ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 вересня 2011 року № 2а-12646/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
проскасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952308/0 від 02.06.2011, прийняте ДПІ у Солом'янському районі міста Києва.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.09.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04.10.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.05.2011 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було складено Акт № 4802/23-08/36581790 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 7884032 грн.
02.06.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001952308/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9855040 грн., в тому числі штрафні санкції -1971008 грн.
Як встановлено судом, позивачем з ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент»та ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»протягом 2009-2010 років було укладено договори поставки, на виконання яких ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент» та ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»поставили ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»комп'ютерні комплектуючі на загальну суму 29420160 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 7884032 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними. З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що позивач зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.
Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 7884032 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів у зв'язку з відхиленням згідно з базою даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за 2009 та 2010 роки між податковим кредитом ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»та податковими зобов'язаннями ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент»та ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс», що виникло внаслідок не декларування контрагентами позивача відповідних податкових зобов'язань на загальну суму 7884032 грн. Крім того, за висновком відповідача, господарські операції між ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»та ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»піддаються сумніву з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
При цьому, положення Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять в залежність виникнення права у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, як і застережень щодо обов'язку коригування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків в разі неможливості проведення податковим органом перевірки його контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.
Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент»та ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»були зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.
Крім цього, згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.
Судом встановлено, що зобов'язання за Договорами між ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»та ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується також наявними в матеріалах справи первинним документами, які були складені під час подальшої реалізації третім особам комп'ютерних комплектуючих, придбаних позивачем у ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент»та ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс».
В той же час, твердження відповідача про не декларування ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд» не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується відповідними податковими деклараціями з ПДВ з доказами надсилання їх до податкового органу, копії яких залучені до матеріалів справи.
Крім того, порядок дій органів державної податкової служби при визнанні нікчемності правочинів регламентується та роз'яснювався наказами Державної податкової адміністрації України №106 від 22.02.2008 "Про організацію роботи юридичних підрозділів в органах державної податкової служби" та № 266 від 18.04.2008 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", Методичними рекомендаціями (орієнтовним алгоритмом дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведеними до регіональних ДПА листом № 2012/7/10-1017/256 від 03.02.2009.
Метою застосування вищезазначених Методичних рекомендацій є формування належної доказової бази у справах про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними правочинами, як засіб протидії застосуванню схем ухилення від оподаткування недобросовісними платниками, а також необхідність дослідження документообігу (аналіз усіх документів, де відображаються господарські операції), форм здійснення розрахунків, товарного потоку (дослідження фактичного руху товарів від товаровиробника по ланцюгу постачання до кінцевого споживача) для виявлення ознак нікчемності правочину.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010.
Водночас, Акт перевірки не містить посилання на конкретні первинні документи позивача, натомість висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»в порушення вищевказаних норм ґрунтуються на припущеннях та фактично зроблені на підставі розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі вказаних контрагентів позивача.
Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»та ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»та ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Сіріус Маркет», ТОВ «Торговий дім «Елемент», ТОВ «Фемілі Трейдінг Центр Юкрейн - Норс»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про завищення ТОВ «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 7884032 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення -безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001952308/0 від 02.06.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторський дім «Мегатрейд»(03056, м. Київ, вул. Польова, 24-Д) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяОСОБА_1