Кіровоградської області
22 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3361/15
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3361/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" ОСОБА_1, м. Київ
до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", м. Кіровоград
про стягнення 53 299,14 грн.
за участю представників сторін:
позивача - участі не брали;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 691/01/07-21 від 01.04.2015 р.
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 21.08.2015 р. про стягнення з обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" заборгованості в сумі 53 299,14 грн., з яких: 46 497,22 грн. заборгованість з орендної плати, 836,48 грн. заборгованість щодо відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг, 5 673,98 грн. пеня, 291,46 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.
Позовні вимоги у справі обґрунтовані неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем в частині оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 01.01.2013 р. № 10-013/21.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.09.2015 р. № 1752/21/07-21 позовні вимоги визнав частково на суму 5 274,84 грн., посилаючись на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.09.2015 р., а саме, ОКВП "Дніпро - Кіровоград" відповідно до Договору оренди майна № 10-013/21 від 01.01.2013 р. має заборгованість перед ПАТ "КБ Надра" за несвоєчасне внесення орендної плати у сумі 53 299,14 грн., а ПАТ "КБ Надра" відповідно до договору № 7-004/21 від 09.01.2014 р. має заборгованість перед ОКВП "Дніпро-Кіровоград" по перерахуванню платежів по комунальних послугах в сумі 48 054,30 грн.
Відповідач в поясненнях від 06.10.2015 р. позов визнає частково на суму 46 497,22 грн., не погоджується з розрахунком пені вважає, що розмір пені становить 2 187,02 грн. Крім того, просить на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців.
В поясненнях від 19.10.2015 р. позивач позовні вимоги підтримав та заперечив відстрочку виконання рішення суду посилаючись на той факт, що відповідно до Постанови Правління НБУ від 04.06.2015 р. № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАБ "КБ "Надра" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 р. № 113 про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Надра". Таким чином Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Відповідно до статті 50 Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов"язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. Згідно статті 52 Закону, кошти одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Таким чином задоволення вимог кредиторів ОСОБА_3 здійснюється в тому числі і за рахунок коштів, які підлягають сплаті боржниками ОСОБА_3, а отже і кошти в сумі 53 299,14 грн., що становлять борг відповідача.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд, -
01.01.2013 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (Орендодавець) та обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро - Кіровоград" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 10-013/21 (далі - Договір, а.с. 13-14).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 304,9 м.кв., розміщене за адресою: 28000, м. Олександрія, просп. Леніна, буд. 66 на третьому поверсі будівлі.
Згідно п. 1.4 Договору майно, що передається в оренду належить Орендодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2104 від 26.08.2004 року.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за перший місяць оренди з ПДВ по даному договору становить 6 098,00 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця на підставі рахунку, отриманого від Орендодавця та акту приймання - передачі послуг оренди не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.7 Договору до орендної плати не включається плата за наступні послуги: забезпечення електроенергією, теплом, водопостачанням та водовідведенням, утримання будинку і прибудинкової території. Дані затрати компенсуються Орендарем Орендодавцю пропорційно займаній площі згідно встановлених тарифів та такі послуги, що підтверджується оплаченими Орендодавцем рахунками, протягом 5-ти робочих днів після отримання від Орендодавця рахунку.
Згідно п.10.1 Договору договір укладено починаючи з 01.01.2013 по 01.12.2015 р. включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору, не сплачував орендну плату, не оплачував комунальні послуги, а саме послуги за користування електроенергією, в зв"язку з чим станом на 14.08.2015 року має заборгованість з орендної плати в розмірі 46 497,22 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 5 673,98 грн., 836,48 грн. заборгованість з оплати комунальних послуг, а саме послуг за користування електроенергією, а також 3% річних в сумі 291,46 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
На виконання умов договору оренди від 01.01.2013 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 304,9 м.кв., розміщене з адресою: 28000, м. Олександрія, просп. Леніна, буд. 66 на 3-му поверсі будівлі (а.с.15). Як вбачається з акту приймання-передачі об'єкт оренди був переданий орендареві у задовільному, претензій у сторін до його стану не має.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з п. 3.5 Договору орендна плата перераховується Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця на підставі рахунку, отриманого від Орендодавця та акту приймання - передачі послуг оренди не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим.
На виконання вимог пункту 3.5 договору позивачем направлено на адресу відповідача рахунки - фактури на оплату, а саме: № 01/02/2015-3 від 24.02.2015 р., № 03/2015-3 від 04.03.2015 р., № 04/15-2 від 03.04.2015 р., № 05/15-2 від 14.05.2015 р., № 06/15-2 від 15.06.2015 р., № 07/15-2 від 06.07.2015 р.
Загалом позивачем за період лютий - липень 2015 року виставлені (направлені) відповідачу рахунки на загальну суму 52 595,22 грн. (а.с. 16-31).
Зазначені вище рахунки отримані відповідачем, що підтверджується наявністю підпису та прізвища особи на відповідних рахунках.
Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті орендних платежів, передбачених договором за лютий - липень 2015 року у сумі 46 497,22 грн. та заборгованість з оплати комунальних послуг, а саме послуг за користування електроенергією за липень в розмірі 836,48 грн. В судовому засіданні 06.10.2015 р. представник відповідача не заперечив наявність заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 836,48 грн.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином по розрахунках позивача заборгованість по орендній платі та комунальних послугах за весь період становить 47 333,70 грн. (46 497,22 грн. + 836,48 грн.).
Отже, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 46 497,22 грн. та заборгованість з комунальних та експлуатаційних послуг по електроенергії в сумі 836,48 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
На підставі наведеної норми за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 14.08.2015 року за договорами оренди позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 291,46 грн., розрахунок 3% річних міститься в матеріалах справи (а.с. 10).
На підставі п. 9.3 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 673,98 грн.
Господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені в силу наступного.
Відповідно до пункту 9.3 Договору у випадку прострочення оплати платежів за даним Договором, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення за кожен день прострочення платежу.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з орендної плати, зокрема:
- за рахунком - фактурою № 01/02/2015-3 від 24.02.2015 р. за лютий 2015 р розмірі 6 280, 94 грн.,
- за рахунком - фактурою № 03/2015-3 від 04.03.2015 р. за березень 2015 р. в розмірі 6 475,65 грн.,
- за рахунком - фактурою № 04/15-2 від 03.04.2015 р., за квітень 2015 р. в розмірі 6 818,86 грн.,
- за рахунком - фактурою № 05/15-2 від 14.05.2015 р., за травень 2015 р. в розмірі 7 555,30 грн.,
- за рахунком - фактурою № 06/15-2 від 15.06.2015 р., за червень 2015 р .в розмірі 8 613,04 грн. ,
- за рахунком - фактурою № 07/15-2 від 06.07.2015 р. за липень 2015 р. в розмірі 8 802,53 грн.
Вищевказані обставини підтверджуються актами прийому - передачі надання послуг за період з лютого по липень 2015 року.
Після здійснення перевірки розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 269,90 грн. 3% річних та 5 252,82 грн. пені, оскільки за умовами пункту 3.5 Договору зобов"язання відповідача щодо сплати орендної плати виникло саме в розмірі орендної плати, визначеної в рахунку.
Зобов"язання по рахунку №01 від 11.08.2015 р. в розмірі 1 950,90 грн. згідно пункту 3.3 договору, що пов"язано з перерахунком позивачем орендної плати за лютий-липень 2015 р. виникло у відповідача після виставлення рахунку, а тому нарахування пені та 3% річних на дану суму з урахуванням дати подачі позову та періоду за який нараховані штрафні санкції є безпідставним.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.
У п. 3.17.4 постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, та лише у виняткових випадках.
За таких обставин, суд не вважає даний випадок винятковим, оскільки відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов'язань перед позивачем є кошти споживачів послуг водопостачання та водовідведення, які повинні перераховуватися на рахунки підприємства, незадовільний майновий стан відповідача, проте документального підтвердження майнового становища відповідача до суду не надано.
Крім того, суд зазначає, що несплата споживачами послуг водопостачання не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.
За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
Крім того, відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Однак, зважаючи на те, що обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро - Кіровоград" не надано суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які би зумовили необхідність відстрочення виконання рішення у справі, про що просить відповідач, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача щодо відстрочення виконання рішення в даній справі.
Суд також враховує, що позивач здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків та згідно статті 52 Закону, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м. Кіровоград, вул. 50 - років Жовтня, 19 а, ідентифікаційний код 03346822) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) заборгованість в сумі 52 856,42 грн., з якої: 46 497,22 грн. заборгованість з орендної плати, 836,48 грн. заборгованість щодо відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг, 269,90 грн. 3% річних та 5 252,82 грн. пені, а також судовий збір в сумі 1 827,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 23.10.2015 р.
Суддя С. Б. Колодій