ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.10.2015Справа №910/19253/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія", м. Київ
про стягнення грошових коштів в розмірі 21 905,52 грн.,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія",
до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь, Дніпропетровська область,
про стягнення 12 903,31 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) Юхименко М.П. (представник за довіреністю)
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) Коновалов А.В. (директор)
В судовому засіданні 12 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", 27 липня 2015 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 9495-7578/4016 від 23 липня 2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення грошових коштів в розмірі 21 905,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як постачальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 1500352 від 26.01.2015 року, зокрема, відповідач порушив умови відповідного правочину щодо своєчасної поставки позивачу товару, внаслідок чого останній звернувся до суду про стягнення з відповідача пені та штрафу.
Ухвалою суду від 29.07.2015 року порушено провадження у справі № 910/19253/15 та призначено розгляд справи на 08.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 27.08.2015 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява б/н, б/д, в якій заявлені вимоги стосовно стягнення 12 903,31 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія".
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним), як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 1500352 від 26.01.2015 року, зокрема порушив умови відповідного правочину щодо своєчасної оплати поставлено товару, внаслідок чого останній звернувся до суду про стягнення з позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) пені та 3% річних.
Ухвалою суду від 04.09.2015 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/19253/15, розгляд справи призначено на 08.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 04.09.2015 року від позивача надійшло клопотання б/н від 04.09.2015 року та документи, які долучено судом до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 07.09.2015 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 33 600,54 грн. від 07.09.2015 року.
Розглянувши зазначену заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.) під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.
Відтак, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 33 600,84 грн.
Через відділ діловодства суду 08.09.2015 року від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним)надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, відзив на позовну заяву та документи, які були долучені судом до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 08.09.2015 з'явились. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) підтримав позовні вимоги, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, та надав пояснення по суті спору, проти зустрічних позовних вимог заперечив, а також подав відзив на зустрічну позовну заяву та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які були долучені судом до матеріалів справи. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримав. Також в судовому засіданні 08.09.2015 року представниками сторін було заявлено спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою суду від 08.09.2015 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів відповідно до приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 08.09.2015 року судом оголошено перерву до 29.09.2015 року.
Через відділ діловодства суду 29.09.2015 року від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшли доповнення до відзиву на зустрічну позовну заяву, яке було долучено судом до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 29.09.2015 з'явились. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) підтримав позовні вимоги, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, та надав пояснення по суті спору, проти зустрічних позовних вимог заперечив. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримав.
В судовому засіданні 29.09.2015 року судом оголошено перерву до 12.10.2015 року.
Через відділ діловодства суду 12.10.2015 року від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшли заперечення на доповнення до відзиву відповідача за зустрічним позовом, яке було долучено судом до матеріалів справи.
Представники сторін у судове засідання 12.10.2015 з'явились. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) підтримав позовні вимоги, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, та надав пояснення по суті спору, проти зустрічних позовних вимог заперечив. Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору, зустрічні позовні вимоги підтримав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
26 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 1500352 відповідно до п. 1.1 договору якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору.
Положеннями п. 3.2. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки, визначені пунктом 3.3. договору.
Умовами п. 3.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін.
Разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, оформлених на державній мові та у відповідності з вимогами п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р.: рахунок-фактура, (оригінал державною мовою); видаткова накладна на відпуск Товару (оригінал державною мовою); податкова накладна в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; товарно-транспортну накладну (у випадку поставки товару вантажним автотранспортом), товарно-транспортна накладна/оригінал), за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника (п. 3.4. договору).
Пунктами 4.1., 4.2., 4.6., 4.7. договору визначено, що загальна вартість товару за цим договором складає суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до даного договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору. Порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору. У разі, якщо сторони, у порядку, зазначеному в п. 4.6 договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених у п. 3.4 і п. 9.2 договору. При простроченні терміну надання документів, зазначених у п.п. 3.4, 9.2 договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів; у разі неможливості надання зазначених документів одночасно з товаром, вони повинні бути передані покупцеві не пізніше 3 днів з моменту поставки.
Відповідно до п. 9.1. договору, разом із товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів (рахунок, накладну на відпустку товару, товарно-транспортну накладну, акт виконаних робіт, акт прийому-передачі товару, залізничні накладні тощо), оформлені державною мовою і відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88 із змінами і доповненнями.
В п. 13.1. договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31 грудня 2015 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами.
За твердженням позивача, у відповідності до специфікації № 2/1500822 від 11.02.2015 року та умов п. 3.3. договору, позивач звернувся до відповідача з листом (заявкою) № 2006-4014 від 18.02.2015 року на поставку краг шкіряних (спілкові), виробник Китай, в кількості 1326 пар, термін поставки товару - 1 квартал 2015 року.
Втім, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки товару не виконав.
Так, в порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 5448-7578/4016 від 21.04.2015 року, в якій вимагав в десятиденний термін в добровільному порядку сплатити 7425,60 грн. неустойки за прострочення поставки товару за договором (належним чином засвідчена копія претензії міститься в матеріалах справи). Позивач вказує, що вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Отже, предметом розгляду даного спору є непоставлений відповідачем товар, відповідно до специфікації № 2/1500822 від 11.02.2015 року та листа (заявки) № 2006-4014 від 18.02.2015 року, за порушення строків якого позивачем нараховані штрафні санкції, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, у вигляді пені в сумі 29 888,04 грн. та штрафу в сумі 3712,80 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, посилаючись на невиконання позивачем вимог пункту 3.3. договору в частині направлення на адресу відповідача належним чином оформленого замовлення на поставку товару за специфікацією №2/1500822. Відповідач вказує, що замовлення на поставку товару не отримував, а відтак у відповідача не виникло жодного зобов'язання на поставку товару.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже було встановлено судом, 26 січня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1500352 відповідно до п. 1.1 договору якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
11.02.2015 року між сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 1500352 від 26.01.2015 року - специфікацію № 2/1500822, в якій сторонами було погоджено повне найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та асортимент, а саме: краг шкіряних (спілкові), виробник Китай, в кількості 1326 пар, 1 квартал 2015 року.
Як вказує позивач, у відповідності до специфікації № 2/1500822 від 11.02.2015 року та умов п. 3.3. договору, позивач звернувся до відповідача з листом (заявкою) № 2006-4014 від 18.02.2015 року на поставку краг шкіряних (спілкові), виробник Китай, в кількості 1326 пар, термін поставки товару - 1 квартал 2015 року. Втім, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки товару не виконав.
Позивач вказує, що в порядку досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 5448-7578/4016 від 21.04.2015 року в якій вимагав в десятиденний термін в добровільному сплатити 7425,60 грн. неустойки за прострочення поставки товару за договором (належним чином засвідчена копія претензії міститься в матеріалах справи), однак вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
У пункті 11.2. договору сторони погодили, що у разі порушення термінів поставки Товару згідно з цим Договором Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) Товару за кожний день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого (недопоставленого) Товару.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В частині 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Умовами п. 3.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 даного договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додатку) до цього договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін.
Так, судом встановлено, що станом на момент вирішення спору належних та допустимих доказів пред'явлення (направлення), а рівно і доказів отримання відповідачем листа (заявки) № 2006-4014 від 18.02.2015 року на поставку краг шкіряних (спілкові), виробник Китай, в кількості 1326 пар, термін поставки товару - 1 квартал 2015 року суду станом на момент вирішення спору надано не було, отже підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 29 888,04 грн. та штрафу в сумі 3712,80 грн. - відсутні, оскільки позивачем не доведено, в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України настання, настання строку поставки товару.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 29 888,04 грн. та штрафу в сумі 3712,80 грн., з огляду на те, що строк поставки товару не настав.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Щодо позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення 12 903,31 грн., господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує зустрічні позовні вимоги невиконанням грошового зобов'язання за договором поставки № 1500352 від 26.01.2015 року, а саме несвоєчасною оплатою поставленого товару, відповідно до специфікацій №3/1501017 від 24.02.2015 року та № 5/1502520 від 15.05.2015 року, а отже наявністю підстав для стягнення пені в розмірі 12 059,24 грн. та 3% річних в розмірі 844,07 грн.
Як вже встановлено судом, 26 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (надалі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 1500352 відповідно до п. 1.1 договору якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
Відповідно до п. 3.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору.
Положеннями п. 3.2. договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки, визначені пунктом 3.3. договору.
Умовами п. 3.4. договору сторони погодили, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів: рахунок-фактура, (оригінал державною мовою); видаткова накладна на відпуск товару (оригінал державною мовою); податкова накладна в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; товарно-транспортну накладну (у випадку поставки Товару вантажним автотранспортом), товарно-транспортна накладна/оригінал), за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника.
Пунктами 4.6, 4.7 договору визначено, що порядок оплати і форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору. У разі, якщо сторони, у порядку, зазначеному в п. 4.6 договору, встановили термін оплати - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, зазначених у п. 3.4 і п. 9.2 договору. При простроченні терміну надання документів, зазначених у п.п. 3.4, 9.2 договору, термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів; у разі неможливості надання зазначених документів одночасно з товаром, вони повинні бути передані покупцеві не пізніше 3 днів з моменту поставки.
Так, 24.02.2015 року сторонами було підписано специфікацію №3/1501017, в якій сторонами було погоджено повне найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та асортимент, а саме: рукавиці антивібраційні, у кількості 810 пар та рукавиці суконні, у кількості 1440 пар, термін поставки товару - 1-2 квартал 2015 року, загальна вартість яких становить 79 705,08 грн.
В пункті 2 специфікації №3/1501017 від 24.02.2015 року сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставлено постачальником Товару за фактом поставки протягом 60-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п. 3.4. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Крім того, 15.05.2015 року сторонами було підписано специфікацію № 5/1502520 в якій сторонами було погоджено повне найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та асортимент, а саме: кряги шкіряні (спилкові) у кількості 2978 пар, виробник Китай, термін поставки товару - 2 квартал 2015 року, загальна вартість якого становить 193 546,18 грн.
В пункті 2 специфікації № 5/1502520 від 15.05.2015 року сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставлено постачальником Товару за фактом поставки протягом 20-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п. 3.4. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначає, що факт поставки товару за специфікаціями №3/1501017 від 24.02.2015 року та № 5/1502520 від 15.05.2015 року підтверджується видатковими накладними №№ 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн., 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн., рахунками на оплату замовлення №№746 від 23 квітня 2015 року, 1028 від 27 травня 2015 року та податковими накладними №№169 від 24.04.2015 року, 126 від 27.05.2015 року.
Крім того, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) стверджує, що кінцевою датою оплати товару, обумовленого специфікацією №3/1501017 від 24.02.2015 року та поставленого на підставі видаткової накладної № 605 від 24 квітня 2015 року є 23.06.2015 року, однак, в порушення умов договору, відповідач здійснив оплату поставленого товару 16.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 179533 від 16.07.2015 року, тобто прострочення строку оплати товару за видатковою накладною № 605 від 24 квітня 2015 року складає 22 календарних дні.
Разом з цим, кінцевою датою оплати товару, обумовленого специфікацією № 5/1502520 від 15.05.2015 року та поставленого на підставі видаткової накладної № 844 від 27 травня 2015 року є 16.06.2015 року, однак, в порушення умов договору, відповідач здійснив оплату поставленого товару 31.07.2015 року, що підтверджується платіжним дорученням № 178929 від 31.07.2015 року, тобто прострочення строку оплати товару за видатковою накладною № 844 від 27 травня 2015 року складає 44 календарні дні.
Отже, у зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару, відповідно до специфікацій №3/1501017 від 24.02.2015 року та № 5/1502520 від 15.05.2015 року та отриманого на підставі видаткових накладних № 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн., №844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн. позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) звернувся до суду про стягнення пені в розмірі 12 059,24 грн. та 3% річних в розмірі 844,07 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором поставки № 1500352 від 26.01.2015 року.
Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) у відзиві на зустрічну позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що видаткові накладні №№ 605 від 24.04.2015 року та 844 від 27.05.2015 року не містять доказів отримання їх оригіналів покупцем, в зв'язку з чим наведені докази, на думку відповідача, не відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості. Крім того, відповідач зазначає, що при поставці товару позивачем за зустрічним позовом не було надано відповідачу за зустрічним позовом оригіналів рахунків-фактур на поставлений товар, що свідчить про те, що обов'язок по оплаті поставленого товару не настав, що унеможливлює здійснення прострочення оплати та, відповідно, існування заборгованості на підставі видаткових накладних №№ 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн., 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн.
Як встановлено судом, факт поставки товару за специфікаціями №3/1501017 від 24.02.2015 року та № 5/1502520 від 15.05.2015 року підтверджується видатковими накладними №№ 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн., 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн., які підписані обома сторонами.
Таким чином, підписання відповідачем за зустрічним позовом видаткових накладних № 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн., №844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн., які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 922/2981/13 від 10.07.2014 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем за зустрічним позовом всупереч умовам договору не було здійснено у визначений строк оплату отриманого товару, відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 11.3 договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних за видатковою накладною № 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн. задоволенню не підлягають, з огляду на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, отримання видаткової накладної № 605 від 24 квітня 2015 року на суму 79 705,08 грн. уповноваженою особою покупця, як-то довіреність на отримання товару (матеріальних цінностей), як і не надано доказів виставлення (направлення), а рівно і доказів отримання відповідачем за зустрічним позовом рахунку на оплату по замовленню № 746 від 23.04.2015 року на суму 79 705,08 грн., строк оплати якого не настав, тому підстави вважати його право порушеним відсутні.
Позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних за видатковою накладною № 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.
Як зазначалося вище, підписання відповідачем за зустрічним позовом видаткової накладної № 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн., яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
З матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн. отримана відповідачем за зустрічним позовом 02.06.2015 року, про що свідчить штамп відповідача на зазначеній видатковій накладній та підпис уповноваженої особи останнього.
В пункті 2 специфікації № 5/1502520 від 15.05.2015 року сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставлено постачальником Товару за фактом поставки протягом 20-ти календарних днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад покупця за умови виконання п. 3.4. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.
Таким чином, кінцевою датою оплати за товар, отриманий на підставі видаткової накладної № 844 від 27 травня 2015 року на суму 193 546,18 грн. є 22.06.2015 року.
В пункті 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені за видатковою накладною № 844 від 27 травня 2015 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню частково в сумі 10 817,38 грн.
В той же час, при перевірці розрахунку суми пені за видатковою накладною № 844 від 27 травня 2015 року судом встановлено, що розмір суми пені, яка підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем за зустрічним позовом до стягнення, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
193546,1827.06.2015 - 30.07.20153430 %10 817,38
Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені, тому, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 10 528,90 грн., оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за видатковою накладною № 844 від 27 травня 2015 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 604,50 грн., згідно наведеного нижче розрахунку, оскільки позивачем за зустрічним позовом при розрахунку 3% річних не правильно визначено період їх нарахування:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
193546,1823.06.2015 - 30.07.2015383 %604,50
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення пені в сумі 10 528,90 грн. та 3% річних в сумі 604,50 грн.
Судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно розміру задоволених вимог на відповідача за зустрічним позовом в сумі 1576,39 грн.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ЄДРЮОФОП: 00186520, адреса: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (ЄДРЮОФОП: 36046631, адреса: 02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13Д, офіс 462) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, пеню в сумі 10 528,90 грн. (десять тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень 90 копійок), 3% річних в сумі 604,50 грн. (шістсот чотири гривні 50 копійок) та судовий збір в сумі 1576,39 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень 39 копійок). Видати наказ.
4. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 20.10.2015 року.
Суддя О.С. Комарова