Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2015 р.Справа № 922/5041/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "ІМПАК", м. Андрушівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ", с.Великі Проходи
про стягнення 148299,40 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - не з*явився
Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 104000,00 грн. основного боргу та 44299,40 грн. пені за договором поставки № 05/05 від 05 травня 2014 року.
Представник позивача у судове засідання не з*явився.
Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.
Разом з цим, 13 жовтня 2015 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/5041/15 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Судом на вказану у позовній заяві адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ": 62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Радянська, 2-а надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
05 травня 2014 року між Приватним підприємством "ІМПАК" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № 05/05.
Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 05/05 продавець зобов*язується передати, а покупець прийняти, оплатити товар, згідно Специфікації, що погоджується сторонами та є невід*ємною частиною цього договору.
Поставка товару здійснювалась на умовах EXW "франко-склад" (Житомирська область, с.Гальчин, вул. Механізації, 49) згідно правил ІНКОТЕРМС-2010.
На виконання взятих на себе зобов*язань позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" продукцію на суму 144000,00 грн., що підтверджується накладною № 1657 від 06 травня 2014 року.
Згідно пункту 6.1. договору від 05 травня 2014 року відповідач зобов*язаний був здійснити оплату товару на умовах відстрочки платежу на 2 календарних місяці з моменту підписання договору (до 05 липня 2014 року).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач частково погасив заборгованість шляхом оплати коштів в розмірі 40000,00 грн що підтверджується копією платіжного доручення № 386 від 12 серпня 2014 року.
Таким чином заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" перед позивачем складає суму у розмірі 104000,00 грн.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 05/05 від 05 травня 2014 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов'язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 104000,00 грн. задовольнити.
Відповідно до пункту 7.2. договору поставки від 05 травня 2014 року покупець несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати і, окрім того, відшкодовує завдані збитки.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 44299,40 грн. пені задовольнити.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ВАТ" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Радянська, 2-а, розрахунковий рахунок 26004300000551 в ПАТ "РАДБАНК", МФО 306500, код ЄДРПОУ 38934870) на користь Приватного підприємства "ІМПАК" (13400, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Лисенко, 25, розрахунковий рахунок 260083835 ЖОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", м. Житомир, МФО 311528, код ЄДРПОУ 13560947) 104000,00 грн. основного боргу, 44299,40 грн. пені за договором поставки № 05/05 від 05 травня 2014 року та 4076,02 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.10.2015 р.
Суддя ОСОБА_1