Справа № 341/2336/14-ц
Провадження № 22-ц/779/1844/2015
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Мельник І. І.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
20 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.
секретаря Мельник О.В.,
з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду від 26 червня 2015 року,-
у жовтні 2014 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 30.01.2008 року зі змінами і доповненнями (останні 18.11.2013 року) ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 96 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором з нею 31.01.2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення, загальною площею 204,80 кв.м та земельна ділянка, площею 0,10 га, в м. Галич. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нежитлове приміщення, загальною площею 204,80 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич і належить ОСОБА_5; земельну ділянку, площею 0,10 га, на якій знаходиться вищевказане нежитлове приміщення, з цільовим використанням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич та належить ОСОБА_5 на праві власності, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження для задоволення грошових вимог банку в сумі 98 438,97 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 327 913,06 грн та судові витрати.
Рішенням Галицького районного суду від 26 червня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30.01.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлове приміщення, загальною площею 204,80 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич та належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно; земельну ділянку, на якій знаходиться вищевказане житлове приміщення, площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим використанням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич та належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за № 241 в редакціях від 05.11.2009 року, 14.06.2011 року, 18.04.2012 року, 09.10.2012 року, 13.05.2013 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" для задоволення грошових вимог ПАТ «Універсал Банк» в сумі 98 438,97 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 327 913,06 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки передане в іпотеку приміщення складається з торгового залу та житлового приміщення площею 7,2 кв.м, і використовується нею як місце постійного проживання, у її власності іншого нерухомого житлового майна немає, тому протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте зазначене нерухоме житлове майно. Крім того, у резолютивній частині оскаржуваного рішення не вказано загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; конкретний спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Також суд не врахував відсутність письмової вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, представник ПАТ «Універсал Банк» доводи апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що за кредитним договором № BL1645 від 30.01.2008 року із змінами і доповненнями від 09.02.2009 року, 05.11.2009 року, 14.06.2011 року, 18.04.2012 року, 08.10.2012 року, 13.05.2013 року, 18.11.2013 року ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 96 000 доларів США, з терміном повернення кредиту 01.01.2028 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 31.01.2008 року з ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення, загальною площею 204,80 кв.м та земельна ділянка, площею 0,10 га, на якій розташоване це приміщення, з цільовим використанням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати кредиту, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому судом правильно застосовано норми матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апелянт не заперечує наявність заборгованості станом на 22.09.2014 року на загальну суму 98 438,97 доларів США, в гривневому еквіваленті 1 327 913,06 грн, згідно розрахунку банку.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в предметі іпотеки, крім торгового залу є житлове приміщення площею 7,2 кв.м, яке ОСОБА_5 використовує як місце постійного проживання, тому, на думку апелянта, протягом дії мораторію не може бути примусово стягнуте зазначене нерухоме житлове майно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 16040720 від 24.09.2007 року в іпотеку передано нежитлове приміщення, загальною площею 204,89 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич.
ОСОБА_5 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.
На час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи не містилось правовстановлюючих документів, які б свідчили, що приміщення площею 7,2 кв.м, по АДРЕСА_1 в м. Галич відноситься до житла і таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки перелік умов, зазначених у цьому Законі є виключним, а матеріали справи не містять доказів про їх наявність.
Крім того, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.
Що стосується поданих представником апелянта в засіданні апеляційного суду документів, колегія суддів виходить з наступного.
В матеріалах справи містяться укладені сторонами 31 січня 2008 року іпотечний договір, а також договори про внесення змін до цього договору від 05.11.2009 року, 14.06.2011 року, 18.04.2012 року, 09.10.2012 року та 13.05.2013 року.
Предметом іпотеки за цим договором є нежитлове приміщення, загальною площею 204,80 кв.м та земельна ділянка, площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій розташоване це приміщення, з цільовим використанням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2. Вищевказані нежитлове приміщення і земельна ділянка разом складають предмет іпотеки.
Також, в матеріалах справи є свідоцтво про право власності на нерухоме майно: торгове приміщення, площею 204,8 кв.м, та витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно за № 16040720 від 24.09.2007 року, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Галич, за ОСОБА_5
Отже, зазначене нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремі виділені у натурі об'єкти права власності, їх передача в іпотеку відповідає вимогам ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
За змістом ст. 6 цього Закону земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов'язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) поширюється і на земельну ділянку, на якій вона розташована.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки.
В той же час представником апелянта подано копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 18 вересня 2015 року ОСОБА_5 на житловий будинок з поштовою адресою м. Галич, АДРЕСА_1 «а» та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказаний об'єкт нерухомого майна за цією ж адресою, з датою державної реєстрації - 16 вересня 2015 року, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Поштові адреси переданих в іпотеку окремих виділених у натурі об'єктів права власності: торгового приміщення, площею 204,8 кв.м, та земельної ділянки, площею 0,10 га, на якій розташоване це приміщення, по АДРЕСА_1 в м. Галич і житлового будинку, що знаходиться в м. Галич по АДРЕСА_1 «а», є різними.
З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно звернув стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно за дійсним іпотечним договором, укладеним 31 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5
Відсутність письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання, на що посилається апелянт, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
Однак, суд першої інстанції не врахував норму статті 39 Закону України "Про іпотеку" про те, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
Проте в резолютивній частині оскаржуваного рішення вказано тільки загальну суму боргу без зазначення його складових, тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні, з доповненням його резолютивної частини після визначеної судом до стягнення загальної суми боргу 98 438,97 доларів США її складовими: заборгованість по сумі кредиту - 90791,99 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту - 758,06 доларів США; відсотки - 7610,30 доларів США; підвищені відсотки - 36,68 доларів США, з визначенням сум, що підлягають сплаті за зобов'язанням у вказаний позивачем спосіб: у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.09.2014 року.
В решті рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду від 26 червня 2015 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення після визначеної судом до стягнення загальної суми боргу 98 438,97 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 327 913,06 грн, її складовими: заборгованість по сумі кредиту - 90791,99 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку становить 1224757,52 грн, в тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту - 758,06 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку становить 10 226,01 грн, відсотки - 7610,30 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку становить 102 660,70 грн, підвищені відсотки - 36,68 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку становить 494,80 грн.
В решті рішення Галицького районного суду від 26 червня 2015 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Малєєв А.Ю.
Меленко О.Є.