року між Управлінням комунальної власності (орендодавець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, орендар) було укладено Договір №1489 оренди комунального майна міської територіальної громади (далі - договір №1489), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення цокольного поверху будинку №16 по вул..Покришева, загальною площею 22,0 кв.м., що знаходиться на балансі управління житлового господарства міської ради, для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до п.11.1. вищевказаного договору №1489 - строк дії договору до 22 жовтня 2015 року.
18 березня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Додатковий договір до договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 22.10.2010 р. №1489.
В позовній заяві позивач стверджує, що в орендованих приміщеннях цокольного поверху будинку №16 по вул.Покришева площею 25,4 кв.м. та площею 22,0 кв.м. ним було проведено капітальний ремонт, виготовлено технічну документацію на електропостачання, проведено електропостачання, оплачено незалежну оцінку нежитлового приміщення цокольного поверху 25,4 кв.м. по вул.Покришева, 16. Натомість, позивач в 2013 році отримав повідомлення про звільнення приміщень від Голови ОСББ «Покришева, 16» (а.с.48), в якому йому запропонували до 01.09.2013 року звільнити орендовані приміщення. В позовній заяві позивач зазначає, що 30.08.2013 р. звільнив орендовані приміщення. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на Рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.04.2013 р. №57/1-рш та від 22.04.2013 р. №58/1-рш.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №345 від 20.07.2010 р. - власником нежилих приміщень цокольного поверху будинку №16 по вул.Покришева загальною площею 47,4 кв.м. є територіальна громада м.Херсона в особі Херсонської міської ради.
Судом також встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №532 від 28.09.2010 р. балансоутримувачем житлового будинку №16 по вул.Покришева в м.Херсоні визначено ОСББ «Покришева, 16».
Відповідно до ст..11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Об'єднання), Об'єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс або його частину. Передача на баланс майна, яке входить до складу житлового комплексу, але не належить об'єднанню, не тягне за собою виникнення права власності на нього.
Матеріалами справи підтверджується, що 17.10.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій стверджує про неможливість використовувати орендовані приміщення внаслідок відсутності електропостачання (а.с.22). У відзиві відповідач стверджує, що за результатами розгляду вищевказаної заяви Управлінням комунальної власності було вирішено припинити нарахування по орендній платі з 01.01.2013 року.
Відповідачем надано до матеріалів справи Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15.08.2013 р., якою залишено без змін рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 08.07.2013 р. В Ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 15.08.2013 р. зазначається, що відповідно до ч.2 ст.382 ЦК країни власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. У Рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 р. від 02.03.2004 року (справа співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Апеляційний суд Херсонської області в ухвалі від 15.08.2013 р., посилаючись на ч.1 ст.393 ЦК країни, якою передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується, - зазначив, що рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.07.2010 р. №345 «Про оформлення права власності та видачу свідоцтв про право власності» в частині оформлення права власності на нежилі приміщення цокольного поверху в м.Херсоні по вул..Покришева, 16 площею 47,4 кв.м. підлягає скасуванню як незаконне.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не укладались угоди щодо розірвання Договорів оренди №1429 та №1489.
Суд звертає увагу позивача, що за умовами договору №1429 на орендаря було покладено обов'язки щодо здійснення капітального та поточного ремонту орендованих приміщень; на орендаря покладався обов'язок щодо замовлення в управління архітектури та містобудування архітектурного паспорту фасаду та прилеглої території; обов'язок щодо забезпечення світлової реклами, страхування орендованого майна; обов'язок орендаря укласти договір про технічне обслуговування орендованого приміщення з відповідними службами. Умовами договору №1489 передбачено, що амортизаційні відрахування на орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно нараховує та залишає у своєму розпорядженні комунальне підприємство, на балансі якого знаходиться це майно. Поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок відрахувань, є власністю орендодавця. Обов'язком орендаря є зобов'язання протягом дії договору оренди здійснювати капітальний та поточний ремонт орендованих приміщень, страхування орендованого майна.
Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..42 ГК України підприємницька діяльність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд звертає увагу позивача, що умовами укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди №1429 та №1489 не передбачено відшкодування орендарю будь-яких витрат на орендовані приміщення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування витрат в сумі 30000,00 грн.
Позивач в позові просить стягнути з відповідача 30000,00 грн. моральної шкоди.
Суд відмовляє в задоволенні вищевказаної вимоги з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно приписів ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Згідно з п. 5 згаданої Постанови, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 9 Постанови роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає чітких критеріїв для визначення розміру моральної шкоди в разі наявності підстав для відшкодування такої, містить окремі оціночні поняття, не встановлює меж розміру такого відшкодування (мінімальних чи максимальних), відтак, суди в кожному окремому випадку самостійно визначають розмір моральної шкоди на підставі наявних у справі доказів.
На підтвердження своєї позиції позивач зазначає, що втратив свій бізнес. Інших доказів на підтвердження визначення розміру моральної шкоди позивач суду не надав.
Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в чому полягає моральна шкода, а також, з яких міркувань позивач виходив, визнаючи її розмір, не доведено наявності як протиправної поведінки, так і причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненою позивачу моральною шкодою, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.
На підставі вищевказаних норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Повне рішення складено 26.10.2015р.
Суддя В.В.Литвинова