13 жовтня 2015 рокусправа № 808/3220/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2015 №0057081715 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 255180 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 127590 грн. та №0058081715 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1362176 грн. за листопад 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності поставки товарів контрагентами ТОВ «ДК «Торг-Сервіс», ТОВ «Вінор Комплект», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Вантер Плюс», враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням Приморська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник податкового органу не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ДК «Торг-Сервіс» за вересень 2014 року, ТОВ «Вінор Комплект» за жовтень 2014 року, ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Вантер Плюс» за листопад 2014 року.
За результатами перевірки 23.03.2015 був складений Акт перевірки № 56/08-17-15/31433316 яким встановлено порушення позивачем вимог:
1. п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 255180,00 грн. у вересні 2014 року.
2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у листопаді 2014 року на суму 1362176,00 грн.
Висновків про допущенні порушення позивачем норм податкового законодавства податковий орган виходив з аналізу Акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 14.01.2015 №57/04-66-22-03/37275164 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Вінор Комплект»; податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 18.12.2014 №31/11-23-22-02/36787445 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ДК «Торг-Сервіс» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за вересень 2014 року; податкової інформації ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.05.2015 №2382/7/04-65-22-04 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вантер Плюс» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за листопад 2014 року; податкової інформації ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.02.2015 №2488/7/04-64-22-04 за жовтень, листопад 2014 року.
Відповідно зазначених актів перевірок, баз даних ДПІ, податкової звітності та наданої інформації встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. Проведеними перевірками встановлено відсутність поставок товару між контрагентами та ТОВ «ДК «Торг-Сервіс», ТОВ «Вінор Комплект», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Вантер Плюс». У зазначених підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, здійснені операції не є господарською діяльністю ТОВ «ДК «Торг-Сервіс», ТОВ «Вінор Комплект», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Вантер Плюс».
На підставі Акту перевірки 30.03.2015 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0057081715, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 382770,00 грн. з яких 255180,00 грн. за основним платежем, 127590,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0058081715, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1362176,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення рішення були залишені без змін.
Так у перевіряємий період 01.09.2014 між позивачем та ТОВ «ДК «Торг-Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу №01-091, за яким ТОВ "ДК «Торг-Сервіс» зобов'язався передати у власність позивача товар (алюмінієвий сплав), згідно накладних, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.
15.08.2014 між позивачем та ТОВ «Вінор Комплект» було укладено договір купівлі-продажу №1508, за яким ТОВ «Вінор Комплект» зобов'язався передати у власність позивача товар (дизпаливо, алюмінієвий сплав, лігатура), згідно накладних, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.
05.11.2014 між позивачем та ТОВ «Вантер Плюс» було укладено договір купівлі-продажу №0511/1, за яким ТОВ «Вантер Плюс» зобов'язався передати у власність позивача товар (алюмінієвий сплав), згідно специфікацій, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.
28.10.2014 між позивачем та ТОВ «СКД Центр» було укладено договір купівлі-продажу №84, за яким ТОВ «СКД Центр» зобов'язався передати у власність позивача товар (алюмінієвий сплав, лігатура), згідно специфікацій, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.
На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем надані податкові та видаткові накладні, відповідні розрахункові документи, перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.
Транспортування товару здійснювалось орендованим автотранспортом.
Так між позивачем та ТОВ «Литейщик» було укладено договір від 01.07.2006 №А-04/07, відповідно до якого ТОВ «Литейщик» передав позивачу у тимчасове користування автомобіль МАЗ 53366-021 з причепом МАЗ-383781-012, що належать на праві власності ТОВ «Литейщик». Право власності ТОВ «Литейщик» на автомобіль МАЗ 53366-021 підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію ТЗ №04926НР.
Згідно додаткових угод до зазначеного договору, позивачу передавались у тимчасове користування причеп ЗАЗ 11022, вилочний автонавантажувач та автобус ЛАЗ 5207, що належать на праві власності ТОВ «Литейщик».
Перевезення товару здійснювалось водієм ОСОБА_1, що працював водієм у позивача, на ім'я водія ОСОБА_1 довіреності, що підтверджується відповідними записами, наявними в журналі видачі довіреностей.
Позивачем здійснювався контроль якості товару, що придбавався у контрагентів-постачальників, про що здійснювався запис у журналі вхідного контролю позивача. Після встановлення якісних показників товару та хімічного складу, у разі їх відповідності, позивачем товар передавався для виробництва продукції.
Придбаний у контрагентів-постачальників товар в подальшому використовувався для виробництва виробів, за договорами укладеними з ТОВ «Камоцци-пневматик-Симферопіль» та Фірмою Festo AG & Co. KG.
На підтвердження факту здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Камоцци-пневматик-Симферопіль»та Фірмою Festo AG & Co. KG. щодо продажу вироблених виробів позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, рахунки та банківські виписки.
Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, по господарським операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «ДК «Торг-Сервіс», ТОВ «Вінор Комплект», ТОВ «СКД Центр», ТОВ «Вантер Плюс» товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.
Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.
Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.
Також слід зазначити, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж ті що склалися між позивачем та його контрагентом.
Крім того судом першої інстанції вірно відхилено доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар як обставину яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції.
Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності дій податкового органу щодо прийняття ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкового повідомлення-рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала складена 16 жовтня 2015 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський