23 жовтня 2015 року м.Житомир справа № 806/5038/15
час прийняття: 20 год. 15 хв. категорія 1.3.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом кандидата на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_1 до кандидата на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 - кандидат на посаду Житомирського міського голови звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить зобов"язати кандидата на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_3 навести спростування оприлюдненої інформації під час публічного виступу 21 жовтня 2015 року на "каналі 24" та принести публічні вибачення на шпальтах видань Житомирських інтернет ресурсів новин та газет. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що інформація, поширена відповідачем на "каналі 24" є неправдивою, тобто такою, що не відповідає дійсності і шкодить його діловій репутації як кандидата на посаду Житомирського міського голови, принижує його честь та гідність.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Зазначив, що висловлювання відповідача під час ефіру "каналу 24" від 21 жовтня 2015 року є оціночними судженнями на основі отриманої інформації з різних джерел. Висловлювання ОСОБА_3 під час вищезазначеного прямого ефіру не були викладені у формі, що принижують гідність, честь чи ділову репутації позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані кандидатами на посаду Житомирського міського голови під час проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, які відбудуться 25 жовтня 2015 року.
Основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост регулюється Законом України "Про місцеві вибори" від 14.07.2015 року № 595.
Згідно ч.1 ст.54 Закону України "Про місцеві вибори" передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за кандидатів.
Обмеження щодо ведення передвиборної агітації встановлені ст. 60 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеві вибори” забороняється розповсюдження завідомо недостовірних відомостей про кандидата, політичну партію, або її місцеву організацію суб'єкта виборчого процесу, а також розповсюдження завідомо недостовірної інформації про підтримку певного кандидата або місцевої організації партії іншими кандидатами, політичними партіями або їх місцевими організаціями.
Із змісту вимог адміністративного позову вбачається, що позивач просить зобов"язати ОСОБА_3 навести спростування публічно оприлюдненої інформації, яка була поширена 21 жовтня 2015 року у інтерв"ю "каналу 24" та згодом опублікована на веб-сайті цього каналу. На думку позивача така інформація носить недостовірний та негативний характер, не відповідає дійсності та створює негативне враження у відношенні позивача як кандидата на посаду Житомирського міського голови.
Статтею 9 Закону України "Про інформацію" передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію. Це право передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України “Про інформацію” оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
У відео-сюжеті ОСОБА_3 в ході інтерв"ю озвучила наступне (дослівно): “...Ну початок цієї історії почався вже давно. Вже три місяці і ОСОБА_4 робив заяву з цього приводу. То, що в нас є клон Самопомочі в Житомирі. Такий собі пан ОСОБА_1, який розповідає що він Самопоміч, а ми всі самозванці. І ми виграли всі суди. Апеляційний суд підтримав нашу скаргу. Але попри те, він, порушуючи Закон, далі почав, розповсюджує матеріал і матеріали які паплюжать репутацію Самопомочі і мою репутацію як кандидата. Тому, знаєте, це не саме основне. Тому ми чітко знаємо, ми заявляємо про те, що провладні партії найняли цю людину саме у нас в місті Житомирі, саме провладні партії, ми це знаємо, маємо перевірену достовірну інформацію. І вони витрачають за нашими підрахунками зараз пів мільйона гривень в місяць на ось ці матеріали, на ось ці газети. Купу газет, які розносяться людям по скринькам. Ось ці речі взагалі взаємопов'язані...”.
Виходячи з аналізу змісту наведеного тексту висловлювання суд приходить до висновку, що поширена відповідачем інформація має характер оціночного судження, оскільки є критикою дій позивача, а тому ці висловлювання не можуть тлумачитись як такі, що містять фактичні дані.
Статтею 277 ЦК України встановлено, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд звертає увагу, що в своїй практиці Європейський суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження.
Так, у рішенні по справі Lingens v. Austria, Європейський суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.
При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на “інформацію” та “ідеї”, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає “демократичного суспільства” (рішення у справі Handyside v. the United Kingdom).
Суд зазначає, що критика кандидата на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_1, наведена у спірних висловлюваннях, має характер оціночного судження відповідача, оскільки у цих висловлюваннях відповідач не посилається на офіційно встановлені компетентними органами державної влади факти.
Таким чином, судом не встановлено розповсюдження відповідачем завідомо неправдивих відомостей про кандидата на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_1, а є суб'єктивною думкою та припущеннями ОСОБА_3.
Наведене виключає порушення кандидатом на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_3 вимог Закону України “Про місцеві вибори”.
Разом з тим, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України "Про пресу", стаття 65 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статями 71, 86, 94, 159-163, 175, 177 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні позовних вимог кандидату на посаду Житомирського міського голови ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена у строк та у порядку, що визначені статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова