Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 грудня 2010 р. № 2-а- 9473/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д. ,
при секретарі - Бутенко С.В.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_1Г,
представника відповідача - ОСОБА_2Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення- рішення,-
Позивач, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення і від 14.07.2010 року за № 0000101601/0. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено документальну невиїзну перевірку по Торгівельно-комерційному товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» з питання достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість за травень 2010 року, про що складено акт № 1663/07-0-12/14344275 від 06.07.2010 року.
На підставі зазначеного акту документальної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.10р. № 0000101601/0, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 11452,0 грн.
Судом встановлено, що підставою для відображення в акті порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про відсутність основних фондів та трудових ресурсів на підприємстві позивача, що унеможливлює ведення ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва» господарської діяльності та підтверджує відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети), що стали підставою створення умов, за яких у підприємства виникло від'ємне значення податку на додану вартість.
Крім того, основним видом діяльності позивача в період, що був предметом перевірки, була організація та підготовка будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру «Світ квітів» та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою за адресою: вул. Пушкінська, 2, м. Харків. Ця обставина також відображена в акті перевірки № 1663/07-0-12/14344275 від 06.07.2010 року.
Вказаний вид господарської діяльності позивача - будівництво будівель також зазначений і в Довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Судом встановлено, що позивачем (замовник) було укладено з ТОВ «Будівельна компанія Харків-Москва» (генпідрядник) договір генпідряду на проектування та будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру «Світ квітів» та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2 в м. Харкові від 10.10.06. Відповідно до умов вказаного договору генпідрядник зобов'язувався спроектувати, побудувати, ввести в експлуатацію в термін до 01.04.2010 року та передати замовнику багатофункціональний громадсько-торгівельний центр «Світ квітів» та житловий будинок з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2, в м. Харкові, а також виконати інші роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та договору, а замовник зобов'язувався надати генпідряднику будівельний майданчик, прийняти об'єкт повністю або частково та оплатити виконані роботи.
До вказаного договору позивачем було укладено додаткові угоди від 11.10.06 та від 18.02.09, відповідно до яких у випадку необхідності оплата виконаних робіт може здійснюватися замовником безпосередньо на розрахунковий рахунок субпідрядника.
З метою організації вказаного вище будівництва позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 06/455 від 25.10.06.
Земельною ділянкою за адресою вул. Пушкінська, 2, м. Харків позивач користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.07.03 р.
Судом встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся придбавав будівельні матеріали, які передавав ТОВ «Будівельна компанія Харків-Москва» для будівництва вказаного вище об'єкту. Однак, у відповідності до ч. 3 ст. 331 ЦК України власником вказаних будівельних матеріалів залишався позивач.
Також судом встановлено, що позивач використовує для розміщення власного офісу приміщення за адресою вул. Університетська, 22 в м. Харкові на умовах договорів оренди від 01.10.08 та 01.01.09, а також приміщення за адресою пров. Ботанічний, 4. На підприємстві позивача працює 11 осіб, що підтверджено в судовому засідання представниками сторін.
Таким чином, судом встановлено, що в період який перевірявся, позивач до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відносив суми ПДВ сплачені у складі вартості виконаних робіт з будівництва багатофункціонального громадсько-торгівельного центру «Світ квітів» та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою по вул. Пушкінській, 2; у складі вартості будівельних матеріалів для забезпечення вказаного вище будівництва, та у складі вартості товарів (послуг) для забезпечення функціонування власного офісного приміщення.
З досліджених в судовому засіданні банківських виписок з розрахункового рахунку позивача, судом встановлено, що позивачем було фактично сплачено ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг ) у періоді, що перевірявся.
Всі суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що не заперечувалося і в акті перевірки.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як встановлено в судовому засіданні та зазначено вище, позивач в періоді, що перевірявся, придбавав товари (роботи, послуги) для організації будівництва об'єкту нерухомості. Посилання відповідача на неможливість здійснення позивачем господарської діяльності -будівельна діяльність, за відсутності достатньої, на думку відповідача, кількості осіб працюючих на підприємстві, не може бути взята до уваги судом з огляду на наступне.
Як встановлено вище, позивач здійснює діяльність з фінансування будівництва шляхом укладення договору підряду, за яким замовником послуг з будівництва виступає позивач, оскільки відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник.
Відповідач не надав суду доказів, що зазначений вище об'єкт будівництва не призначений для використання у власній господарській діяльності.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем було проведено документальну невиїзну камеральну перевірку, в ході якої було досліджено декларації з ПДВ за квітень 2010 року, травень 2010 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року. Будь - яких інших документів бухгалтерського обліку в ході перевірки відповідачем досліджено не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" до Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення- рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області від 14.07.2010 року № 0000101601/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14.12.2010 року.
Суддя М.Д. Кухар