Справа № 808/2202/15
14 вересня 2015 року 12год. 39хв. м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник представник ОСОБА_1;
відповідача: представник представник ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА"
до Запорізької митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення №112050000/2015/0000161 від 21.01.2015р. , -
Позивач - Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА" (далі по тексту - позивач, ПП "НПКО "ТАТА") - звернувся до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення №112050000/2015/0000161 від 21.01.2015р.
В ході судового розгляду справи здійснено заміну первинного відповідача - Запорізької митниці Міндоходів, на його правонаступника - Запорізьку митницю ДФС.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що товариством надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. Не приймаючи додатково подані документи позивача 21.01.2015 року митним органом безпідставно та з порушенням норм законодавства прийнято рішення №112050000/2015/000016/1 про коригування митної вартості товару за шостим методом. Вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції. Представник позивача просить позов задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що оскільки документи не в повному обсязі були подані, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України. Так, враховуючи вимоги ст. 64 МК України, митницею використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Між позивачем та ANHUI TEA IMPORT AND EXPORT CO. LTD Hefei, China, (Постачальник) 13.08.2014 року укладено контракт купівлі-продажу зеленого чаю, чорного чаю, бабао чаю, пуер чаю, ягоди годжи №177, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу вказаний товар (а.с.31). Додатковою угодою № 1 від 25.08.2014 пункт 8 договору викладено в новій редакції, якою встановлено 100% передоплату за товар (а.с.32)
Для проведення митного оформлення поставленого товару, до митного органу 19.01.2015 року на виконання умов наведеного договору №177 подана вантажна митна декларація №112050000/2015/000436. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Позивач вказує, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були подані наступні документи: контракт від 13.08.2014 року №177, додаткові угоди до контракту №1, №2, №3; платіжне доручення від 27.10.2014 №26; інвойси; накладна СМR №35299; прайс лист.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності:
1) додатковою угодою від 25.08.2014 №1 визначені умови розрахунку 100% передплата, по факту до митного надане платіжне доручення від 27.10.2014 року №26 на суму 16146,9 USD, тоді як рахунок виставлений на суму 17647,9 USD. Тобто, однозначно ідентифікувати умови виконання договору в частині 100% передплати за товар немає можливості;
2) п. 3 контракту зазначено, що страхування товару здійснюється за узгодженням з покупцем. Відповідно до ст.53 МКУ, якщо здійснювалось страхування товару до митного оформлення необхідно надати документи, що підтверджують вартість страхування.
У відповідності до ст. 53 МК України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи для підтвердження митної вартості товарів за бажанням декларанта (а.с.40).
21.01.2015 уповноваженою особою на декларування ПП "НПКО "ТАТА" направлено до митниці додаткові документи: 1) попередній інвойс до контракту №177 від 13.08.2014 року; 2) прайс - лист виробника стосовно вартості чаю та сертифікат №143400ВО/03134 від 13.11.2014; повідомлено, що страхування не здійснювалось. Також звернуто увагу на п. 9 контракту №177, в якому зазначено, що сума попереднього інвойсу може корегуватися та відрізнятися на 5-15% від фактичної суми вказаної в відгрузочному інвойсі. Інших додаткових документів не надано.
За результатами аналізу додатково наданих документів для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що прайс-лист не містить терміну, протягом якої він діє, не зазначені умови оплати. Декларант відмовився від надання в повному обсязі, документів, які підтверджують митну вартість згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зважаючи, що позивачем не надано в повному обсязі додатково витребуваних документів, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2015/000016/1 від 21.01.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.30).
В рішеннях зазначено, що рівень митної вартості, раніше визнаної митними органами, становить 3,5 дол. США за 1 кг. товару (не залежно від виду чаю).
Даючи правову оцінку вказаному рішенню суд зазначає таке.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 МК України).
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
У митного органу виникли зауваження, зокрема, щодо платіжного документу та суми, яка була дійсно сплачена за товар. Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, якщо рахунок сплачено, то на підтвердження митної вартості товару слід надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
В даному ж випадку під час митного оформлення позивачем, крім іншого, надано платіжне доручення № 26 від 27.10.2014 на загальну суму 16146,90 дол. США. (а.с.35), у реквізитах якого міститься загальне посилання на реквізити контракту.
У той же час позивачу його контрагентом виставлений рахунок на суму 17647,9 дол. США, що є більшою, ніж загальна за наданими позивачем платіжним дорученням, що відповідно дає підстави для виникнення сумніву щодо рівня ціни товару для цілей визначення митної вартості.
Щодо покликання позивача на те, що умовами договору передбачено відхилення на 5-15% в більшу чи меншу сторону суд зазначає таке. Не зважаючи на наявність обов'язку по 100% передоплаті за товар, позивач решту суми за товар, яка зазначена у інвойсі від 29.10.2014 оплатив лише в 11.06.2015 шляхом зарахування взаємних вимог (а.с.75). А відтак, у митного органу станом на дату прийняття оскаржуваного рішення були обґрунтовані сумніви щодо ціни, яка фактично сплачена за товар, та вартості товару.
У митного органу була наявна інформація щодо митної вартості: зелений чай 3,5 дол. США/кг., чорний чай 3,5 дол. США/кг., бабао чай 3,5 дол. США/кг., пуер чай 3,5 дол. США/кг., ягоди годжи 3,5 дол. США/кг., що також призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
У зв'язку із обґрунтованими сумнівами щодо заявленої митної вартості товару митний орган витребував у декларанта додаткові документи, передбачені законодавством, з проведенням процедури консультацій з декларантом.
Декларантом не надано митниці та до суду доказів неможливості подання документів, витребуваних митницею.
Враховуючи наведене, суд вважає правильними дії відповідача, що неподання декларантом в повному обсязі витребуваних митним органом додаткових документів надає право митному органу визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, документів, наданих позивачем, відповідно вимог ст.57, 64 МК України, оскільки, заявлені позивачем відомості щодо митної вартості імпортованого товару - документи, подані декларантом до митного контролю та митного оформлення, ставлять під сумнів достовірність інформації про заявлену митну вартість товарів за ціною договору.
Відповідно ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом згідно з положеннями статті 57 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59-64 МК України.
При цьому кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Виходячи з наведеного та враховуючи ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.
За таких обставин суд вважає, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-64 Митного кодексу України.
Вказане в сукупності свідчить про те, що Запорізькою митницею ДФС дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, прийняте Запорізькою митницею ДФС рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування - відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М.Дуляницька