11 вересня 2015 року 14год.50хв. Справа № 808/7058/14 Провадження № ПРДО/808/5/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Дуляницької С.М., суддів Киселя Р.В., Шари І.В., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2
відповідачів: представник ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Східної митниці Міністерства доходів і зборів, Донецької митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України
про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України, Міністерства доходів у зборів України, Державної фіскальної служби України, Східної митниці Державної митної служби України, Східної митниці Міністерства доходів у зборів України, Донецької митниці Державної фіскальної служби України. З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.9-20 том 3), заяви про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди (а.с.67 том 3), позивач просить:
- визнати нечинними та скасувати наказ Державної митної служби України від 19.10.2011 № 2300-к та наказ Східної митниці Державної митної служби України від 27.10.2011 № 679-к;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту «Азов-порт»;
- стягнути з Донецької митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 616914,9 грн.;
- Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.
В судовому засіданні в порядку ст. 55 КАС України здійснено заміну первинних відповідачів Державної митної служби України та Східної митниці Державної митної служби України на їх правонаступників.
Позивач та його представник в судовому засіданні адміністративний позов підтримали. Пояснили, що оскаржуваними наказами позивача було звільнено з посади заступника начальника митного поста «Азов-порт» за порушення присяги у зв'язку з отриманням повідомлення прокуратури Донецької області від 18.10.2011 № 04/3/3-67-11-01429 про порушення 15.10.2011 відносно позивача кримінальної справи за ознаками злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. На момент прийняття наказу про припинення перебування на державній службі в митних органах України був відсутній обвинувальний вирок суду щодо позивача. На час звільнення позивач не мав дисциплінарних стягнень, не скоював будь-яких дисциплінарних порушень, не порушував присяги державного службовця. Вироком Приморського районного суду м.Маріуполя від 21.12.2013 у справі № 1-535/11 позивача було виправдано, визнано невинним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України у зв'язку з відсутністю події злочину. Виправдувальний вирок суду набрав законної сили 10.04.2014. Порушення кримінальної справи відносно позивача на час складення подання не може свідчити про порушення присяги позивачем, оскільки будь-яких дій, які підривають авторитет органів митної служби, позивач не вчиняв. Відповідачами не проводилося службове розслідування, від позивача не відібрано письмові пояснення. З наведених підстав позивач та його представник просять адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема пояснила, що наказом Держмитслужби України від 19.10.2011 № 2300-к, за порушення ОСОБА_4 державних службовців відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу», з 31.10.2011 було припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, заступника начальника митного поста «Азов-порт». Відповідно до п. 3 вказаного наказу Східною митницею видано наказ від 27.10.2011 № 679-к «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1В.». Підставою для видання наказів стало порушення позивачем вимог ст.ст. 5, 10, 17 ОСОБА_5 України «Про державну службу» та ОСОБА_4 державного службовця. Порушення позивачем присяги полягало в тому, що згідно інформації прокуратури Донецької області (наданої листом від 18.10.2011 № 04/3/3-67-11-01-429) 15.10.2011 у відношенні позивача порушено кримінальну справу за ознаками злочину у сфері службової діяльності, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. У зв'язку з такими фактами Східна митниця підготувала Подання про звільнення позивача з посади та направила таке подання на адресу Держмитслужби України листом від 18.10.2011 № 11-10/13128-еп. За результатами розгляду даного Подання Держмитслужба України наказом від 19.10.2011 № 2300-к припинила перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення ОСОБА_4 державних службовців відповідно п. 6 ч. 1 ст. 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу». Тобто, факт порушення кримінальної справи відносно позивача можна розцінювати як такий, що завдає шкоди авторитетові як Східної митниці, так і митної служби України взагалі та дискредитує позивача як посадову особу митної служби України та державного службовця. Припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу» є наслідком невідповідності особи займаній посаді за його морально-діловими якостями, що перешкоджає подальшому перебуванню на державній службі; при звільненні позивача відповідачі не враховували наявність чи відсутність обвинувального вироку щодо позивача, оскільки позивач звільнений саме за порушення присяги, а не у зв'язку з наявністю обвинувального вироку. Вважає звільнення позивача правомірним, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Враховуючи, що позивач відкликав позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаного відповідача.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності вважає за необхідне зазначити таке.
Наказом Східної митниці Державної митної служби України № 603-к від 14.10.2010 ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника митного поста «Азов-порт» Східної митниці (а.с.101 том 2).
Прокуратурою Донецької області начальнику Східної митниці направлено лист від 18.10.2011 (а.с.29 том 3), яким повідомлено, що прокуратурою Донецької області проводиться досудове розслідування по кримінальній справі, порушеній стосовно керівника митного поста «Азов-порт» ОСОБА_6 та його заступника ОСОБА_1 по ч. 3 ст. 368 КК України, у зв'язку з чим висловлено прохання направити на адресу відділу посадову інструкцію ОСОБА_1
На підставі отриманого листа, начальником Східної митниці 18.10.2011 направлено до Державної митної служби України подання про звільнення з посади ОСОБА_1, в якому зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 ОСОБА_4 державного службовця в частині суворого дотримання законів України та сумлінного виконання своїх обов'язків (а.с.102-104 том 2).
19.10.2011 Державною митною службою України видано наказ № 2300-к «Про припинення перебування на державній службі», відповідно до якого за порушення ОСОБА_4 державних службовців відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу», припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, заступника начальника митного поста «Азов-порт» Східної митниці (а.с.97 том 2, а.с.25-26 том 3).
Східною митницею Державної митної служби України 27.10.2011 видано наказ № 679-к «Про проведення розрахунку з ОСОБА_1В.» (а.с.98-99 том 2).
З вказаними наказами ОСОБА_1В ознайомлений 25.04.2014, що сторонами не заперечується (а.с.20-22 том 1).
Вироком Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2013 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано за недоведеністю його участі в скоєнні даного злочину.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10.09.2013 скасовано вирок Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2013 відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_1, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.
Вироком Приморського районного суду від 21.12.2013 ОСОБА_1 визнано невинуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю події злочину. Вказаний вирок залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області (а.с.31-48 том 2).
Не погоджуючись зі звільненням з посади, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 413 Митного кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають ОСОБА_4.
Пунктом 6 частини першої статті 30 ОСОБА_5 України «Про державну службу» № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення ОСОБА_4, передбаченої у статті 17 цього ОСОБА_5.
ОСОБА_4 наведено у частині другій статті 17 ОСОБА_5 № 3723-XII: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".
Аналізуючи текст ОСОБА_4, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення ОСОБА_4. Тому, складаючи ОСОБА_4, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення ОСОБА_4 слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення ОСОБА_4, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 14 ОСОБА_5 № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до частини другої статті 9 ОСОБА_5 № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим ОСОБА_5, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - ОСОБА_5 № 3723-XII.
Відповідно до частини другої статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
Дисциплінарний статут митної служби України затверджено ОСОБА_5 України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (норми Дисциплінарного статуту наводяться в редакції, що була чинна на дату припинення державної служби позивача, далі по тексту постанови - Статут).
В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог ОСОБА_5 № 3723-XII.
Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статті 21, частині першій статті 22, статті 31 Статуту, статтях 14, 17, 30 ОСОБА_5 № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Статуту, частині другій статті 9 ОСОБА_5 № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини першої статті 30 ОСОБА_5 № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення ОСОБА_4, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Отже, як порушення ОСОБА_4, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.
Припинення державної служби за порушення ОСОБА_4 є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, МК, а в частині, що ним не регулюється, - ОСОБА_5 № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. ОСОБА_5 № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 ОСОБА_5 № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано. Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12), від 04 червня 2013 (21-167-а13).
В даному випадку представник відповідачів зазначає, що факт порушення кримінальної справи відносно позивача відповідачі розцінили як такий, що завдає шкоди авторитетові як Східної митниці, так і митної служби України взагалі і дискредитує позивача як посадову особу митної служби України та державного службовця.
Однак, в ході судового розгляду справи встановлено, що вироком Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області, який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10.04.2014, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, по пред'явленому обвинуваченню виправдано у зв'язку з відсутністю події злочину (а.с.36-40 том 2).
А відтак, факт порушення кримінальної справи щодо позивача не може свідчити про порушення позивачем ОСОБА_8 державного службовця, оскільки позивача виправдано у зв'язку з відсутністю події злочину.
За наведених обставин, наказ Державної митної служби України № 2300-к від 19.10.2011 «Про припинення перебування на державній службі» видано за відсутності достатніх підстав для висновку про порушення позивачем ОСОБА_8 державного службовця, а тому вказаний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З огляду не це, і наказ Східної митниці від 27.10.2011 № 679-к, який видано на підставі наказу № 2300-к, є протиправним та підлягає скасуванню.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
З наявної в матеріалах справи довідки про середню заробітну плату позивача вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 335,71 грн. (а.с.121 том 2). Згідно довідок про заробітну плату позивача, виданих КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління», в період з жовтня 2014 року по травень 2015 року позивач отримав 48913,79 грн. (а.с.148 том 2), в червні 2015 року позивач отримав 6250,33 грн., в липні 2015 року позивач отримав 6289,31 грн. (а.с.171 том 2).
А відтак, розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу за один рік становить: 335,71грн. х 365 днів = 122534,15 грн. - 48913,79 грн. - 6250,33 грн. - 6289,31 грн. = 61080,72 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу починаючи з листопада 2011 року, то суд вважає, що такі вимоги не є обґрунтованими, оскільки розгляд справи здійснювався менше одного року (справа надійшла до суду 21.10.2014), а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період, більший ніж рік, можливе лише у випадку, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника.
За наведених обставин, позов слід задовольнити частково.
За приписами ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
З довідки Донецької митниці ДФС № 37 від 15.05.2015 (а.с.122 том 2) вбачається, що, середньомісячна заробітна плата позивача становить 6882,06 грн.
З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з Донецької митниці Державної фіскальної служби України заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 6882,06 грн. підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ Державної митної служби України від 19.10.2011 №2300-к та наказ Східної митниці Міністерства доходів і зборів України від 27.10.2011 №679-к.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста "Азов - порт" з 01 листопада 2011 року.
Стягнути з Донецької митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 61080,72 (шістдесят одна тисяча вісімдесят гривень 72 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста "Азов - порт" та в частині стягнення з Донецької митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6882,06 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 06 коп.) - звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя С.М.Дуляницька
Судді Р.В.Кисіль
ОСОБА_9