ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.09.2015Справа №910/16692/15
За позовом військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1
До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «ТЕМП-3000»
Про визнання недійсним в частині договору, стягнення 498750,00 грн..
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
від прокуратури Галузінський Н.О. (посв.)
від позивача не з'явились
від відповідача Галя Є.С. (за дов.)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» про визнання недійсним договору про закупівлю № 53/71 від 03.09.2014, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000», в частині включення в оплату податку на додану вартість, та про стягнення 498750,00 грн..
Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 та товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» 03.09.2014 уклали договір № 53/71 на закупівлю бронежилетів. В ціну бронежилетів, яка становить 2992500,00 грн., сторони включили 498750,00 грн. податку на додану вартість (п. 3.1 договору). Відповідач бронежилети поставив, а позивач за них сплатив. Проте, 01.07.2014 до Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких операції з ввезення на митну територію України і постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту, крім інших і бронежилетів (класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00), звільняються від оподаткування податком на додану вартість (ПДВ). За таких обставин, умови договору щодо включення в його ціну 498750,00 грн. податку на додану вартість є недійсними, оскільки не відповідають Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів». Так як ПДВ неправомірно включено в ціну договору, відповідач повинен повернути позивачеві 498750,00 грн..
Суд ухвалою від 03.07.2015 порушив провадження у справі № 910/16692/15.
Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, отже, цей орган не може вважатись органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в розумінні статті 2 ГПК України, та позивачем за вимогами про захист інтересів держави у справі, що розглядається.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно зазначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
ІНФОРМАЦІЯ_3 заснований на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Отже, позов подано в інтересах держави, які повністю збігаються з інтересами позивача.
Таким чином, підстави для задоволення клопотання відповідача та залишення позову без розгляду відсутні.
У поданому суду відзиві відповідач виклав свої заперечення, які полягають у такому:
- наявність будь-яких податкових пільг, що передбачені законодавством України, не вимагає будь-якого коригування кінцевої вартості товару (робіт, послуг);
- будь-які процедури щодо зміни вартості товарів (робіт, послуг), які зазначені у відповідному договорі, повинні відповідати вимогам ст. 632 ЦК України, а саме: ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;
- відповідач не займається ввезенням на митну територію України та подальшим постачання на митній території імпортних готових бронежилетів;
- сплачена частина податку на додану вартість є безпосередніми витратами цього підприємства та, відповідно, саме на цю суму збільшується собівартість (ціна) продукції;
- режим звільнення від оподаткування ПДВ, як ввезених так і виготовлених на митній території України товарів, поширюються лише при постачанні вказаних товарів для цілей АТО.
Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про витребування у військового прокурора Кіровоградського гарнізону та ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивача) доказів того, що бронежилети «Корсар МЗ-1-4», придбані позивачем за договором № 53/71 на закупівлю бронежилетів від 23.09.2014, класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (тобто докази відповідності цього товару вимогам п.32 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України).
Суд своєю ухвалою від 23.07.2015 продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та витребував у військового прокурора Кіровоградського гарнізону та ІНФОРМАЦІЯ_1 докази того, що бронежилети «Корсар МЗ-1-4», придбані позивачем за договором № 53/71 на закупівлю бронежилетів від 23.09.2014, класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (тобто докази відповідності цього товару вимогам п.32 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу України).
Прокурор військової прокуратури Кіровоградського гарнізону подав експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати В-620 від 08.09.2015, відповідно до якого бронежилет «Корсар МЗ-1-4» відповідає коду - 6211 43 90 00---інші.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
03.09.2014 ІНФОРМАЦІЯ_3 (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (постачальник) уклали договір № 53/71 на закупівлю бронежилетів (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові бронежилети «Корсар МЗ-1-4» у кількості 665 шт., а замовник - забезпечити приймання та оплату продукції у кількості, строки і за цінами, згідно із специфікацією, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становить 2992500,00 грн., в тому числі 498750,00 грн. ПДВ.
Розрахунок проводиться шляхом оплати замовником впродовж 10 робочих днів після поставки товарів та пред'явлення постачальником рахунка на оплату послуг та після підписання сторонами накладної (акта приймання-передачі товарів) (п. 4.1. Договору).
Постачальник поставляє 330 шт до 12.08.2014, а 335 шт протягом одного місяця (п. 5.1 Договору).
За видатковою накладною № РН-о00904 від 03.09.2014 постачальник поставив, а відповідач отримав 665 бронежилетів на загальну суму 2992500,00 грн., в тому числі 498750,00 грн. ПДВ.
02.03.2015 позивач на адресу відповідача надіслав вимогу № 1054 про повернення коштів - ПДВ у розмірі 498750,00 грн. враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів» від 01.07.2014 №1561-VII (вступив в дію з 23.07.2014).
Відповідач у листі № 244 від 17.03.2015 відмовив у задоволенні вимоги позивача, оскільки Договір виконаний.
За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до Закону України від 01.07.2014, №1561-VII «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів» (дата набрання чинності 23.07.2014), підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13 - 17, ст. 112) доповнено пунктом 32 такого змісту:
тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
спеціальних засобів індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії 6506 10 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), виготовлених відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; ниток для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД; тканин (матеріалів) для виготовлення бронежилетів, що класифікуються у товарних підкатегоріях 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Визначений Законом України «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів» порядок тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України не стосується спірних правовідносин, оскільки в даному випадку відбулась поставка продукції - бронежилетів без ввезення їх на митну територію України та постачання на митній території України.
Крім того, в силу статті 30 Податкового кодексу України звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору є податковою пільгою. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.
Отже, використання пільги є правом, а не обов'язком платника, у зв'язку з чим нарахування податку на додану вартість до операцій, звільнених від його оподаткуванням, не тягне за собою недійсність правочину.
З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду (п.4.6 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013).
Пунктом п. 2.10 постанови визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Згідно з п. 2.11 постанови, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на дату подання позовної заяви) органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1218, 00 грн. + 9975 00 грн. в порядку ст. 49 ГПК України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволені позову відмовити повністю.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України 11193,00 грн. судового збору.
Рішення підписано 20.10.2015.
СуддяС. А. Ковтун