Справа № 808/1331/15
24 вересня 2015 року 11год. 58хв. м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача: представники ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) -, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_6А.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя), в якому з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 154 том 2) просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.1014 № НОМЕР_1, податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № НОМЕР_2, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником податків своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.10.2014 № 19, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2014 № Ф-13.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем витрат, оскільки бензин та дизельне паливо, вартість якого включена до витрат, використані в господарській діяльності позивача. Позивач також правомірно включив до складу витрат суми ПДВ, оскільки такі суми сплачені до бюджету. Позивач здійснював міжнародні перевезення вантажів, а відтак до таких операції має застосовуватися нульова ставка ПДВ. Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просять задовольнити повністю.
Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що до перевірки не було надано документів щодо використання позивачем в своїй господарській діяльності бензину та дизельного палива. В наданих подорожніх листах не були заповнені необхідні реквізити. А відтак, податковий орган виключив зі складу витрат вартість бензину та дизельного палива за 2011-2013 роки. Позивач також неправомірно включав до складу витрат суми податку на додану вартість, оскільки таке суперечить пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, вживається в редакції, що діяла на дату виникнення правовідносин). Крім того, в міжнародних перевізних документах (CMR) зазначено, що перевізником є ОСОБА_7, а не позивач, а відтак, відсутні документи, що підтверджують здійснення позивачем міжнародних перевезень, а відтак, і відсутнє право позивача на оподаткування таких операцій за нульовою ставкою. Просять у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
В період з 12.08.2014 по 02.09.2014 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірки ФОП ОСОБА_6 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом перевірки від 09.09.2014 № 209/1701/НОМЕР_3 (а.с.34-71 том 1).
Перевіркою встановлено, що позивач в порушення вимог законодавства:
1.1. відніс до складу витрат суми податку на додану вартість, які сплачені до бюджету, в сумі: в 2011 році - 2990,00 грн., в 2012 році - 12741,00 грн., в 2013 році - 17688,00 грн.
1.2. відніс до складу витрат вартість придбаного дизельного палива та бензинку, яке не використано в підприємницькій діяльності, в сумі: в 2011 році - дизельне паливо на суму 225651,39 грн.; в 2012 році - бензин на суму 8636,00 грн., дизельне паливо на суму 652880,44 грн., в 2013 році - бензин на суму 16957,39 грн., дизельне паливо на суму 762999,02 грн. (а.с.46).
Вказані порушення призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 282528,35 грн. та заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 187065,51 грн;
2. перевіркою також встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 56251 грн. внаслідок порушення позивачем абз. а) пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України, а саме в ході перевірки не встановлено фактичного здійснення ФОП ОСОБА_6 міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а тому відсутні підстави для застосування нульової ставки ПДВ, і грошові кошти в сумі 281256 грн., що надійшли від замовників на р/р ОСОБА_6 повинні оподатковуватися за ставкою 20 %.
На підставі акта перевірки 09.09.2014 № 209/1701/НОМЕР_3 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20.10.2014 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 51151 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 12787,75 грн. (а.с.29 том 1), №0000521701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування за основним платежем на 282528,35 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 70632,09 грн. (а.с.30 том 1), рішення № 19 від 20.10.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (а.с.31 том 1), вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.09.2014 №Ф-13 (а.с.33 том 1).
Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій, вимогою про сплату боргу (недоїмки), звернувся до суду.
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд зазначає таке.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає таке.
Перевіркою відображених у рядку 2.2 декларацій з ПДВ "Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою: інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою" показників за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 у загальній сумі 281256,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до абз. а) пп. 195.1.3 п. 195.1 ст.195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
В Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затв. Наказом ДПС України від 06.07.2012 № 610, зазначено, що відповідно до статті 9 Закону № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути:
• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
• міжнародна автомобільна накладна (CMR);
• накладна СМГС (накладна УМВС);
• коносамент (Bill of Lading);
• накладна ЦІМ (СІМ);
• вантажна відомість (Cargo Manifest);
• інші документи, визначені законами України.
Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту.
Позивачем на підтвердження здійснення операцій з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом надано копії міжнародних автомобільних накладних (CMR), копії договорів з ФОП ОСОБА_7 про безоплатне користування автомобілями, копії актів здачі-прийняття робіт, податкові накладні (а.с.35-141 том 2).
З названих документів вбачається, що позивач ОСОБА_6 передав транспортні засоби в безоплатне користування ФОП ОСОБА_7 В графах 16 "Перевізник", 23 "Підпис та штамп перевізника" міжнародних автомобільних накладних (CMR) зазначено, що міжнародні перевезення здійснював ФОП ОСОБА_7, а не позивач.
А відтак, суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем абз. а) пп. 195.1.3 п .195.1 ст. 195 ПК України, а саме оподаткування за нульовою ставкою операцій з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, які фактично позивач не здійснював, а здійснював ФОП ОСОБА_7
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № НОМЕР_2 є правомірним, підстави для його скасування відсутні.
Щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи, суд зазначає таке. Донарахування грошових зобов'язань з податку на доходи зумовлено висновком податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу витрат сум ПДВ, які сплачені до бюджету, та неправомірне включення до складу витрат вартості бензину та дизельного палива, які не використані в господарській діяльності позивача.
Щодо включення до складу витрат сум ПДВ, суд зазначає таке.
Відповідно до п. "в" пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу витрат відносяться, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
Податок на додану вартість відноситься до податків, що визначені ст. 9 ПК України, тобто відповідно до п. "в" пп. 138.10.4 ст. 138 ПК України ПДВ може бути включений до складу витрат платника податку на прибуток, за умови виконання обмежень, визначених пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України.
Обмеження, визначені в пп.139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України, стосуються, зокрема, сум податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Тобто, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включаються до складу витрат.
У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.
Таким чином, ФОП ОСОБА_6, який працює на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником ПДВ, неправомірно включив до складу витрат суми ПДВ в 2011 році 2990,00 грн., в 2012 році 12741,00 грн., в 2013 році 17688,00 грн.
З детального розрахунку грошових зобов'язань (а.с.151-153 том 2) вбачається, що за вказане порушення призвело до донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік - 448,5 грн,, за 2012 рік - 1911,15 грн., за 2013 рік - 2653,2 грн.
А відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним платежем 5012,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1253,21 грн. є правомірним.
Щодо висновків відповідача про неправомірність включення позивачем до витрат вартості придбаного дизельного палива та бензину, суд зазначає таке.
Відповідно до пп. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідачем в ході перевірки відсторновано з витрат позивача суми витрат на придбання дизельного пального та бензину, які, як вважає податковий орган, не використані позивачем в господарській діяльності, оскільки в наданих до перевірки подорожніх листах не заповнено всі необхідні графи.
Представники позивача в ході судового розгляду справи пояснили, що придбане дизельне паливо використано позивачем для заправки автомобілів, якими здійснювалися перевезення вантажів, а придбаний бензин використано для заправки холодильних установок. На підтвердження використання дизельного палива та бензину в своїй господарській діяльності позивачем надано: копії наказів про встановлення норм витрат дизельного палива (а.с.134 - 136 том 1), копії актів списання дизпалива (а.с.137-172 том 1), норми витрат палива на холодильні установки (а.с.221-222 том 2), норми витрат палива на вантажні автомобілі (а.с.224-225 том 2), подорожні листи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, договори-заявки за 2011-2013 роки (а.с.226-255 том 2, том 3, том 4, том 5, том 6, том 7, том 8, том 9, том 10, а.с.1-232 том 11).
Щодо покликань відповідача на не заповнення усіх граф і подорожніх листах, суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні документа не можуть свідчити про відсутність здійснення операції, оскільки інші надані до матеріалів справи документи підтверджують використання придбаного бензину та дизельного палива в господарській діяльності позивача.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат суми витрат на придбання в 2011-2013 роках дизельного палива та бензину.
А відтак, податне повідомлення-рішення від 20.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 277515,5 грн. - основний платіж, та 69378,88 грн. - штрафні санкції, є протиправним, а тому його слід в цій частині скасувати.
У зв'язку з наведеними вище висновками відповідача про неправомірність формування позивачем витрат, позивачу було донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 187065,51 грн., виставлено вимогу № Ф-13 від 09.09.2014; рішенням № 19 від 20.10.2014 застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів єдиного внеску.
Зважаючи, що судом встановлено правомірність включення позивачем до витрат сум витрат на придбання дизельного палива та бензину, суд приходить до висновку про неправомірність донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимогу № Ф-13 від 09.09.2014 та рішення № 19 від 20.10.2014 слід визнати протиправними та скасувати.
За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 № НОМЕР_1 в частині збільшення грошових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб за основним платежем 277515,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69378,88 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 19 від 20.10.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13 від 09.09.2014.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 судові витрати в сумі 365,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М.Дуляницька