15 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3218/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_2
до відповідачаУправління Державної міграційної служби в Полтавській області
прозобов'язання вчинити певні дії
10 серпня 2015 року на адресу Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2В.) до Крюківського районного відділу у м. Кременчуці Управління державної міграційної служби у Полтавській області (надалі - Крюківський РВ у м. Кременчуці УДМС у Полтавській області) про зобов'язання Крюківського РВ у м. Кременчуці Управління УДМС у Полтавській області внести запис до паспорта громадянина України ОСОБА_2, серія КО №532932, виданий Крюківським РВ УМВС України у Полтавській області 24 грудня 2003 року, зазначивши національність "українець".
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на положення статті 3 Конституції України, стверджує, що зазначення національності «українець» у паспорті громадянина України має для ОСОБА_2 особливе патріотичне, національно-культурне, правове, історичне значення. Позивач вважає, що позбавлення його права мати свою національність є грубим порушенням принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Конституції України, вимог, закріплених у міжнародних актах, зокрема Загальній декларації прав людини, а також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які є частиною національного законодавства України, та в чинних законах України. Позивач також посилається на положення статті 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінено первинного відповідача - Крюківський РВ у м. Кременчуці УДМС у Полтавській області на належного відповідача - Управління Державної міграційної служби в Полтавській області.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. У поданих суду письмових запереченнях посилався на те, що: паспорт громадянина України - це ознака належності до громадян української держави, це, власне, громадянство, яке повинна мати кожна людина світу; законодавець України встановлює паспорт державного зразка; відповідно кожен, хто бажає бути громадянином української держави, згоджується на цей паспорт; держава визначає не кровну приналежність особи, а її громадянство; національна самоідентифікація є особистою справою особи, а державна - суспільною. Представник відповідача також зазначає, що в Україні жодним нормативно-правовим актом не передбачено фіксацію національності особи; при цьому, звертає увагу, що лише в тому разі, якщо будуть внесені відповідні зміни до законодавства України, запис про національність громадянина можливо буде внести до паспорта.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2015 року позивач звернувся до Крюківського РВ у м. Кременчуці УДМС у Полтавській області із заявою про внесення запису до паспорта громадянина України ОСОБА_2, серія КО №532932, виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області 24 грудня 2003 року, значивши національність "українець". Ця заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 народився 04.03.1974 в с. Кліщинці Чорнобаївського району Черкаської області; його батьки є українцями, тому і він українець, однак, його національність у паспорті серії КО №532932 не зазначена /а.с. 8/.
Листом від 16 квітня 2015 року за вих. № 21-1477 Крюківським РВ у м. Кременчуці УДМС у Полтавській області повідомлено ОСОБА_2 про те, що внести запис про національність до паспорта громадянина України, виданого на його ім'я, не передбачається можливим /а.с. 9/.
Позивач не погодився з відповіддю відповідача та звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи правомірність позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" визначено, що одним із документів, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Положення про паспорт громадянина України затверджено Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ (надалі - Положення № 2503-ХІІ). Згідно з цим Положенням паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктами 2, 3 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України (надалі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 5 та 6 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор.
На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Отже, Положенням № 2503-ХІІ не визначено можливості вносити до паспорта громадянина України запис про національність особи.
Оскільки Положенням № 2503-ХІІ визначено, що вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється, відтак, у відповідача відсутні повноваження вносити до паспорта громадянина України позивача запис щодо його національності.
У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2015 року.
Суддя Т.С. Канигіна