ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2015Справа №910/21526/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України
про стягнення 834 745,17 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
від позивача: Левченко В.І., Кучкова В.І. за дов.
від відповідача: не з'явився
Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 505 462,78 грн. основного боргу -заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330323 від 01.08.1999, 48 796,50 грн. пені, 258 971,78 грн. інфляційних втрат, 21 514,12 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем у період з з 01.01.2013 по 01.06.2015 зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330323 від 01.08.1999.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21526/15 та призначено її розгляд на 22.09.2015р.
У судовому засіданні 22.09.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказує про часткову оплату відповідачем суми заборгованості, просить стягнути 485 462,78 грн. основного боргу за період з 01.01.2013 по 01.06.2015, 21 514,12 грн. 3% річних, 258 971,78 грн. інфляційних втрат, 47 810,20 грн. пені. Заява відповідає ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Представником відповідача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі, на вирішення якої поставити питання: 1) Скільки фактично спожито теплової енергії на потреби гарячого водопостачання Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України за період з 01.01.2013 по 01.06.2015 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 № 33-0323? 2) Яка була фактична середньомісячна температура теплоносія мережевої води в подающому та зворотньому трубопроводах в період з 01.01.2013 по 01.06.2013? Чи відповідала дана температура затвердженим КМДА температурним графікам теплової мережі «Київенерго», адекватним реальній потребі споживачів? 3) Який розмір заборгованості у Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» за період з 01.01.2013 по 01.06.2015 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 № 33-0323? 4) Якою є загальна сума зарахування ПАТ «Київенерго» бюджетних коштів в якості компенсації пільг та субсидій за спожиту теплову енергію в період з 01.01.2013 по 01.06.2015?
Вказане клопотання судом відхилене у зв'язку з безпідставністю, оскільки згідно п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву вказує, що позивачем не надано документів на підтвердження факту поставки ПАТ «Київенерго» зазначеного обсягу теплової енергії на спірну суму, відомостей про плановий обсяг наданої теплової енергії у відповідності до температурного графіку за даний календарний період. Вказує, що в порушення умов договору позивачем надаються послуги з нижчою температурою мережевої води в подаючому теплопроводі від температури, адекватній реальній потребі споживачів, зазначає про невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат.
У судовому засіданні 22.09.2015 оголошувалась перерва до 20.10.2015 на підставі ст. 77 ГПК України.
20.10.2015 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на порушення позивачем своїх зобов'язань по договору та надання послуг не в повному обсязі, враховуючи, що розрахунки позивача величин фактично спожитої теплової енергії відповідачем не відповідають дійсності та температурним графікам теплової мережі ПАТ «Київенерго» адекватній реальній потребі споживачів на 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 рокам. Пояснює, що відповідач лише фактично забезпечує перерахування коштів, які надійшли від населення та від орендарів в якості оплати за надані послуги, вказує про необґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних. У задоволенні позову просить відмовити.
Також відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні та необхідністю часу для проведення звірки розрахунків.
Вказане клопотання судом не задовольняється, при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах відповідно до приписів статей 32 - 34 ГПК України. Подане клопотання жодним доказом не підтверджене.
Крім того, ухвалою суду від 21.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 20.10.2015, строк вирішення спору відповідно до ст.69 ГПК України закінчився, що свідчить про достатність часу для підготовки сторін до судового розгляду та подання відповідачем доказів, заперечень в обґрунтування своєї позиції.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав документи для долучення до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.08.1999р. між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник за договором) та Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (споживач за договором) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330323, відповідно до якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
У відповідності до положень п. 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з пунктом 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки №№ 3, 4) для потреб опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Умовами п 5.1 договору визначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку та розрахунковим способом.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у РВТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно п.3 додатку № 4, сплата за вказаними у п.2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Відповідно до пп. 8.1-8.2 договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999р., договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Доказів того, що однією із сторін було виявлено небажання продовжувати договірні відносини шляхом звернення за місяць до закінчення його строку дії не подано, а отже договір неодноразово пролонговувався та наразі є продовженим до 31.12.2015р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді по договору за період з 01.01.2013 по 01.06.2015.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 330323 від 01.08.1999 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Факт споживання відповідачем теплової енергії у гарячій воді, поставленої позивачем як енергопостачальною компанією за спірний період підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, табуляграмами фактичного споживання енергії, довідками про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до пп. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Доказів оплати відповідачем суми 485 462,78 грн. основного боргу - заборгованості за спожиту теплову енергію по договору у період з 01.01.2013 по 01.06.2015, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.
Твердження відповідача про те, що позивачем були надано послуги з постання теплової енергії неналежним чином, а саме розрахунки позивача величин фактично спожитої теплової енергії відповідачем не відповідають дійсності та температурним графікам теплової мережі ПАТ «Київенерго» адекватній реальній потребі споживачів на 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 рокам не приймаються судом, оскільки не підтверджені належними засобами доказування. Відповідачем не надано суду документів на підтвердження його доводів, фіксування факту подачі мережевої води за нижчою температурою, доказів звернення до ПАТ «Київенерго» з вимогою провести вимірювання обсягу наданих гігакалорій, проведення перерахунку вартості спожитих послуг, з урахуванням встановленого температурного режиму та ін.
Посилання відповідача на те, що він лише забезпечує своєчасне надходження коштів, які надійшли від населення та від орендарів в якості оплати за надані послуги, не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Умовами п.2.3.2 договору встановлено обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Відповідно до п.6.2 договору, позивач не несе відповідальності за відносини відповідача з третьою особою.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань є порушенням умов договору № 33-0323 від 01.08.1999 та вимог чинного законодавства Україна.
Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору визначено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та наявність боргу по договору встановлений судом та не спростований відповідачем належними доказами, нараховані позивачем 21 514,12 грн. 3% річних, 258 971,78 грн. інфляційних втрат, 47 810,20 грн. пені задовольняється судом в межах розрахунку позивача.
Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Позивач, звертаючись із заявою про зменшення позовних вимог, просив повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 419,72 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», пп. 2.8, 6.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р., сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судом встановлено, що при звернення до суду з позовною заявою про стягнення 834 745,17 грн., виходячи із ставок судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» станом на час подачі позовної заяви, позивачем на підставі платіжного доручення № 2116302516 від 06.08.2015 сплачено 16 694,90 грн. судового збору, у процесі розгляду справи було зменшено позовні вимоги до 813 758,87 грн., за які має бути сплачено судовий збір у розмірі 16 275, 18 грн.
За таких обставин, судовий збір у розмірі 419,72 грн., сплачений Публічним акціонерним товариством "Київенерго" на підставі платіжного доручення № 2116302516 від 06.08.2015 на суму 16 694,90 грн. (оригінал у матеріалах справи № 910/21526/15) підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
1.Стягнути з Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 8, код ЄДРПОУ 22869342) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основний борг у сумі 485 462 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 78 коп., 21 514 (двадцять одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 12 коп. 3% річних, 258 971 (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 47 810 (сорок сім тисяч вісімсот десять) грн. 20 коп. пені, 16 275 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 18 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
2. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 72 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 2116302516 від 06.08.2015 на суму 16 694,90 грн., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 910/21526/15.
Суддя О.М.Ярмак