номер провадження справи 6/130/15
м. Запоріжжя
21.10.2015 Справа № 908/5030/15
За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (вул. Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038)
До Приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (вул. Перемоги, буд. 97-А, м. Запоріжжя, 69005; адреса для листування: вул. Жуковського, буд. 55, м. Запоріжжя, 69063)
Про стягнення 32 890 грн. 73 коп.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_1 - дов. № 147/17 від 24.06.2015р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” м. Київ до Приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія АСКА” м. Запоріжжя, про стягнення 32 890 грн. 73 коп., суд -
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою страхового відшкодування, у розмірі 32 890 грн. 73 коп.
Позивач надав суду заяву вих. № 11/12759 від 23.09.2015 року, в якій вказав, зокрема, наступне: розрахунок суми позову має наступний вигляд: 33 400 грн. 73 коп. (сума фактично виплаченого страхового відшкодування позивачем страхувальнику по Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів) - 510 (франшиза по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) = 32 890 грн. 73 коп. Крім того, позивач повідомляє суд про те, що у калькуляцію, на підставі якої було здійснено виплату страхового відшкодування, не включена сума ПДВ. Сума, визначена калькуляцією ПССКА-4416 від 29.01.2015 року, є вартістю відновлювального ремонту. Позивач зазначає, що у нього відсутня інформація з приводу здійснення ремонту вказаного транспортного засобу. Що ж стосується зобов'язання суду з приводу надання звіту, то надати його не представляється можливим, оскільки виплата страхового відшкодування проводилась позивачем на підставі вищезазначеної калькуляції з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів та Закону України “Про страхування”, а не Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, тому, відповідно автотоварознавче дослідження позивачем не замовлялось. Крім того, позивач не має можливості надати суду копію полісу, оскільки такий в останнього відсутній. Однак, звертає увагу суду на той факт, що в матеріалах справи міститься витяг з МТСБУ, в якому міститься інформація по вказаному полісу. Крім того, позивач надав суду копію договору добровільного страхування наземних транспортних засобів та довідку про заборгованість. Стосовно строків звернення до відповідача з позовом зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 02.07.2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Така ж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28.08.2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 04.11.2014 року). Оскільки відповідач систематично не виконував свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, позивач вважав за необхідне звернутись за захистом свого права відразу з позовною заявою до суду, без звернення до відповідача з претензією. Позивач просить суд розгляд справи провести за відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Також, позивач надав суду заяву вих. № 11/12884 від 07.10.2015 року, в якій вказав наступне: відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 02.07.2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Така ж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28.08.2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 04.11.2014 року. Оскільки відповідач систематично не виконує свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, позивач вважав за необхідне звернутись за захистом свого права відразу з позовною заявою до суду, без звернення до відповідача з претензією. Тому позивач вважає, що строк звернення з позовною заявою відповідно до вищевикладеного настав, оскільки його не може бути обмежено законом, в даному випадку Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Що ж стосується надання доказів звернення до ДАІ за отриманням всіх копій документів по ДТП, то позивач не має можливості їх надати, оскільки за такими не звертався, так як в цьому не виникало необхідного. Крім того, їх отримання не є обов'язковим ні при врегулювання випадку по Договору добровільного страхування, ні згідно вищезазначеного Закону. Що ж стосується надання документів (матеріалів) листування з відповідачем, то надати такі не представляється можливим, оскільки позивач не здійснював листування з відповідачем з приводу спірної суми, а відразу звернувся до суду з позовом. З приводу інших документів, які вимагались судом ухвалою від 16.09.2015 року, позивачем було надано пояснення та відповідні документи. Просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Заяви позивача залучені до матеріалів справи, оскільки подані у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву вих. № 308-17/3 від 23.09.2015 року, в якому вказав наступне: дійсно, 04.01.2015 року громадянин ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ-21213, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі Харків - Липці в районі 20 км 500 м не вибрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожньої обстановки виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався у попутному напрямку, тим самим заподіяв матеріальну шкоду та автомобілі отримали механічні пошкодження. Винуватцем ДТП було визнано ОСОБА_2 (постанова Харківського районного суду Харківської області від 15.01.2015 р.), цивільно-правову відповідальність якого було застраховано у відповідача за полісом АС 9447245. Проте, про вищезазначене ДПТ відповідачу стало відомо лише тоді, коли надійшла позовна заява від позивача. Підпунктом 33.1.4 пунктом 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка. Згідно пункту 33-1.1 статті 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП. Абзацом 2 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Проте, не зважаючи на вищевикладене, жодна зі сторін не повідомила відповідача про настання страхової події. Підпунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Враховуючи, що відповідачу стало відомо про ДТП лише 14.08.2015 р. з позовної заяви позивача, тобто ,час виплати страхового відшкодування не настав, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягають. Додатково відповідач повідомляє, що надати суду копії документів або оригінали для огляду у судовому засіданні, зокрема договір, страховий акт та ін., не представляється можливим у зв'язку з тим, що усі матеріали по даному страховому випадку знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції у м. Донецьку (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100 - юридична адреса ПрАТ «УАСК АСКА» до 03.08.2015 р.) та відсутня будь-яка можливість їх отримання. На підставі викладеного, відповідач просить суд розглянути справу за відсутністю представника відповідача. У випадку визнання явки представника відповідача у судове засідання по даній справі обов'язковою, повідомити про це представника відповідача. Також, відповідач просить розглянути справу зі стягнення основного боргу врахуванням відзиву відповідача, та відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення судового збору, повідомити представника відповідача про результат розгляду даної справи та прийняте по ній рішення за фактичною адресою ПрАТ «УАСК АСКА» (Колекторське управління): вул. Жуковського, 55, м. Запоріжжя, 69063 та додатково - на електронну адресу.
Розгляд справи відкладався.
21.10. 2015 року розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Ухвали суду від 16.09.2015 року про порушення провадження у справі та від 28.09.2015 року про відкладення розгляду справи направлялась судом позивачу на адресу, зазначену в позовній заяві, що підтверджується вихідними реєстраційними номерами, які зазначені на зворотній стороні ухвал.
Клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю його представника суд приймає та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
14.11.2014 року між позивачем (страховиком за договором) та ОСОБА_4 (страхувальником за договором) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2111-14-00216.
В п. 3 договору визначено, що вигодонабувачем за договором є Публічне акціонерне товариство „Універсал банк”.
Згідно з п. 4 договору, транспортним засобом, щодо якого укладається договір, є автомобіль Chevrolet Cruze, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3, вартість якого на день укладання договору була визначена в розмірі 146 430 грн.
В п. 7 договору сторони погодили строк дії договору, а саме: з 00.00 год. 15.11.2014 року по 24.00 год. 14.11.2020 року.
Відповідно до умов п. 1.1 договору, предметом договору є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням - страхування наземного транспортного засобу.
Згідно з положеннями п. 10.1 частини 1 договору, страховими випадками за умовами даного договору є викрадення, дорожньо - транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, вибух, падіння предметів, напад тварин.
За умовами п. 9.4.3 договору, позивач (страховик) зобов'язаний вжити заходів щодо оформлення всіх документів протягом 2 (двох) робочих днів , як тільки стане відомо про настання страхового випадку, для своєчасної виплати страхового відшкодування на умовах цього договору.
В п. 10.17 частини 1 договору та п. 13.5 передбачено, що рішення про виплату страхового відшкодування приймається протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання страховиком (позивачем) всіх необхідних документів, згідно з розділом ІІ частини 2 договору.
Відповідно до положень з п. 9.4.5 договору на страховика (позивача у справі) покладено обов'язок виплатити, у разі настання страхового випадку, страхове відшкодування, згідно з умовами договору.
Згідно з п. 10.17 частини 1 та п. 13.7 договору, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 14 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
04.01.2015 року о 08 годині 05 хвилин на 20 км. автодороги Харків - Липці сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів Chevrolet Cruze, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля „ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду вих. № 3 від 08.01.2015 року, виданої ВДАІ Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 12.1 Правил дорожнього руху (порушення правил маневрування).
ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою від 05.01.2015 року про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, яка була отримана позивачем 05.01.2015 року, про що вказано на першій сторінці заяви.
Застрахованому позивачем автомобілю автомобілів Chevrolet Cruze, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_3, було завдано технічних пошкоджень.
06.07.2015 року позивачем був складений страховий акт № ПССК-4416 та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування на користь вигодонабувача та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 33 400 грн. 73 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України. збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За умовами ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Платіжним дорученням № 13017 від 07.07.2015 року позивач перерахував на користь вигодонабувача суму страхового відшкодування в розмірі 33 400 грн. 73 коп.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Винною особою у ДТП, що відбулась 04.01.2015 року, являється ОСОБА_2, вина якого у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Харківського районного суду Харківської області від 15.01.2015 року у справі № 635/213/15-п.
Зазначена постанова набрала законної сили 26.01.2015 року, про що вказано районним судом на другій сторінці самої постанови.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування за договором страхування до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке власник автомобіля - ОСОБА_4, має до особи, відповідальної за завдані збитки - до ОСОБА_2
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, об'єктом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно - правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Цивільно - правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, застрахована у Приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9447245.
Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів, обладнання.
Як вже зазначалось вище, вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП 04.01.2015 року під час керування автомобілем „ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, підтверджується постановою Харківського районного суду Харківської області від 15.01.2015 року. яка набрала законної сили 26.01.2015 року.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір страхування першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь - якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із статтею 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Оскільки відповідач застрахував цивільно - правову відповідальність при експлуатації автомобіля „ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, то він (відповідач), зобов'язаний відповідати за завдані збитки третім особам.
Таким чином, відповідальною особою за завдані збитки при експлуатації автомобіля „ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство „Українська акціонерна страхова компанія АСКА” - відповідач у справі.
Вказана правова позиція також підтверджується рішеннями Верховного суду України від 21.03.2007 року та від 25.11.2008 року.
Як зазначалось раніше, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Після виплати страхового відшкодування за договором страхування до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за збитки, завдані при експлуатації автомобіля „ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1.
Автомобіль „ВАЗ” 21213, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, був застрахований відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9447245.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації з єдиної центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України за вих. № 7/2-28/26718 від 23.09.2015 року, про поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9447245, ліміт відповідальності за шкоду майну складає 50 000 грн.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов'язків ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Цим же полісом визначена сума шкоди, завданої майну, у розмірі 50 000 грн., сума франшизи - 510 (п'ятсот десять) грн.
Як зазначалось вище, приписами ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Оскільки, згідно наявної в матеріалах справи інформації з єдиної центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України за вих. № 7/2-28/26718 від 23.09.2015 року про поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9447245, франшиза за даним полісом визначена в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень, то розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті, становить суму 32 890 грн. 73 коп. (33 400 грн. 73 коп. - 510 грн.).
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суду не було надано доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування в сумі 32 890 грн. 73 коп.
Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 32 890 грн. 73 коп. є правомірними та обґрунтованими.
Заперечення відповідача судом не приймаються по вказаним вище підставам, а також в зв'язку з наступним :
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 02.07.2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судіє на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства. юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Така ж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28.08.2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 04.11.2014 року.
Оскільки відповідач не виконує свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, позивач правомірно звернувся за захистом свого права відразу з позовною заявою до суду, без звернення до відповідача з претензією.
Позивач не є потерпілою особою у розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 1.3.), а тому норми статті 36.2. не поширюється на правовідносини, що виникли між страховиком-позивачем у розумінні Закону України "Про страхування" (далі - Закон про страхування) та страховиком-відповідачем у розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон про обов'язкове страхування). Потерпіла особа (у розумінні Закону про обов'язкове страхування) вже отримала страхове відшкодування (у розумінні Закону про страхування), а тому вимоги позивача ґрунтуються виключно на нормах ст. 27 Закону України "Про страхування" (аналогічні норми містить ст. 993 ЦК України), згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вищий господарський суд в п. 1 Оглядового листа №01-06/15/2014 від 14.01.2014р. вказав, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
Така ж позиція викладена в поставі Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/9494/14.
Право на отримання позивачем такого відшкодування підтверджується судовою практикою, а саме, Постановами Вищого господарського суду України від 07.08.2012 року у справі № 1/5005/9302/2011, та від 19.11.2013 року у справі № 910/9141/13, постановою ВСУ від 25 лютого 2015 року № 3-9гс15.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 (перше) січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подаються до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” № 80-VІІІ від 28.12.2014 р. на 2015 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена в сумі 1 218,00 грн.
Відповідно до п. 1 п. п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір” (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, мінімальний розмір судового збору за позовами майнового характеру становить суму 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн., а максимальна - 182 700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) грн.
Враховуючи суму заявлених позивачем в позовній заяві вимог (32 890 грн. 73 коп.), сума судового збору за даним позовом становить 1 218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.
З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 218 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення судового збору, а тому судовий збір позивачу не повертається.
Але, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із відповідним клопотанням про повернення суми зайво сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (вул. Перемоги, буд. 97-А. м. Запоріжжя, 69005; адреса для листування: вул. Жуковського, буд. 55, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Українська страхова група” (вул. Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 32 890 грн. 73 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 грн. Видати наказ.
Повне рішення складено : 21.10.2015р.
Суддя Л.С. Місюра