ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.10.2015Справа №910/24974/15
За позовом Приватного підприємства «УКР-ВОСТОК-ЛЕС»
до Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит»
про зобов'язання повернути грошові кошти 70 350,00 грн
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Букрєєв В.А. - представник за довіреністю від 26.08.2015
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 21.10.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «УКР-ВОСТОК-ЛЕС» до Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання повернути грошові кошти 70 350,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2006 р. між сторонами було укладено договір на № 39955 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № 26008028903001 в гривнях для здійснення розрахунково-касового обслуговування. За доводами позивача, останнім передано на виконання відповідачу платіжні доручення № 12 від 03.02.2015 р. на суму 18 000,00 грн, № 13 від 03.02.2015 р. на суму 18 000,00 грн, № 14 від 03.02.2015 р. на суму 17 000,00 грн та № 15 від 03.02.2015 р. на суму 17 000,00 грн. Вказані платіжні доручення були прийняті відповідачем, проте в супереч умов договору не виконані. У зв'язку з невиконанням платіжних доручень №№ 12,13,14,15 від 03.02.2015 позивач надав відповідачу для ініціювання переказу платіжне доручення № 22 від 21.08.2015 на суму 70 350,00 грн, з призначенням платежу «переведення власних коштів на поточний рахунок позивача № 26005300783992, відкритий в ТВТВ № 10004/0218 філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк». Однак, відповідачем вказане платіжне доручення не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами зобов'язати відповідача повернути позивачу грошові кошти у сумі 70 350,00 грн, шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24974/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.10.2015.
19.10.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що постановою Національного Банку України від 17.09.2015 р. № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних банків. 17.09.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.
Відтак, з урахуванням положень ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст.52 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідач немає права ані права, ані можливості виконувати розрахункові документи, в тому числі по рахунках позивача.
У судове засідання, призначене на 21.10.2015, з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
20 лютого 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» в особі начальника відділення № 151 Слобожанського регіонального департаменту АТ «Банк «Фінанси та кредит» (надалі - відповідача, банк) та Приватним підприємством «УКР-ВОСТОК-ЛЕС» (надалі - позивач, клієнт) був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування № 39955 (надалі - договір).
Згідно з п 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26008028903001 в гривнях та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування в порядку та на умовах, визначених договором. за дорученням клієнта.
За умовами п. 2.1. договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.
Відповідно до п. 2.2. договору списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Накладення арешту на рахунки або припинення операцій за ними, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України (п. 2.3. договору).
У п. 3.1.1. договору сторони погодили, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунках, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Клієнт, за змістом п. 3.2.1. договору, має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.
У свою чергу, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком та клієнтом (п. 3.3.2 договору).
Згідно з п.п. 3.3.3, 3.3.4. договору, банк зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений внутрішніми документами банка робочий час крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів, а також забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1. договору).
Пунктами 8.2., 8.3. договору визначено, що даний договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством, а при розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунки, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «УКР-ВОСТОК-ЛЕС» передано на виконання відповідачу платіжні доручення № 12 від 03.02.2015 р. на суму 18 000,00 грн, № 13 від 03.02.2015 р. на суму 18 000,00 грн, № 14 від 03.02.2015 р. на суму 17 000,00 грн та № 15 від 03.02.2015 р. на суму 17 000,00 грн.
Вказані платіжні доручення були прийняті відповідачем, проте в супереч умов договору не виконані.
У зв'язку з невиконанням платіжних доручень №№ 12,13,14,15 від 03.02.2015 позивач надав відповідачу для ініціювання переказу платіжне доручення № 22 від 21.08.2015 на суму 70 350,00 грн, з призначенням платежу «переведення власних коштів на поточний рахунок позивача № 26005300783992, відкритий в ТВТВ № 10004/0218 філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк».
При цьому, як свідчить банківська виписка по особовому рахунку позивача від 08.07.2015 вхідний залишок позивача складав 70 387,50 грн.
Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором на розрахунково-касове обслуговування.
З урахуванням зазначеного, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.
У відповідності до п. 1. ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Частиною 3 статті 1090 Цивільного кодексу України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.
У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення, у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.
Відповідно до п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.
Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що його невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", які існують у формі запису на поточному рахунку позивача, відкритому у банку.
При цьому, суд враховує, що тимчасова адміністрація у відповідача була запроваджена з 18.09.2015 р., а отже у нього були відсутні перешкоди у виконанні спірних платежів позивача у встановлені Договором та чинним законодавством строки.
Суд враховує, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
За змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 25.03.2015 р. у справі № 910/9232/14, постанові від 01.04.2015 р. у справі № 910/5560/14, від 10.06.2015 р. у справі № 927/1379/14 позивач має статус кредитора відповідача та на нього поширюються обмеження щодо задоволення його вимог під час запровадження тимчасової адміністрації, встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Проте, як встановлено судом, такі обмеження виникли лише з 18.09.2015 р., а отже, відповідач порушив умови договору, не виконавши спірні платежі.
Однак, суд відзначає, що встановивши вказані порушення зі сторони відповідача, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги, оскільки відносно відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію і як зазначалось вище чинне законодавство забороняє задоволення вимог кредиторів під час її дії.
В даному випадку позивач не позбавлений можливості на реалізацію свого права одержання коштів, у заявленій сумі, від відповідача у визначеній черговості як кредитор банку, та у відповідності до порядку, передбаченого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено запровадження відносно відповідача тимчасової адміністрації, заявлені вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.10.2015 р.
Суддя Л.Г. Пукшин