ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.10.2015Справа №910/21378/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
2) Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК"
про визнання недійсним з моменту укладення договору
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Сергієнко Р.В. - довіреність №51/1 від 18.05.2015 року;
від відповідача 1: Голуб'ятникова Ю.А.- довіреністю б/н від 05.10.2015 року;
від відповідача 2: Косенко А.П.- довіреність №140/4/2015 від 08.08.2015 року;
Обставини справи :
Публічне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК" про визнання недійсним з моменту укладення договору .
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача договір застави майнових права від 20.02.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрований в реєстрі за №236, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, є недійсний з моменту укладання.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов визнавши недійсним з моменту укладання Договір застави майнових права від 20.02.2015 року №236, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2015 року порушено провадження у справі №910/21378/15 та призначено її розгляд на 15.09.2015 року.
14.09.2015 року через канцелярію суду представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 року відкладено розгляд справи на 29.09.2015 року.
В судовому засіданні 29.09.2015 року представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено перерву до 06.10.2015 року.
В судовому засіданні 06.10.2015 року оголошено перерву до 07.10.2015 року.
В судовому засіданні 07.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представники відповідача-1 та відповідача-2 позовні вимоги не визнали.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, господарський суд міста Києва, -
12.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі по тексту - банк, відповідач-1, заставодавець, ПАТ «Дельта Банк») та Публічним акціонерним товариством "АВАНТ-БАНК" (далі по тексту - заставодержатель, відповідач-2, ПАТ АВАНТ-БАНК") укладено Договір застави майнових права, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., зареєстрований в реєстрі за №236 (далі по тексту - Договір застави), за умовами якого (п. 1.1. Договору застави) предметом застави за цим Договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між Заставодавцем і юридичними особами (далі - Боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі вищезазначені кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування, чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитний договір). Заборгованість за Кредитними договорами становить 96 380 916,83 грн., в т.ч.:
- Кредитний договір №420 від 29.11.2005 року, між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є Заставодавець за цим Договором, та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (ВАТ «ТОДАК»), - 9 745 372,66 гри. (Дев'ять мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч триста сімдесят дві гривні 66 копійок).
Зобов'язання, що випливають з укладених Кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, Іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведений у Акті! при йому-передачі; що буде укладений Сторонами цього Договору протягом одного робочого дня після укладення цього Договору.
Відкрите акціонерне товариство «Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу"; далі по тексту - позивач, боржник).
Відповідно до п. 3.1.4 Договору застави, заставодержатель має право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, у разі: неповернення заставодавцем згідно з умовами кредитного договору заборгованості за кредитом, процентів за користування ним у разі їх дострокового витребування заставодержателем відповідно до умов кредитного договору, а також пені та штрафу (у разі їх нарахування); одноразової прострочки заставодавцем сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору на строк більше ніж п'ять робочих днів; невиконання заставодавцем обов'язків передбачених підпунктами З.4.1., 3.4.2., 3.4.8., 3.4.10, 3.4.11., 3.4.12 цього договору; прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних; в інших випадках передбачених цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 4.7. Договору застави, у випадку, якщо в термін, визначений в п. 1.4. даного договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/ реорганізація (злиття/приєднання /виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за даним договором.
Пунктом 3.1.5 Договору застави передбачено, що ПАТ "Авант-Банк" має право самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав, наданих позивачем у забезпечення за кредитом.
Згідно з п. 4.1 Договору застави, у разі набуття заставодержателем підстав для звернення стягнення на предмет застави відповідно до цього договору та чинного законодавства, заставодержатель має право здійснити реалізацію предмета застави шляхом уступки права вимоги за кредитними договорами, у порядку, визначеному законодавством України.
26.03.2015 року листом вих. № 404 ПАТ "Авант-Банк" звернувся до позивача, в якому повідомив про прийняття прав та обов'язків по відношенню до позивача за кредитним договором №420 від 29 листопада 2015 року, майнові права за якими передані банку в заставу на підставі договору застави майнових прав від 12.02.2015.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що договір застави є недійсним з в'язку з порушенням відповідачами п. 1 ст. 516 ЦК України, оскільки на момент укладання зазначеного договору відповідачі не мали прав на відступлення боргу в частині купівлі-продажу прав вимоги до позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України, передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»», згідно з яким з 03.03.2015року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК» (далі - АТ «ДЕЛЬТА БАНК»), код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 року строк тимчасової адміністрації продовжено до 02 вересня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року строк тимчасової адміністрації продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Згідно з ч.2. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Таким чином, статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженій особі Фонду надано право перевіряти правочини (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, однак лише з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
На підставі наданих їй повноважень Уповноважена особа Фонду протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015року виявила, що Договору застави майнових прав від 12.02.2015 року є нікчемним.
Постановою Національного банку України № 692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» від 30.10.2014 року АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних та запроваджено певні обмеження у здійсненні діяльності Банку, зокрема заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи Банку без погодження з куратором Банку,
Таким чином, враховуючи те, що Договір застави майнових прав від 12.02.2015року був укладений вже після 30.10.2014 року (дати ухвалення Постанови НБУ № 692/БТ), тобто під час дії обмежень встановлених Постановою НБУ №692/БТ, укладення такого Договору потребувало погодження куратора Банку, тому сам Факт укладення Договору застави майнових прав прямо суперечить Постанові НБУ № 692/БТ,
Умови Договору застави майнових прав прямо передбачають безумовну передачу заставодержателю майнових прав за кредитними договорами у випадку визнання Банку неплатоспроможним та надають ПАТ «АВАНТ -Банку» переваги перед іншими кредиторами, що прямо суперечить п. 7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є ознакою нікчемності правочину.
ПАТ «Дельта Банк» здійснив безоплатне відчуження майнових прав кредитора та відмовився від власних майнових вимог, що прямо суперечить п.1 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є ознакою нікчемності правочину.
Фактично норми п.4.7 Договору застави майнових прав від 12.02.2015 року передбачають безоплатне відступлення права вимоги (цесію) відповідно до ст. 512 ЦК України.
Суд констатує, що уклавши Договір застави майнових прав від 12.02.2015 року сторони порушили вимоги Закону України «Про заставу», оскільки внаслідок укладення цього Договору ПАТ «Дельта Банк» прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Умови п.4.7. Договору застави майнових прав від 12.02.2015 року встановлюють порядок, який відрізняється від порядку звернення стягнення на предмет застави, передбаченого нормами чинного законодавства (зокрема Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Відповідно до пунктів 1, 5 та 7 частини 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав:
- Банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій та відмовився від власних майнових вимог;
- Банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність»;
- Банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин (у тому числі договір), недійсність якого встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Так, підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням (ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
На підтвердження нікчемності цього Договору застави майнових прав ПАТ «Дельта Банк» надала суду витяг з протоколу засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" № 67 від 11.03.2015року, відповідно до якого Договір застави майнових прав від 12.02.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., за реєстровим №236, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «АВАНТ-Банк» є нікчемним.
Суд зазначає, що на сторінці 2 позовної заяви Позивач вказує «позивач вважає, що Договір застави №236 є нікчемним», Нікчемність не потребує визнання в судовому порядку, однак Позивач звернувся до суду з позовною вимогою визнати недійсним Договору застави. Підставами недійсності договору застави Позивач вважає порушення відповідачами ч. 1 ст. 516 ЦК України.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Предметом спору є визнання недійсним Договору застави майнових прав, за своєю природою він не є договором цесії (відступлення), тому й посилання та застосування цієї статті є недоречним. До того ж Позивач посилається на договір купівлі-продажу прав вимоги №5, який взагалі не є предметом спору.
Отже, як вбачається з вищенаведеного, протоколом від 11.03.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015 року виявлено що Договір застави є нікчемним.
З врахуванням вищевикладеного у суду відсутні правові підстави у розумінні ст. 215 ЦК України для визнання Договору застави недійсним, так як він є нікчемним.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.10.2015 року.