22.10.2015 р. Справа№ 914/3632/15
Суддя господарського суду Львівської області В.М. Пазичев, розглянувши матеріали позовної заяви, в приміщенні господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, каб. № 618)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ОСОБА_1» (м. Ковель, Волинська обл.)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (м. Львів)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС-РІЧІ» (м. Київ)
про: визнання договору недійсним
визнав, що позовну заяву слід повернути без розгляду.
Виносячи дану ухвалу суд виходив з наступного:
21.10.2015 року за вх. № 3746 в канцелярії Господарського суду Львівської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ОСОБА_1» до до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС-РІЧІ» про визнання договору недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 28 ГПК України, керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Відповідно до п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана.
Згідно ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не встановлено.
Розглянувши позовну заяву, суд встановив, що, як зазначено в позовній заяві, позовна заява підписана ліквідатором, однак ні у позовній заяві, ні у додатках до неї не надано належних та допустимих доказів того, що підприємство перебуває на стадії ліквідаційної процедури, доказів створення ліквідаційної комісії та призначення ліквідатора, який би був уповноважений на підписання даної позовної заяви, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, на підставі ст. 63 ГПК України.
Таким чином, позивачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо правил оформлення позовної заяви, а саме ст. 54 ГПК України.
Також, відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України № 3382-VI від 19.05.2011 року), позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Згідно п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису (ф. 107) заповнюється відправником у двох примірниках з зазначенням усіх реквізитів адресата. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
При огляді позовних матеріалів було встановлено, що позивачем не додано до позовних матеріалів розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Таким чином, факт відсутності розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку свідчить про ухилення позивача від дотримання вимог чинного процесуального законодавства щодо належного оформлення позовних матеріалів.
Крім того, форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації “Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Всупереч вказаним вимогам чинного законодавства України, позивачем не було належним чином засвідчено копії доказів, які було долучено до матеріалів справи.
Отже, керуючись ст. 63 ГПК України, суддя, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, зобов'язаний повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
Виходячи з вищевикладеного, суд повертає позовну заяву позивачу без розгляду, керуючись ст. 54, 56, 63, 86 ГПК України, суд, -
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ ОСОБА_1» до до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРС-РІЧІ» про визнання договору недійсним - повернути без розгляду.
ДОДАТОК: на 13-ох арк.
Суддя Пазичев В.М.
Згідно ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.