ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2015Справа №910/21177/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
До Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс»
Про стягнення 19 026,54 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Рудюк В.М. представник за довіреністю № ГО-14/248 від 19.12.14.
Від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - відповідач) про стягнення 19 026,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15. порушено провадження у справі № 910/21177/15 та призначено її до розгляду на 10.09.15.
В судовому засіданні 10.09.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 01.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.10.15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.15. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі № 910/21177/15 на п'ятнадцять днів.
В судовому засіданні 20.10.15. позивачем подано заяву, в якій останній вказав правову природу пред'явлених до стягнення 19 026,54 грн.
Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням зазначеної заяви.
В судовому засіданні 20.10.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 20.10.15. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21177/15.
В судовому засіданні 20.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.10.14. між позивачем (Страховиком) та ПрАТ «СК «ТАС» (Страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № ПК/21 «Правильне каско» (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист, автомобіль марки Toyota, д.р.н. АА0761ОС.
19.03.15. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що в м. Києві у дворі будинку по вул. Ш.Руставелі,16, автомобіль марки Toyota, д.р.н. АА0761ОС отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ та довідкою № 59976499 про ДТП.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Mitsubishi, д.р.н. АА0494КН Дідухом Андрієм Михайловичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.04.15. в адміністративній справі № 757/11217/15-п.
Відповідно до рахунку № ВДиС-0006030 від 20.03.15. та акту виконаних робіт № ВДИСА-005892 від 15.04.15., вартість ремонту автомобіля марки Toyota, д.р.н. АА0761ОС склала 41 085,18 грн.
На підставі страхового акту № 5993Р/01/2015 від 27.03.15. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 41 085,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45783 від 01.04.15.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3748696 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi, д.р.н. АА0494КН, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача. Строк дії з 26.10.14. по 25.10.15., ліміт по майну 50 000,00 грн.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Дідуха А.М., який керував автомобілем марки Mitsubishi, д.р.н. АА0494КН, встановлена у судовому порядку.
У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Положеннями ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції станом на момент скоєння ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АІ/3748696 становить 510,00 грн.
Заявою № Г.04.0.1/66 від 20.04.15. позивач звернувся до відповідача щодо виплати страхового відшкодування на суму 41 085,18 грн.
06.08.15. відповідачем позивачу було сплачено 21 548,64 грн.
Відповідно до матеріалів справи та за відсутності заперечень відповідача судом встановлено, що решту суми за вирахуванням франшизи (41 085,18 - 21 548,64 - 510,00 = 19 026,54) відповідачем позивачу сплачено не було.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизі пошкодженого майна.
Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку № ВДиС-0006030 від 20.03.15. та акту виконаних робіт № ВДИСА-005892 від 15.04.15.
Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 21.01.14. у справі № 910/11450/13, від 23.08.11. у справі № 42/92, від 15.01.13. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.13. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.13. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.13. у справі № 910/3655/13.
Крім того, жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 026,54 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, б. 65; ідентифікаційний код 30115243) 19 026 (дев'ятнадцять тисяч двадцять шість) грн. 54 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.10.15.
Суддя Т.М. Ващенко