Кузнецовський міський суд Рівненської області
м. Кузнецовськ, м-н. Будівельників, 3, 34400, (03636) 2-17-47
06 грудня 2010 року м. Кузнецовськ
Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області розглянувши у в скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та управління Державного казначейства України у м.Кузнецовську про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення,-
До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради (далі - УПСЗН) та управління Державного казначейства України у м.Кузнецовську (далі - УДК) з вимогами визнати дії відповідачів в неправильному нарахуванні та виплаті їй щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки - протиправними; стягнути з УПСЗН на її користь 7130,00 грн. у вигляді боргу з виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки; зобов'язати УДК виплатити їй борг в сумі 7130,00 грн. з єдиного рахунку Держбюджету України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що є інвалідом ІІ групи інвалідності, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а також особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. У січні 2009 року отримала вказану допомогу у розмірі 120 грн., такий самий розхмір допомоги отримала у січні 2010 року, за відповідні роки. Разом з тим, з 01.01.2009 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений у сумі 605,00 грн., а з 01.01.2010 року - 869,00 грн., таким чином вважає, що їй завдано шкоду у сумі 7130,00 грн., у вигляді невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки.
На позов надійшли заперечення від УПСЗН, у яких вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ст.48 Закону України № 796-ХІІ передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачене також і ст.ст.62, 67 цього Закону. Такий порядок та розмір виплат було визначено постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р. „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено розмір допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи 1 категорії - 120 грн. Саме в такому розмірі і було проведено виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу. У запереченнях зазначається, що розмір мінімальної заробітної плати неправомірно застосовувати як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат. Фінансування витрат на виплату щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, яким не передбачено видатки на виплату такої допомоги у розмірах, встановлених ст.48 Закону України №796-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання, і управління праці та соціального захисту населення ними і керувалось, а тому позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Також просить відмовити у позові у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивач допомогу отримала у січні 2010 року.
Від УДК надійшли заперечення на позов, у яких вказує на те, що воно є неналежним відповідачем у цій справі. Обґрунтовує тим, що УПСН є розпорядником бюджетних коштів та знаходиться на казначейському обслуговуванню в управлінні Державного казначейства у м.Кузнецовську ГУДКУ у Рівненській області. Органи Державного казначейства не проводять нарахування та виплату щорічної допомоги, передбаченої ст.48 Закону України №796-ХІІ, а лише на підставі платіжних доручень за дорученням розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.
Ухвалою Кузнецовського міського суду від 10.11.10 позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання неправомірними дій відповідачів щодо не нарахування та не виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та стягнення боргу по виплаті цієї допомоги залишено без розгляду, тому суд досліджує докази щодо задоволення інших вимог позивача.
Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до копії посвідчення серії А №094719 від 09.04.99 ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
З 26.04.2005 року ОСОБА_1 встановлена довічно ІІ група інвалідності, пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією довідки МСЕ серії РВН №078523.
Копією довідки УПСН № 2315 від 29.10.10 про отримання допомоги підтверджено, що позивач у січні 2010 року отримала щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 120,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року), щорічна допомога інвалідам І-ІІ групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати такої допомоги (частина 7 статті 48 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від № 562 від 12.07.05 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри компенсаційних виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розмір такої допомоги як величину, кратну по відношенню до розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачена інша редакція статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. №10-рп/2008. Згідно з п.6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Отже, з 22.05.08 року норми ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діють у редакції, чинній у період до внесення змін підпунктом 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , що визнані неконституційними.
Відповідно до ст.8 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що позивачці було належним чином визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р., оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, і її норми щодо регулювання розмірів щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечать вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.
Розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік встановлено у ст.53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік ”, відповідно до якого з 1 січня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у сумі 869,00 гривень.
Із змісту цих норм не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому доводи відповідача про неможливість його застосування до спірних правовідносин є безпідставними.
Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Статтею 21 Бюджетного Кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Статтею 51 цього Кодексу передбачено, що відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом, несуть розпорядники бюджетних коштів.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до управління Державного казначейства України в м.Кузнецовську про зобов'язання виплатити позивачці щорічну допомогу на оздоровлення.
Таким чином, суд вважає, що дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради щодо нарахування і виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 120,00 грн., є протиправними, і йому слід було нараховувати таку допомогу у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Вирішуючи питання про розмір недоплаченої позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, що підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, суд виходив з наступного.
Допомога на оздоровлення, встановлена ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, носить періодичний характер та виплачується один раз на рік.
Пунктом 5 Порядку виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 1 від 04.01.2000 р., встановлено, що термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.
Так як відповідно до ст.48 Закону розмір мінімальної заробітної плати для визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати, а виплату такої допомоги позивачу за 2010 рік було проведено у січні 2010 року, суд прийшов до висновку, що при розрахунку суми недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2010 рік застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати у сумі 869,00 грн.
Отже, розмір допомоги на оздоровлення за 2010 рік, для нарахування та виплати якої позивачу суд вбачає правові підстави, складає: 5 х 869,00 - 120,00 = 4225,00 грн.
Клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем шестимісячного строку звернення до суду, суд визнає безпідставним, у зв'язку з тим, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується протягом календарного року, а тому приходить до висновку, що строк звернення закінчується 30.06 2011 року.
Враховуючи викладене, на підставі ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи та особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену за 2010 рік допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи у розмірі 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.Зейкан