04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" жовтня 2015 р. Справа№ 910/2097/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Куксова В.В.
при секретарі
судового засідання: Колеснік М.П.
за участі представників:
прокурор Одуденко А.В. - посв. №006616 від 27.09.2015,
позивач-1 Власенко І.І. - дов. №225-КР-3540 від 28.09.2015,
позивач-2 не з'явився, про дату, час та місце судового
засідання був повідомлений належним чином,
відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового
засідання був повідомлений належним чином,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 28.07.2015
у справі № 910/2097/15-г (головуюча суддя: Гумега О.В.
судді: Паламар П.І., Пінчук В.І.)
за позовом Заступника прокурора Святошинського району
міста Києва в інтересах держави в особі
1) Київської міської ради
2) Київської міської державної адміністрації
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Автобаза №1"
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
Заступник прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПАТ "Автобаза №1" про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 08.07.1998 № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ "Автобаза №1" в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативно-грошової оцінки".
Позов обґрунтовано на тому, що Київською міською радою прийнято Рішення від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України", відповідно до п.1 якого передбачено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього Рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України ПАТ "Автобаза №1" проінформовано Листом - повідомленням № 05704-7723 від 17.04.2013 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 910/2097/15-г позов Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації до відповідача ПАТ "Автобаза №1" про внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ "Автобаза №1" задоволено; внесено зміни до п. 2.1 Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ "Автобаза №1", виклавши його в наступній редакції:
"Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотка) від її нормативної грошової оцінки".
Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПАТ "Автобаза №1" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 №910/2097/15-г скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Прокурор та позивач-1,-2 не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надали колегії суддів письмові відзиви на скаргу прокурора, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Під час судового засідання від 13.10.2015 прокурор та представник Київської міської Ради просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Автобаза №1" без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 910/2097/15-г залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.
Ухвалою КАГС від 21.08.2015 № 910/2097/15-г порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.) та призначено судове засідання.
В судове засідання від 20.10.2015 представник позивача-2 та відповідача-скаржника не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про їх належне повідомлення свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення про отримання поштового відправлення сторонами за № 09-33/33729/15, №09-33/33365/15. (а/с 234-235).
За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.
Враховуючи, що присутній прокурор та представник Київської міської ради не заперечували проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача-2 та скаржника-відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Автобаза №1" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.07.1998 між Київською міською державною адміністрацією (позивач-2, КМДА) та ЗАТ "Автобаза № 1", яке в подальшому змінило найменування на ПАТ "Автобаза №1" (відповідач, землекористувач), було укладено Договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 названого Договору визначено, що КМДА на підставі Розпорядження від 12.11.1997 № 1821 надає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4,0710 га, в тому числі: землі автомобільного транспорту -4,0710 га згідно з планом землекористування, що додається до Договору.
Відповідно до умов п. 1.2 Договору встановлено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 25 років для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автобази на вул. Пшеничній, 9 у Ленінградському районі.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно до Закону України "Про плату за землю" у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.
Відповідно до розділу 4 наведеного Договору він набирає чинності з моменту його реєстрації.
Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
За приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Місцевим господарським судом зазначено, що на момент укладення спірного Договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались ЗУ "Про плату за землю", статтею 2 якого (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору) встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Разом з цим, з 1 січня 2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями статті 288 якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п 288.2 ст. 288). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 (в редакції, яка діяла з 01.01.2011)).
Відповідно до пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (в чинній редакції станом на час звернення з даним позовом до суду) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2, п. 288.5 ст. 288).
З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013 Київською міською радою було прийнято Рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" (далі - Рішення КМР).
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого Договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (зміст наведених норм також було проаналізовано у Постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 по справі № 6-112цс13, правовий висновок у якій є обов'язковим для суду апеляційної інстанції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України).
Відповідно до пункту 1 вищевказаного Рішення КМР орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.
Пунктом 2 вказаного Рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, зазначених у Додатку до Рішення КМР), забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.
Як вбачається з Додатку до вказаного Рішення КМР, серед орендарів, яких зобов'язано забезпечити оформлення внесення змін до договорів оренди, зазначено і ПАТ "Автобаза №1" (пункт 486), яке є орендарем земельної ділянки по вул. Пшеничній, 9 у м. Києві за Договором оренди земельної ділянки від 08.07.1998 № 75-5-00024.
Нормами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.
Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни Договору, врегульовані ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України.
Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України).
Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, за висновком суду першої інстанції, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки, як на момент укладення спірного Договору, так і на момент розгляду спору в місцевому господарському суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була та є регульованою ціною, то, в свою чергу, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 23.10.2014 по справі № 922/1915/14, від 02.06.2015 по справі № 910/25487/14, в Постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 по справі № 2-1/1006-200, від 30.05.2011 по справі №17/299-10, від 04.07.2011 по справі № 41/81пд, від 23.05.2011 по справі №7/105-10 (30/234-09).
З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у Постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п.п. 2.18 п. 2 якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.
Згідно з абз. 1 п.п. 2.19 п. 2 вищенаведеної Постанови пленуму Вищого господарського суду України, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що доказів скасування Рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", зокрема, в частині внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 08.07.1998 за № 75-5-00024, суду не надано.
За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Аналогічну правову позицію наведено у Постанові Верховного суду України від 20.11.2012 по справі №3-53гс12.
Згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у Постанові від 20.11.2012 по справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
Враховуючи наведене судом першої інстанції встановлено, що з часу укладення між сторонами Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею від 08.07.1998 за № 75-5-00024, обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі оренди землі на підставі Податкового кодексу України, Рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".
За змістом вимог ч.ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, визначених у пунктах 1-4 ч. 2 наведеної статті, у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення Договору його сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, проте, в даному випадку, вона зумовлена змінами в чинному законодавстві, тобто причинами, які орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій обачності, які від нього вимагалися, виконання договору на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін та держави і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, із суті Договору не випливає, що ризик зміни обставин повинен нести орендодавець.
Таким чином, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, приймаючи до уваги Рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яке на теперішній час є чинним, дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для внесення змін до Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею від 08.07.1998 за № 75-5-00024, в частині визначення розміру орендної плати, а тому позов Заступника прокурора Святошинського району міста Києва є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
ПАТ "Автобаза №1" у доводах апеляційного оскарження наголошує на тому, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 21, 23, 30 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 188, 651 ЦК України. Скаржник стверджує, що за Договором на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 08.07.1998 не передбачено права орендодавця змінювати відсоткову ставку орендної плати в односторонньому порядку. Відповідач наголошує, що за вказаним Договором відсутній пункт, за яким орендодавець має право в односторонньому порядку, шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або інший орган збільшити, розмір орендної плати, внаслідок змін законодавства.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що наведені доводи апеляційного оскарження відповідача базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися у суді першої інстанції, яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим Рішенням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ПАТ "Автобаза №1" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Автобаза №1" залишити без задоволення
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 №910/2097/15-г залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 №910/2097/15-г набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 №910/2097/15-г може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.
Матеріали справи №910/2097/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Т.В. Ільєнок
Судді М.Л. Яковлєв
В.В. Куксов