79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.10.2015р. Справа№ 914/2795/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕАН», ЛТД (м. Івано-Франківськ)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА» (м. Радехів, Львівська обл.)
про: стягнення 195224,11 грн. суми основного боргу, 54211,24 грн. - пені, 3527,38 грн. - 3% річних, 70405,48 грн. - інфляційних втрат
Суддя: Пазичев В.М.
При секретарі: Черменєвій В.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 5 від 05.01.2015 року.
від відповідача: Не з'явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕАН», ЛТД (м. Івано-Франківськ) до Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА» (м. Радехів, Львівська обл.) про стягнення 195224,11 грн. суми основного боргу, 54211,24 грн. - пені, 3527,38 грн. - 3% річних, 70405,48 грн. - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.08.2015 року. Ухвалою суду від 21.08.2015 року розгляд справи відкладено до 28.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 28.08.2015 року розгляд справи відкладено до 24.09.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 24.09.2015 року розгляд справи відкладено до 08.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 08.10.2015 року розгляд справи відкладено до 15.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 24.09.2015 року, від 08.10.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
28.08.2015 року від позивача надійшло електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи.
24.09.2015 року за вх. № 4309/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 195224,11 грн. - основної заборгованості та 112453,06 грн. - штрафних санкцій.
15.10.2015 року за вх. № 4731/15 позивач позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 195224,11 грн. - основної заборгованості, 52329,42 - пені, 3527,38 грн. - 3% річних та 55824,14 грн. - інфляційних втрат.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 24.09.2015 року, від 08.10.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 08.10.2015 р. про відкладення розгляду справи на 15.10.2015 р. є наявна в матеріалах справи копія Списоку № 1193 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 09.10.2015 р.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2015 р. за № 21319624 Приватне акціонерне товариство «Галичина» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 80200, Львівська обл., Радехівський район, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, 120.
Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.10.2015 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві та додаткових поясненнях позивача, між ТОВ «ГАЛЕАН», ЛТД (надалі - продавець, позивач) та ПрАТ «ГАЛИЧИНА» (надалі - покупець, відповаідач) 03.01.2013 року укладено Договір купівлі-продажу товарів № 039112 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та в строк, що визначені у заявках та/або в рахунках-фактурах та/або в накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною цього Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання всіх зобов'язань по цьому Договору.
Пунктом 9.2 Договору встановлено, що зміни умов Договору мають юридичну силу і визнаються сторонами до виконання, якщо вони узгоджені і підписані обома сторонами у письмових додатках до Договору, а п. 9.3 зазначено, що Договір, додатки до нього, узгоджені і підписані через факсимільний зв'язок мають юридичну силу і виконання їх обов'язкове для обох сторін.
Згідно з порядком, викладеним в п. 9.2 Договору, Покупцем було складено та належним чином завірено Сторонами Додаток № 1 від 31 грудня 2014 року до Договору купівлі-продажу товарів № 093112 від 03.01.2013 року, яким внесено зміни до Договору в пункті 9.1 в наступній редакції: Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 р., але в будь-якому випадку до повного виконання всіх зобов'язань по цьому Договору. У випадку якщо жодна зі сторін, протягом 30 днів до його закінчення, не подала заяви про його розірвання, Договір вважається пролонгований на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
За змістом п. 3.1 Договору, умови і термін оплати - на протязі 60-ти календарних днів з моменту отримання товару.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що факт отримання товару підтверджується видачею Покупцем доручення на отриманий товар та підписами Покупця на товаросупроводжувальних документах та /або підписом і круглою печаткою Покупця в товаросупроводжувальних документах в графі «Отримав».
В період дії даного Договору (з урахуванням додатку № 1 від 31.12.2014 року), позивач поставив відповідачу товар, відповідно до вищевказаних положень Договору, а Покупець отримав вказаний товар та провив частково його оплату згідно наступних первинних і бухгалтерських документів:
- накладна № 4045 від 16.09.2014 року на суму 28 000,00 грн., супроводжується рахунком № 3386 від 16.09.2014 року, податковою накладною № 4045 від 16.09.2014 року та Товарно-транспортною накладною (ТТН) № 4045 від 16.09.2014 року, факт отримання товару підтверджено довіреністю № ГАЛД00001099 від 19.11.2014 року, підписами та печатками Покупця в ТТН, відміткою в податковій накладній, кінцевий термін оплати наступив 17.11.2015 року, оплата проведена частково на загальну суму 6 975,89 гри., в т.ч. 03.08.2015 року в сумі 4 000,00 грн. згідно платіжного доручення (п/д) № 10883 та 2 975,89 грн. згідно п/д № 10310 від 23.07.2015 року. Оплата була проведена ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» відповідно до Договору поруки № 030412 від 15.06.2015 року, про що зазначено в самих п/д.
- накладна № 4372 від 06.10.2014 року на суму 23 360,00 грн., супроводжується рахунком № 3649 від 06.10.2014 року, податковою накладною № 4372 від 06.10.2014 року та ТТН № 4372 від 06.10.2014 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в ТТН, кінцевий термін оплати наступив 08.12.2014 року, оплата не проведена;
- накладна № 4621 від 26.10.2014 року на суму 11 760,00 грн.., супроводжується рахунком № 3845 від 21.10.2014 року, податковою накладною № 4621 від 26.10.2014 року та ТТН № 4621 від 26.10.2014 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 22.12.2014 року, оплата не проведена.
- накладна № 4733 від 28.10.2014 року на суму 25 780,00 грн., супроводжується рахунком №' 3932 від 28.10.2014 року, податковою накладною № 4733 від 28.10.2014 року та ТТН № 4733 від; 28.10.2014 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 05.01.2015 року, оплата не проведена.
- накладна № 5059 від 19.11.2014 року на суму 51360,00 грн. супроводжується рахунком № 4195 від 19.11.2014 року, податковою накладною № 5059 від 19.11.2014 року та ТТН № 5059 від 19.11.2014 року та накладна № 5062 від 19.11.2014 року на суму 23360.00 грн., супроводжується рахунком № 4196 від 19.11.2014 року, податковою накладною № 5062 віл 19.11.2014 року та ТТН № 5062 від 19.11.2014 року, факт отримання товару підтверджено довіреністю № ГАЛД00001262 від 19.11.2014 року та підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 26.01.2015 року, оплата не проведена.
- накладна № 0239 від 27.01.2015 року на суму 23 150,00 грн., відповідач виконав свої зобов'язання по виконанню усного правочину по факту отримання товару, що підтверджене, довіреністю № ГАЛД00000083 від 29.01.2015 року та підписами та печатками в ТТН, кінцевий термін оплати наступив 19.06.2015 року, але виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару відповідачем не виконано;
- накладна № 0194 від 21.01.2015 року на суму 15 430,00 грн., супроводжується рахунком № 0180 від 21.01.2015 року, податковою накладною № 194 від 21.01.2015 року та ТТН № 0194 від 21.01.2015 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 25.03.2015 року, оплата не проведена.
- накладна № 0239 від 27.01.2015 року на суму 23 150,00 грн., супроводжується рахунком № 0252 від 27.01.2015 року, податковою накладною № 239 від 27.01.2015 року та ТТН № 0239 від 27.01.2015 року, факт отримання товару підтверджено довіреністю № ГАЛД00000083 від 29.01.2015 року та підписами та печатками в ТТН, кінцевий термін оплати наступив 03.04.2015 року, оплата не проведена.
Загальна сума поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару за Договором № 039112 від 03.01.2013 року складає 202 200,00 грн., але вчасно не оплаченого відповідачем товару станом на 23.09.21015 року складає 195 224,11 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011 р.).
При цьому підписання Покупцем видаткових накладних та ТТН, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України ( Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10 ).
Як видно з усього вищенаведеного, Продавець (позивач) виконав свої зобов"язання в повному обсязі з поставки та передачі у власність Покупця товару на загальну суму 202 200,00 грн. на виконання Договору з наданням усіх без виключення необхідних супровідних документів, а Покупець в свою чергу виконав зобов'язання по виконанню Договору (з змінами та доповненнями) частково тільки у частині приймання товару в повному обсязі на загальну суму 202 200,00 гри., а зобов'язання щодо оплати за отриманий товар Відповідачем виконано частково в сумі 6 975,89 грн.
Таким чином, за твердженням позивача, сума основного боргу за відповідачем рахується 195 224,11 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України ).
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Подібна вимога також викладена частиною 65 ст. 231 ГК України, а частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Відповідно до п. 6.5 Договору, за затримку оплати кожної партії Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості несплаченої партії Товару за кожний день прострочення оплати.
В силу ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач зазначає, що на виконання Ухвали суду позивач направив на адресу відповідача в трьох екземплярах з усіма супроводжуючими документами акт звірки станом на 07.09.2015 року за вих. № 114 від 07.09.2015 року з супровідним листом № 116 від 07.2015 року, в якому наголосив про необхідність виконання відповідачем вимог суду та подання в судове засідання 24.09.2015 року підписаного з його сторони акту звірки. Таким чином, позивач з своєї сторони вимоги суду по проведенню взаємозвірки розрахунків виконав.
Згідно наданого в матеріалах справи акту звірки між ТОВ «ГАЛЕАН», ЛТД та ПрАТ «ГАЛИЧИНА» від 08.06.2015 року, заборгованість відповідача перед позивачем складала 222 584,11 грн.
Позивач звертає увагу на те, що з 08.06.2015 року до моменту подання позову до суду відповідачем було сплачено суму 27 360,00 грн. через ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА» згідно Договору поруки № 030415 від 15.06.2015 року наступними п/д: 15.06.2015 року № 287 на суму 7 000,00 грн., 26.06.2015 року № 522 на суму 6 360,00 грн., 17.07.2015 року № 1139 на суму 5 000,00 грн., 22.07.2015 року № 10237 на суму 2000,00 грн., 23.07.2015 року № 10310 на суму 3000,00 грн., 03.08.2015 року № 10883 на суму 4 000,00 грн.
Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідачу, згідно з усною угодою, у відповідності до п.1 ст. 205 та ст. 206 Цивільного Кодексу України, позивачем було поставлено на умові - оплата по факту отримання товару на складі хімічну продукцію - сода каустична на загальну суму 17064,00 грн.
За твердженням позивача, зі своєї сторони він виконав всі свої зобов'язання згідно вищевказаної угоди та поставив товар згідно накладних:
№ 2900 від 26.06.2015 року на суму 6 744,00 грн.;
№ 3088 від 08.07.2015 року на суму 10 320,00 грн.
Зі свого боку, відповідач зобов'язання по отриманню товару виконав в повному обсязі, що підтверджено відповідно довіреністю № ГАЛД0000367 від 26.06.2015 року, а також підписами та печатками в розхідній накладній № 3088 та ТТН № 2900. Оскільки зобов'язання по оплаті відповідачем не було виконане, 07.09.2015 року йому було направлено разом з актами звірок Вимогу № 38п від 07.09.2015 року про сплату вищевказаної заборгованості протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вказаної Вимоги. Згідно квитанції поштового повідомлення, акти звірок та Вимога отримані відповідачем 17.09.2015 року, оплата не проведена.
Таким чином, на думку позивача, згідно акту звірки, сума заборгованості відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу за позовом - 195224,11 грн. та суми заборгованості 17064,00 грн., що разом складає 212288,11 грн.
Позивач наголошує, що загальна сума позову станом на 23.09.2015 року складає 307677,17 грн., в т.ч. основна заборгованість - 195224,11 грн. та сума штрафних санкцій -112 453,06 грн.
24.09.2015 року за вх. № 4309/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 195224,11 грн. - основної заборгованості та 112453,06 грн. - штрафних санкцій.
15.10.2015 року за вх. № 4731/15 позивач позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 195224,11 грн. - основної заборгованості, 52329,42 - пені, 3527,38 грн. - 3% річних та 55824,14 грн. - інфляційних втрат.
На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ТОВ «ГАЛЕАН» ЛТД (надалі - продавець, позивач) та ПрАТ «ГАЛИЧИНА» (надалі - покупець, відповаідач) 03.01.2013 року укладено Договір купівлі-продажу товарів № 039112 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та в строк, що визначені у заявках та/або в рахунках-фактурах та/або в накладних на відпуск товару, які є невід'ємною частиною цього Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що даний Договір вступає в законну силу з моменту його підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання всіх зобов'язань по цьому Договору.
Пунктом 9.2 Договору встановлено, що зміни умов Договору мають юридичну силу і визнаються сторонами до виконання, якщо вони узгоджені і підписані обома сторонами у письмових додатках до Договору, а п. 9.3 зазначено, що Договір, додатки до нього, узгоджені і підписані через факсимільний зв'язок мають юридичну силу і виконання їх обов'язкове для обох сторін.
Згідно з порядком, викладеним в п. 9.2 Договору, Покупцем було складено та належним чином завірено Сторонами Додаток № 1 від 31 грудня 2014 року до Договору купівлі-продажу товарів № 093112 від 03.01.2013 року, яким внесено зміни до Договору в пункті 9.1 в наступній редакції: Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 р., але в будь-якому випадку до повного виконання всіх зобов'язань по цьому Договору. У випадку, якщо жодна зі сторін протягом 30 днів до його закінчення не подала заяви про його розірвання, Договір вважається пролонгований на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
За змістом п. 3.1 Договору, умови і термін оплати - на протязі 60-ти календарних днів з моменту отримання товару.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що факт отримання товару підтверджується видачею Покупцем доручення на отриманий товар та підписами Покупця на товаросупроводжувальних документах та /або підписом і круглою печаткою Покупця в товаросупроводжувальних документах в графі «Отримав».
В період дії даного Договору (з урахуванням Додатку № 1 від 31.12.2014 року), позивач поставив відповідачу товар, відповідно до вищевказаних положень Договору, а Покупець отримав вказаний товар та провів частково його оплату, згідно наступних первинних бухгалтерських документів:
- накладна № 4045 від 16.09.2014 року на суму 28 000,00 грн., супроводжується рахунком № 3386 від 16.09.2014 року, податковою накладною № 4045 від 16.09.2014 року та Товарно-транспортною накладною (ТТН) № 4045 від 16.09.2014 року, факт отримання товару підтверджено довіреністю № ГАЛД00001099 від 19.11.2014 року, підписами та печатками Покупця в ТТН, відміткою в податковій накладній, кінцевий термін оплати наступив 17.11.2015 року, оплата проведена частково на загальну суму 6975,89 грн., в т.ч. 03.08.2015 року в сумі 4000,00 грн. згідно платіжного доручення (п/д) № 10883 та 2 975,89 грн. згідно п/д № 10310 від 23.07.2015 року. Оплата була проведена ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА», відповідно до Договору поруки № 030412 від 15.06.2015 року, про що зазначено в самих п/д.
- накладна № 4372 від 06.10.2014 року на суму 23 360,00 грн., супроводжується рахунком № 3649 від 06.10.2014 року, податковою накладною № 4372 від 06.10.2014 року та ТТН № 4372 від. 06.10.2014 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в ТТН, кінцевий термін оплати наступив 08.12.2014 року, оплата не проведена;
- накладна № 4621 від 26.10.2014 року на суму 11 760,00 грн.., супроводжується рахунком № 3845 від 21.10.2014 року, податковою накладною № 4621 від 26.10.2014 року та ТТН № 4621 від 26.10.2014 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 22.12.2014 року, оплата не проведена.
- накладна № 4733 від 28.10.2014 року на суму 25 780,00 грн., супроводжується рахунком № 3932 від 28.10.2014 року, податковою накладною № 4733 від 28.10.2014 року та ТТН № 4733 від; 28.10.2014 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 05.01.2015 року, оплата не проведена.
- накладна № 5059 від 19.11.2014 року на суму 51360,00 грн. супроводжується рахунком № 4195 від 19.11.2014 року, податковою накладною № 5059 від 19.11.2014 року та ТТН № 5059 від 19.11.2014 року та накладна № 5062 від 19.11.2014 року на суму 23360.00 грн., супроводжується рахунком № 4196 від 19.11.2014 року, податковою накладною № 5062 від 19.11.2014 року та ТТН № 5062 від 19.11.2014 року, факт отримання товару підтверджено довіреністю № ГАЛД00001262 від 19.11.2014 року та підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 26.01.2015 року, оплата не проведена.
- накладна № 0239 від 27.01.2015 року на суму 23 150,00 грн., відповідач виконав свої зобов'язання по виконанню усного правочину по факту отримання товару, що підтверджене, довіреністю № ГАЛД00000083 від 29.01.2015 року та підписами та печатками в ТТН, кінцевий термін оплати наступив 19.06.2015 року, але виконання зобов'язання по факту оплати, отриманого товару відповідачем не виконано;
- накладна № 0194 від 21.01.2015 року на суму 15 430,00 грн., супроводжується рахунком № 0180 від 21.01.2015 року, податковою накладною № 194 від 21.01.2015 року та ТТН № 0194 від 21.01.2015 року, факт отримання товару підтверджено підписами та печатками в розхідній накладній та ТТН, кінцевий термін оплати наступив 25.03.2015 року, оплата не проведена.
- накладна № 0239 від 27.01.2015 року на суму 23 150,00 грн., супроводжується рахунком № 0252 від 27.01.2015 року, податковою накладною № 239 від 27.01.2015 року та ТТН № 0239 від 27.01.2015 року, факт отримання товару підтверджено довіреністю № ГАЛД00000083 від 29.01.2015 року та підписами та печатками в ТТН, кінцевий термін оплати наступив 03.04.2015 року, оплата не проведена.
Загальна сума поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару за Договором № 039112 від 03.01.2013 року складає 202200,00 грн., але вчасно неоплаченого відповідачем товару станом на 23.09.21015 року складає 195224,11 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011 р.).
При цьому підписання Покупцем видаткових накладних та ТТН, яка є первинним обліковим документом, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України ).
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з вищенаведеного, Продавець (позивач) виконав свої зобов"язання в повному обсязі з поставки та передачі у власність Покупця товару на загальну суму 202 200,00 грн. на виконання Договору з наданням усіх, необхідних супровідних документів, а Покупець, в свою чергу, виконав зобов'язання по виконанню Договору (з змінами та доповненнями) частково тільки у частині приймання товару в повному обсязі на загальну суму 202200,00 грн., а зобов'язання щодо оплати за отриманий товар відповідачем виконано частково в сумі 6975,89 грн.
Таким чином, сума основного боргу за відповідачем рахується 195 224,11 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України ).
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Подібна вимога також викладена частиною 6 ст. 231 ГК України, а частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Відповідно до п. 6.5 Договору, за затримку оплати кожної партії Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості несплаченої партії Товару за кожний день прострочення оплати.
В силу ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На виконання Ухвали суду позивач направив на адресу відповідача в трьох екземплярах з усіма супроводжуючими документами акт звірки станом на 07.09.2015 року за вих. № 114 від 07.09.2015 року з супровідним листом № 116 від 07.2015 року, в якому наголосив про необхідність виконання відповідачем вимог суду та подання в судове засідання 24.09.2015 року підписаного з його сторони акту звірки. Таким чином, позивач зі своєї сторони вимоги суду по проведенню взаємозвірки розрахунків виконав.
Згідно наданого в матеріалах справи акту звірки між ТОВ «ГАЛЕАН» ЛТД та ПрАТ «ГАЛИЧИНА» від 08.06.2015 року, заборгованість відповідача перед позивачем складала 222 584,11 грн.
З 08.06.2015 року до моменту подання позову в суд відповідачем було сплачено суму 27 360,00 грн. через ТОВ «Молочна компанія «ГАЛИЧИНА», згідно Договору поруки № 030415 від 15.06.2015 року наступними п/д: 15.06.2015 року № 287 на суму 7 000,00 грн., 26.06.2015 року № 522 на суму 6360,00 грн., 17.07.2015 року № 1139 на суму 5000,00 грн., 22.07.2015 року № 10237 на суму 2000,00 грн., 23.07.2015 року № 10310 на суму 3000,00 грн., 03.08.2015 року № 10883 на суму 4000,00 грн.
Крім того, відповідачу, згідно з усною угодою, у відповідності до п.1 ст. 205 та ст. 206 Цивільного Кодексу України позивачем було поставлено на умові - оплата по факту отримання товару на складі хімічну продукцію - сода каустична на загальну суму 17064,00 грн.
Зі своєї сторони позивач виконав всі свої зобов'язання згідно вищевказаної угоди та поставив товар згідно накладних:
№ 2900 від 26.06.2015 року на суму 6 744,00 грн.;
№ 3088 від 08.07.2015 року на суму 10 320,00 грн.
Зі свого боку, відповідач зобов'язання по отриманню товару виконав в повному обсязі, що підтверджено, відповідно, довіреністю № ГАЛД0000367 від 26.06.2015 року, а також підписами та печатками в розхідній накладній № 3088 та ТТН № 2900. Оскільки зобов'язання по оплаті відповідачем не було виконане, 07.09.2015 року йому було направлено разом з актами звірок Вимогу № 38п від 07.09.2015 року про сплату вищевказаної заборгованості протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вказаної Вимоги. Згідно квитанції поштового повідомлення, акти звірок та Вимога отримані відповідачем 17.09.2015 року, оплата не проведена.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
24.09.2015 року за вх. № 4309/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 195224,11 грн. - основної заборгованості та 112453,06 грн. - штрафних санкцій.
15.10.2015 року за вх. № 4731/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 195224,11 грн. - основної заборгованості, 52329,42 - пені, 3527,38 грн. - 3% річних та 55824,14 грн. - інфляційних втрат.
Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення 195224,11 грн. - основної заборгованості, 52329,42 - пені, 3527,38 грн. - 3% річних та 55824,14 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕАН», ЛТД до Приватного акціонерного товариства «ГАЛИЧИНА» про стягнення 195224,11 грн. - основної заборгованості, 52329,42 грн. - пені, 3527,38 грн. - 3% річних та 55824,14 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1306 від 10.08.2015 року на суму 6467,36 грн. про сплату судового збору.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, Львівська область, Радехівський район, м.Радехів, вул. Б.Хмельницького, буд.120, код ЄДРПОУ 25553579, р/р 26006000090317 в філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Львові, МФО 325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛЕАН», ЛТД (76026, м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 26, р/р 2600501542222 в АТ «Укрексімбанк», МФО 336688) суму основного боргу в розмірі 195224 (сто дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 11 коп., 52329 (п'ятдесят дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 42 коп. - пені, 3527 (три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 38 коп. - 3% річних, 55824 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 14 коп. - інфляційних втрат та 6138 (шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 10 коп. судового збору.
3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.10.2015 року.