01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-72-81
"15" жовтня 2015 р. Справа № 911/3922/15
Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства «Марго»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістейт»,
про стягнення 86 434,74 грн заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 07-07-2/1 від 07.07.2015.;
від відповідача: не з'явився,
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства "Марго" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістейт" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого йому товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2015. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.09.2015.
21.09.2015. до канцелярії суду від позивача надійшов лист б/н 21.09.2015. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою від 22.09.2015. розгляд справи відкладено на 15.10.2015.
В судовому засіданні 15.10.2015. суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Згідно з ч. 1 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
15.10.2015. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні повноважного представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Марго" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістейт" (покупець) була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.
Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару відповідно до видаткових накладних № РН-000127 від 18 квітня 2012 р. та № РН-000641 від 21 вересня 2012 р. на загальну суму 86 434,74 грн.
Факт передання відповідачеві товару на суму 14 248, 50 грн підтверджується видатковою накладною № РН-000127 від 18 квітня 2012 р., яка підписана уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2 за довіреністю №116 від 17 квітня 2012 р., яку позивач додав до позовної заяви на підтвердження факту передачі товару, підписаної та засвідченої печатками як з боку позивача так і відповідача та відсутністю у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції при її прийнятті.
Видаткова накладна №РН-000641 від 21 вересня 2012 р. на суму 72 186, 24 грн підписана та засвідчена печаткою позивача та підписана уповноваженою особою відповідача. Господарський суд дійшов до висновку, що з урахуванням наявності підпису уповноваженої особи за довіреністю № 324 від 19 вересня 2012 р. ОСОБА_2 на видатковій накладній № РН-000641 від 21 вересня 2012 р., автентичність якого відповідачем не заперечується, поставка товару відповідно до такої накладної підтверджена належними доказами.
Зі змісту вказаних видаткових накладних вбачається, що вони, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затв. наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції(у натуральному таабо вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, факт передання відповідачеві товару на суму 86 434, 74 грн підтверджується видатковими накладними №РН-000127 від 18 квітня 2012 р. та № РН-000641 від 21 вересня 2012 р., доданими до позовної заяви, оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та відсутністю у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції при її прийнятті.
При цьому, суд звертає увагу, що в ухвалі суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, однак останній не надав суду будь-яких доказів того, що він заперечує факт отримання товару, зазначеного у видаткових накладних.
За приписом ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відтак, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та містить ознаки поставки.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
При цьому підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частини першої статті 692 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.
Таким чином, враховуючи дату прийняття товару за накладними та положення частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний був здійснити оплату отриманого товару саме в день його отримання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань не надав.
Так, на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-000127 від 18 квітня 2012 р., № РН-000641 від 21 вересня 2012 р., товар склав 86 434,74 грн, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків від 01 січня 2012 р. та від 01 січня 2013 р., підписаним та скріпленим печатками Приватного підприємства "Марго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістейт".
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов домовленості, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір у сумі 86 434,74 грн підтверджується наявними матеріалами справи, а тому, зважаючи на положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 86 434,74 грн боргу за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторонами доказів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістейт" (07751, Київська обл., Яготинський район, с. Ничипорівка, вул. Андрія Бобира, буд. 44, ідентифікаційний код: 34233509) на користь Приватного підприємства "Марго" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 158, ідентифікаційний код: 20619598 ) 86 434 (вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн 74 коп. боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено - 20.10.2015.
Суддя А.С. Грєхов