ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2015Справа №910/16451/15
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон"
про стягнення 283 973,56 грн.
Представники сторін:
від позивача: Макарчук Л.Л. - представник за довіреністю № 616 від 12.06.2015 року;
від відповідача: Лісовський Л.Ф. - представник за довіреністю № 78 від 04.08.2015 року.
Встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" про стягнення 283 973,56 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.2004 року між ним та відповідачем укладено договір №04774/1-5-01 на приймання стічних вод через приєднані мережі.
В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з 01.06.2012 року по 30.04.2015 року в розмірі 161 747,32 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 161 747,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 99 991,93 грн., трьох процентів річних в розмірі 6 186,81 грн., пені в розмірі 7 960,13 грн., штрафу в розмірі 8 087,37 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2015 року.
24.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі та письмові докази по справі.
28.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 28.07.2015 року позивач подав документи по справі.
Представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.
Представник позивача підтримав подане клопотання.
В судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2015 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2015 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.
02.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі та письмові докази по справі.
В судовому засіданні 08.09.2015 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.
Представник позивача підтримав подане клопотання.
В судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2015 року.
У судове засідання 22.09.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.09.2015 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року розгляд справи відкладено на 06.10.2015 року.
В судовому засіданні 06.10.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про розстрочку виконання рішення на 12 місяців.
Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення на 12 місяців.
Представник відповідача подав докази часткової оплати основної суми заборгованості.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
27.08.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та державним підприємством "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (абонент) укладено договір №04774/1-5-01 на приймання стічних вод через приєднані мережі.
Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системи комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р.
02.12.2012 року укладено додаткову угоду до договору №04774/1-5-01 на водовідведення додаткового об'єму стічних вод, які потрапляють в комунальну каналізацію м Києва через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів, відповідно до умов якої сторони домовились доповнити договір додатковими умовами щодо відведення додаткового об'єму стічних вод від абонента, які потрапляють в комунальну каналізацію м. Києва через зливо приймачі та люки каналізаційних колодязів.
Згідно п. 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників стічних вод.
Відповідно до п. 2.1.2 договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутність свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.
Згідно з п. 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Відповідно до п. 2.2.4 договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Пунктом 2.1.6 договору передбачено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані ПАТ «АК «Київводоканал» щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважається безпідставною (п. 2.2.5 договору).
На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу послуги з водовідведення:
- за кодом 1-483 у період з 01.06.2012 року по 30.04.2015 року на суму 178 832,40 грн.,
- за кодом 20-2124 у період з 01.04.2013 року по 30.04.2015 року на суму 16 735,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про зняття показань з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента та реєстрами дебетових повідомлень.
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем на момент подання позову відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 33 820,32 грн. (з яких 33 355,44 грн. за кодом 1-483, 464,88 грн. за кодом 20-2124).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази незгоди відповідача щодо кількості або вартості отриманих послуг за оспорюваний період.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено частину основну боргу в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 05.10.2015 року.
Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № 4774/1-5-01 від 27.08.2004 року у розмірі 30 000,00 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Факт наявності основної заборгованості за договором № 4774/1-5-01 від 27.08.2004 року в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 131 747,32 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат в розмірі 99 991,93 грн., три проценти річних в розмірі 6 186,81 грн., пеню у розмірі 7 960,13 грн. та штраф у розмірі 8 087,37 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. (п. 4.5 договору).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості договором № 4774/1-5-01 від 27.08.2004 року, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 99 991,93 грн., трьох процентів річних у розмірі 6 186,81 грн., пені у розмірі 7 960,13 грн. та штрафу у розмірі 8 087,37 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем здійснено погашення частини боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 30 000,00грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з державного підприємства "Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту "Льодовий стадіон" (03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 9, ідентифікаційний код 04539931) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу в розмірі 131 747 (сто тридцять одна тисяча сімсот сорок сім) грн. 32 коп., індекс інфляції в розмірі 99 991 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 93 коп., три проценти річних в розмірі 6 186 (шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 81 коп., пеню в розмірі 7 960 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 13 коп., штраф в розмірі 8 087 (вісім тисяч вісімдесят сім) грн. 37 коп. а також судовий збір в розмірі 5 679 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 47 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 22.10.2015 року
Суддя С.М. Мудрий